Б і б л і о т е к а: в ч о р а, с ь о г о д н і, з а в т р а
Наталія Новікова
Професійне становлення бібліотечного спеціаліста
(з історії формування кадрів дитячих бібліотек України: 40–60-ті роки ХХ ст.)
У сучасних умовах і на тому етапі, який переживає бібліотечна справа в Україні, однією з актуальних проблем є кадрові ресурси бібліотек. У зв'язку з цим відбуваються серйозні зміни в підготовці фахівців бібліотечної справи, пов'язані з особливими вимогами, які ставляться до їхньої професійної майстерності, що вимагає теоретичного аналізу інтенсифікації бібліотечної освіти, багатоаспектності та специфічності бібліотечної професії. У цьому контексті підвищується актуальність розробки питань формування кадрів дитячих бібліотек України в історичному аспекті, що дає можливість детальніше проаналізувати сучасні тенденції бібліотечної професії і прогнозувати перспективи її розвитку.
Наукова література значною мірою висвітлює соціальну роль, призначення, функції бібліотечної професії, проблеми вдосконалення підготовки бібліотечних кадрів [2,7, 8, 9 ]. Починаючи з 80-х років, увагу науковців привертають питання бібліотечної етики, професійної майстерності бібліотечних спеціалістів в умовах інформаційного середовища [1, 9 ]. І хоча ціннісні орієнтації суспільства змінювались у ході історичного розвитку, погляди на бібліотечну професію були і залишаються незмінними.
Бібліотечна професіологія виділяє три основні комплекси проблем, що відповідають трьом сферам функціонування бібліотечного спеціаліста: сферу підготовки кадрів, сферу їх використання, тобто професійну трудову діяльність, і сферу перепідготовки та підвищення кваліфікації [8, С. 5]. Виходячи з цього, прослідкуємо процес формування кадрів дитячих бібліотек України у 40-60-х роках. На кожному етапі історичного розвитку він мав свою специфіку, обумовлену, перш за все, існуючою бібліотечною практикою. Зміна соціальних акцентів при пошуках місця дитячої бібліотеки та бібліотекаря в суспільстві визначала відповідні підходи до організації фахової підготовки бібліотечних кадрів, стану освіти дитячих бібліотекарів, вимоги до професії.
Соціальні та культурні процеси, що відбувалися у 40-60-х роках в Україні, значною мірою впливали на діяльність дитячих бібліотек і формування кадрів. На початок 40-х років кадровий склад дитячих бібліотек визначався станом фахової підготовки бібліотечних спеціалістів. До Другої світової війни бібліотечні кадри готували два бібліотечних ВУЗи (Харківський бібліотечний інститут та Одеський Політосвітній), 9 бібліотечних шкіл, 2 центральних науково-методичних кабінети (політосвіти, бібліотекознавства та бібліографії), а бібліотекарів з середньою освітою - 7 бібліотечних технікумів. Крім того, було багато курсів для підготовки та перепідготовки бібліотечних кадрів [4]. На цей період в Україні нараховувалось 266 самостійних бібліотек для дітей та юнацтва, в яких працювало 965 працівників, (3-4 - на одну бібліотеку) [22.]. Але з початком війни підготовка бібліотечних кадрів припинилась. Ряд навчальних закладів було евакуйовано, зруйновано, а ті приміщення, які збереглися, зайняли інші відомства. Так, у 1941 році у Ніжинському бібліотечному технікумі був військовий госпіталь [10, С. 28]. Державний Бібліотечний інститут у м. Харкові, в якому до війни було три факультети (бібліотекознавство, бібліографія, клубна робота), у вересні 1941 р. було евакуйовано в м. Кизил-Орду Казахської РСР, де він мав продовжити свою діяльність у складі Харківського державного університету ім. М. Горького як самостійний факультет. Але через відсутність матеріальної бази та викладацького складу інститут так і не відновив роботи в евакуації [11, С. 108]. За ці роки кадровий склад бібліотек для дітей та юнацтва зазнав серйозних змін. Багато кваліфікованих бібліотекарів, керівників бібліотечної справи пішло на фронт, а в західних областях - загинуло від рук бандитів. У Рівненській області було вбито шість завідуючих бібліотеками [17, С. 2 ].
На звільнених територіях у період відновлення діяльності бібліотек проблема кадрового складу була однією з основних, тому що на роботу поряд з бібліотекарями-професіоналами приходили нові люди, значна частина яких за своїм культурним, загальноосвітнім рівнем та спеціальною підготовкою не відповідала вимогам часу. Особливо це було притаманне районним та сільським бібліотекам, де часто посади зав. бібліотеками та зав. відділами обіймали люди без спеціальної підготовки та навичок бібліотечної роботи. Наприклад, у багатьох бібліотеках, клубах, хатах-читальнях Ворошиловградської, Харківської, Сталінської областей щомісяця змінювались завідувачі, а в деяких з них їх взагалі не було, що призводило не лише до погіршення стану діяльності бібліотек, а й взагалі до їх закриття [16, С.55]. Велика плинність кадрів негативно відбивалась на роботі бібліотек, і, як свідчать архівні документи, дитячі бібліотеки були недоукомплектовані кадрами на 50% [6, С. 54]. Так, після війни у Чернігівській обласній бібліотеці для дітей та юнацтва було 2 працівники, Сумській - 3, Тернопільській - 2, Херсонській - 5, Хмельницькій - 7, Сталінській - 5 (з 18 працівників згідно штату), Харківській - 11 (з 43 працівників).
З 1944 року розпочалося відновлення навчання у ряді закладів. Вже з перших днів визволення м. Харкова від окупації бібліотечний факультет педагогічного інституту відновив свою роботу з підготовки бібліотечних кадрів вищої кваліфікації. Заняття розпочались у січні 1944 р., а влітку відбувся перший випуск бібліотечних спеціалістів (20 чол.) [4, С. 44].
Протягом 1944-1945 років в Україні працювало 13 технікумів політосвіти, що готували бібліотечні кадри. Більшість з них не мали власних приміщень і гуртожитків (Харківський, Дніпропетровський, Одеський, Херсонський, Мелітопольський, Сталінський, Олександрійський, Кам'янець-Подільський). Навчання проводились у другу зміну в приміщеннях шкіл. Не було також і навчальних кабінетів. І хоча у кожному технікумі було організовано бібліотеку, підручників та методичних матеріалів все одно не вистачало. Кращий стан мали бібліотеки Київського, Ніжинського, Харківського, Терембовлянського та Одеського технікумів. Через незадовільні матеріально-побутові умови наприкінці навчального року частина учнів змушена була залишити навчання. Так, у Дніпропетровському технікумі під кінець навчального року на 1-му курсі бібліотечного відділу з 31 учня залишилось 26, у Львівському - з 27 - 18, і т. д. [10, С. 65].
Ґрунтовні програми спеціальних бібліотечних курсів, які викладались у технікумах, не були зорієнтовані на невисокий рівень підготовки учнів. Суть бібліотечної освіти зводилась значною мірою до теорії, а меншою - до практичної діяльності. Навчальні плани спеціальних курсів "Організація фондів і каталогів", "Бібліографія та комплектування" були розроблені таким чином, щоб теоретичний матеріал закріплювався на практиці (другий курс -"Загальна бібліографія", третій - "Галузева бібліографія"). Практичне закріплення теоретичного матеріалу відбувалося безпосередньо в бібліотеці 2 рази на тиждень [10, С. 67-98]. Пізніше програми коригувались, викладались паралельно із загальноосвітніми дисциплінами та практикою, яка проходила з відривом від навчання на третьому курсі. Отже, кваліфікованих бібліотечних кадрів як з вищою, так і спеціальною середньою освітою наприкінці війни було зовсім мало. На бібліотечну роботу, особливо в низову мережу, прийшло багато працівників, які не мали належної освіти та стажу бібліотечної роботи. Так, у 1945 р. з 746 бібліотечних кадрів районних та міських бібліотек 16-ти областей вищу освіту мали 35 осіб, незакінчену вищу - 78, середню - 334, а інші 329 були без середньої освіти. Більшість працівників у цих бібліотеках (448) мали бібліотечний стаж менше 3-х років, 88 - від 3 до 5 років, 210 - понад 5 років. На 1 січня 1946 р. у 113 самостійних дитячих бібліотеках працювало 236 бібліотекарів [13].
У другій половині 40-х років процес підготовки бібліотечних кадрів набуває масштабного характеру. Діяльність дитячих бібліотек характеризується посиленням та розвитком виховної роботи і спрямована на розгортання мережі бюджетних дитячих бібліотек системи Комітету у справах культурно-освітніх установ. Вже в липні 1946 року вона налічує -- 22 обласних, 71 міську і 56 районних бібліотек та 146 дитячих відділень при бібліотеках для дорослих, які обслуговували 164611 дітей і підлітків, а це вимагало більш кількісного та якісного складу кадрів. Дитячий бібліотекар, як і педагог, повинен був добре знати дитячу літературу та володіти специфікою виховної роботи. Наявний кадровий склад дитячих бібліотек не міг задовольнити ці вимоги: серед 169 працівників обласних дитячих бібліотек - 60 мали нижчу освіту, 101 - середню, і лише 58 - вищу [12, С. 178].
Особливо гостро відчувалась потреба в кваліфікованих кадрах у західних областях України, і найбільше у Закарпатській, де було мало осіб з місцевого населення, які могли б працювати у бібліотеці без належної підготовки. Рівень підготовки бібліотечних кадрів у чотирьох технікумах західних областей був досить низьким. П'ятнадцять технікумів політосвіти та постійно діючі при них щомісячні курси задовольнити потребу в бібліотечних спеціалістах не могли, тому що не мали потрібну кількість студентів та кваліфікованих викладачів загальноосвітніх дисциплін [11, С. 79]. У 1946 році Рада Міністрів УРСР порушила клопотання перед Радою Міністрів СРСР про відкриття нових технікумів з клубним та бібліотечним відділами у м. Дубно Рівненської обл., м. Мукачеві Закарпатської обл. та м. Чернівці [10, С. 34].
Починаючи з 1947 року, в Україні розширюється мережа вищих і середніх навчальних закладів, які спеціалізувалися на підготовці кадрів для бібліотек системи Комітету у справах культурно-освітніх установ. Поряд із стаціонарною починає розвиватися і заочна система навчання. Це обумовлювалось рядом причин, а саме - розширенням діяльності бібліотек, посиленням кваліфікаційних вимог до бібліотечних працівників та введенням нових номенклатурних посад для дитячих бібліотек. Для обласних масових і дитячих бібліотек були встановлені посади - заступник директора і завідуючі відділами, а для міських і районних масових та дитячих бібліотек - посада завідуючого. Відповідно до кваліфікаційних вимог вони повин-ні були мати вищу або середню бібліотечну освіту. Для працівників дитячих бібліотек бібліотечна освіта могла бути замінена педагогічною освітою [15, С. 29].
У цілому, процес формування кадрів дитячих та юнацьких бібліотек здійснювався за ідеологічними догмами та партійними постановами (Постанова Ради Міністрів УРСР "Про заходи до зміцнення районних і сільських бібліотек" - 1947 р.) [3]. Вона зобов'язувала Комітет у справах культурно-освітніх установ провести заходи по забезпеченню бібліотек кваліфікованими кадрами: відновити діяльність Харківського бібліотечного інституту; відкрити при 2-3 технікумах підготовки культурно-освітніх працівників заочні відділи для навчання бібліотекарів районних і сільських бібліотек, що не мали фахової освіти; організувати підготовку бібліотечних працівників через учнівства при обласних і кращих міських та районних бібліотеках; створити умови для розгортання заочної бібліотечної освіти; проводити заходи з підвищення кваліфікації бібліотекарів районних і сільських бібліотек; скликати раз на півріччя обласні 5-денні та щоквартальні 2-денні семінари; на 1947 р. запланувати проведення республіканської наради працівників обласних бібліотек для дітей та юнацтва з питань поліпшення роботи в обслуговуванні книгою дітей та молоді. Згідно з Постановою відновлено роботу Харківського бібліотечного інституту з трьома факультетами (бібліотекознавство, бібліографія, дитячі та юнацькі бібліотеки) на денному та заочному відділеннях, а у Києві та Львові створено його консультаційні пункти. З існуючої на той час системи підготовки кадрів випадала така важлива ділянка, як підготовка спеціалістів для роботи у дитячих та юнацьких бібліотеках. При технікумах політосвіти не передбачалися відділи підготовки дитячих бібліотекарів. У дитячих та юнацьких бібліотеках призначення на посаду завідуючого районною бібліотекою не вимагало саме бібліотечної освіти, достатньо було мати лише стаж бібліотечної роботи, і тому фахівці в них практично не закріплювались.
Кадровий корпус дитячих бібліотек складався частково з педагогів, а частково - з випускників технікумів та інститутів, які одержали відповідну підготовку. У 1947 р. з 532 працівників міських і районних дитячих бібліотек лише 66 були з вищою і 115 - з середньою фаховою бібліотечною освітою [19, С. 53]. Нові шляхи підготовки бібліотечних кадрів були визначені на Республіканській нараді працівників обласних бібліотек для дітей та юнацтва, що проходила 14-18 серпня 1947 р. у м. Києві. Необхідно було організувати відділи підготовки дитячих бібліотекарів при 2-3-х технікумах (за прикладом РРФСР), створити групи підготовки дитячих бібліотекарів при педінститутах. Зокрема, вносилась пропозиція відкрити у Київському педагогічному інституті на ІV курсі відділ, що готував би спеціалістів для дитячих бібліотек [19, С. 67]. Це все передбачало підготовку кадрів не лише для самостійних дитячих, а й шкільних бібліотек. До бібліотечного інституту приймались кращі студенти - випускники технікумів та люди з відповідним стажем бібліотечної роботи. На посаду завідуючого бібліотекою призначались особи з освітою, що була не нижче середньої. Отже з 1947 року розпочався процес формування кваліфікованих кадрів для дитячих бібліотек, складовим елементом якого була перепідготовка бібліотечних працівників (проведення по всіх областях 15- денних семінарів з підвищення кваліфікації). На початок 1948 року підвищили кваліфікацію 52% бібліотекарів східних областей України та 77,6% - західних [18, С. 192]. Особливо поширився цей процес у Західній Україні, де потреба в кадрах для бібліотек була гострою. У технікумах підготовки культурно-освітніх працівників організовували одно- та шестимісячні курси перепідготовки бібліотечних кадрів [14]. Проте, для сільських і районних бібліотек до кінця 40-х років характерним залишався хронічний некомплект і значна плинність кадрів. За статистичними даними архівних документів, плинність керівних кадрів на той час становила від 20-60% [21]. Причин було багато, і одна з основних -- матеріальна. Це відповідно позначалось на якості культурно-освітньої діяльності бібліотек, викликало тривогу партійних органів, особливо у західних регіонах.
На початок 50-х років у кожному обласному та районному центрах України завершується організація самостійних бібліотек для дітей та юнацтва. На одну обласну бібліотеку припадає 8,5 працівників, міську - 3, районну - 2 [21]. З відновленням дитячих бібліотек та розширенням їх мережі зростає соціальна роль і місце бібліотечної професії у суспільстві, простежується тенденція до розширення та закріплення якісного складу бібліотечних кадрів. Перспективний план розвитку бібліотечної мережі на 1951 - 1955 рр. передбачав створення у кожному районі районної бібліотеки для дітей та юнацтва та 4-5 опорних сільських бібліотек з книжковим фондом 5-6 тисяч примірників книг та двома бібліотечними працівниками. У зв'язку з цим в існуючі штати обласних бібліотек вводилась посада завідуючого методичним кабінетом та методиста, у штати районних бібліотек - посада інструктора-методиста [22, С. 146]. Згідно плану, кадри дитячих бібліотек на 100% повинні були складати спеціалісти з вищою та середньою бібліотечною освітою [21].
У 1950 році навчальні заклади України готували вже 8447 бібліотечних спеціалістів. Комітет у справах культурно-освітніх установ вийшов з пропозицією до Ради Міністрів УРСР про відкриття з 1 вересня у м. Києві Інституту підвищення кваліфікації культурно-освітніх працівників та, враховуючи гостру потребу у кваліфікованих кадрах для сільських і районних бібліотек, в тому числі дитячих, про відкриття технікумів ще в 9-ти областях з тим, щоб кожна область мала свій технікум [24, С. 6-7]. Влітку 1951 р. Харківський бібліотечний інститут випустив першу групу працівників бібліотек для дітей та юнацтва [25, С. 35].
З середини 50-х років активізується процес формування якісного складу кадрів дитячих бібліотек. Крім поповнення бібліотек випускниками ВУЗів і технікумів, на бібліотечну роботу приходила молодь із середньою освітою, яка після проходження місячних курсів направлялась на роботу в бібліотеки, в основному, сільські. Частина з них поступала на заочні відділення бібліотечних технікумів. У 1957 році технікуми випустили більше 3 тисяч кваліфікованих бібліотекарів, що в 10 разів збільшило склад кадрів районних і сільських бібліотек [5, С. 146-159). Отже, на той час в Україні сформувалась система підготовки достатньої кількості спеціалістів з вищою та середньою бібліотечною освітою.
Питання подальшого забезпечення кваліфікованими спеціалістами всіх дитячих бібліотек, включаючи й сільські, що обслуговували дітей, порушувались на республіканській нараді-семінарі працівників дитячих бібліотек України (травень 1957 р.), вирішувались Міністерством культури УРСР [20].
У 60-х роках виникають передумови для наукової розробки комплексу проблем бібліотечної професії, яка розглядається як один із видів ідеологічної роботи, сплав культурно-виховної та педагогічної діяльності. Продовжується процес формування і закріплення якісного складу кадрів дитячих бібліотек. Він активізується після прийняття Урядом рішення про підвищення заробітної плати культурно-освітнім працівникам. У 1966 році за наказом Міністерства культури "Про якісний склад кадрів культурно-освітніх установ" було визначено умови щодо забезпечення дитячих бібліотек кадрами з відповідною освітою [20].
На той час з 3295 працівників дитячих бібліотек 1022 - мали вищу бібліотечну освіту, 1617 - середню. На одну обласну бібліотеку в середньому припадало 16 працівників, на міську - 3,6, на районну - 2,7. В обласних бібліотеках для дітей та юнацтва з 576 працівників 254 - мали вищу спеціальну освіту. Серед 278 завідуючих районними дитячими бібліотеками 126 - мали вищу бібліотечну освіту, інші - середню спеціальну [20].
Наприкінці 60-х років, в основному, була вирішена проблема кадрового складу дитячих бібліотек. Якщо у 1950 р. вищу і середню бібліотечну освіту, в цілому по УРСР, мало лише 19 % працівників бібліотек для дітей та юнацтва, то в 1955 р. - 57, у 1969 р. - 87. Керівний склад обласних та районних дитячих бібліотек на 100 % становили спеціалісти з вищою та середньою бібліотечною освітою.
Досвід 40-60-х років з кадрових питань дитячих бібліотек значною мірою сприяв формуванню наукових обґрунтувань бібліотечної професії. Вже у 50-х роках визначились її основні аспекти: психологічний, освітній, соціальний. Головним з аспектів наукового обґрунтування було визначення її соціальної ролі, суспільного призначення, тенденцій подальшого розвитку. З середини 60-х років проблематика наукового обґрунтування професії бібліотекаря розширюється. Пріоритетними стають висока професійна підготовка та раціональне використання кадрових ресурсів бібліотек.
1.Каліберда Л.П., Гітлянська О.С. Морально-етичний вимір бібліотечної діяльності // Основні аспекти та прогресивні технології діяльності дитячих бібліотек. - К., 1998. - С. 122-130.
2. Каліберда Л.П. Бібліотечна освіта в Україні і проблеми її удосконалення // Вісник Книжкової палати України. - 1997. - № 2. - С. 18-28.
3. Книга и книжное дело в Украинской ССР. 1941-1984: Сб. док. и материалов. - К.: Наук. думка, 1986. - 562 с.
4.Коломієць П.В Короткий історичний нарис розвитку бібліотечної справи на Україні // Науково-методичний збірник. - № 1 - К., 1961 - С. 20-59.
5.Комский О.А. Библиотечное дело в Украинской ССР // 40 лет библиотечного строительства в СССР: Доклады науч. конфер. 23-26 дек. 1957 г. - М., 1958. - С. 146-159.
6. Культурне будівництво в Українській РСР, червень 1941-1950: Зб. док. і матеріалів. - К.: Наук. думка, 1989. - 564 с.
7. Чачко А.С. Библиотечный специалист: особенности труда и профессионализации. - К.: Наук. думка, 1986. - 192 с.
8. Чачко А.С. Библиотекари как социально-профессиональная группа: Науч.-аналитич. обзор. - К., 1988. - 46 с.
9. Чачко А.С. Разработка библиотечной профессиологии: основные этапы, итоги и проблемы // Библиотечная профессиология: Проблемы становления и развития: Сб. науч. тр. - Санкт-Петербург, 1992. - С. 3-17.
10. Там само. - Од. зб. 35.
11.Там само. - Од. зб. 36.
12.Там само. - Од. зб. 42.
13.Там само. - Од. зб. 45.
14.Там само. - Од. зб. 49.
15.Там само. - Од. зб. 97.
16. ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 70.- Од. зб. 60.
17. Там само. - Од. зб. 345.
18.ЦДАВО України. - Ф. 4762. - Оп. 1. - Од. зб. 112.
19. Там само. - Од. зб. 130.
20.Архів ДБУ для дітей. - Спр. 30.
21.ЦДАВО України. - Ф. 4762. - Оп. 1. - Од. зб. 468. - 58 л.
22. ЦДАВО України. - Ф. 582. - Оп. 10. - Од. зб. 235. - 44 л.
23. Там само. - Оп. 1. - Од. зб. 793. - 48 л.
24.ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 30. - Од. зб. 1996.
25.Євсєєв О.І. Підготовка культосвітніх працівників у Харківському бібліотечному інституті // Учені записки. - Вип. 3. - Х., 1957. - 314 с.