Книга року — 2009

Дитяче читання є інтелектуальним ресурсом країни. Сім’я, школа, бібліотека створюють оточення, яке формує культуру читання особистості. Змусити дитину читати неможливо. Вона має право і читати, і не читати. Це право ставить її перед більш важливим вибором: бути повноцінним членом суспільства чи ні. Самій дитині з її малим життєвим досвідом такий вибір здійснити важко — адже вона не знає його наслідків. Допомогти їй в цьому — завдання дорослих: батьків, вчителів та бібліотекарів, які вірять у книгу і вболівають за відродження культури та інтелектуального потенціалу України.
Справедливо про книгу сказав сучасний англійський письменник Бен Окрі: «Книга — як дзеркало. Не читай просто слова. Ввійди в дзеркало. Саме там заховані справжні таємниці. Всередині. Саме там сховані сни богів і народжується наше реальне життя. Спробуй прочитати цей світ. Це сама цікава й захоплююча книга»1. Дитяче читання як цінність культури — явище неоднозначне і мінливе. Воно залежить від якості літератури, яку читає дитина, і від рівня її сприйняття читачем. Чим вища якість літератури і рівень її сприйняття, тим глибший слід від прочитаного залишається в душі читача. Читаючи, дитина отримує з книги нові знання, нові враження, але при цьому віддає книзі свої думки, свої почуття, образи, фантазії. Саме в цьому є духовна сила читаючої дитини.
Викликати інтерес до читання у юних читачів, сприяти створенню умов для формування та утвердження у суспільстві ідеї престижності читання як заняття корисного, яке приводить до життєвого успіху, для підвищення якості і різнобарвності дитячої літератури з усіх галузей знань покликана Концепція державної цільової програми підтримки та розвитку читання на період до 2015 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 № 1228-р2.
Сьогодні бібліотеки України для дітей надають послуги майже 3 млн. читачів, які користуються бібліотечними фондами загальним обсягом понад 37 млн. прим. книг3. У фондах бібліотек міститься українська, зарубіжна книга, література для майже 100 національних меншин, що проживають на території України, а також література іноземними мовами. Тільки у 2008 р. випуск дитячої літератури за кількістю друкованих одиниць становив 1699 назв, а за тиражем — 6435,4 тис. прим. Література для дітей видавалася українською, російською, кримськотатарською, молдавською, румунською, старослов’янською мовами4. Усе це дозволяє задовольняти постійно зростаючі запити дітей, тобто бібліотека робить все для виховання людини, яка цінує наявну у суспільному користуванні інформацію.
Яким же було реальне коло читання читача дитячої бібліотеки в 2009 р.? На це запитання певною мірою дає відповідь соціологічне дослідження «Книга року — 2009», проведене Національною бібліотекою України для дітей. Його мета — отримання об’єктивної інформації про коло читання дітей України, визначення реального стану читання творів письменників України та інших країн світу і визначення кращої книги року.
Дослідженням були охоплені обласні, міські, районні та сільські бібліотеки для дітей різних областей країни, Республіканська дитяча бібліотека ім. В. Орлова Автономної Республіки Крим та Національна бібліотека України для дітей. Як і в попередніх аналогічних дослідженнях, респондентами виступали читачі-діти та бібліотекарі.
Дослідження здійснювалося шляхом анкетування, для чого було розроблено «Анкету школяра» та «Анкету бібліотекаря-експерта». <>brБуло опитано 1947 респондентів: 1392 школярі та 555 бібліотекарів-експертів.
В «Анкеті школяра» читачі-учні 5–9 класів мали вказати свою стать, клас і відповісти на такі запитання:
1. Яка з прочитаних книг у 2009 році справила на тебе найбільше враження: українська чи зарубіжна?
2. Яка дитяча книга, на твою думку, заслуговує визначення «Краща книга 2009 року»?

До змісту Наступна