Доброго дня! Для пошуку відповіді на запитання пропонуємо скористатися наступними джерелами (окремі тексти наводяться):
Пересування одноклітинних здійснюється за допомогою органел руху (несправжні ніжки, або псевдоподії, джгутики і війки).
Рух здійснюється за допомогою органел руху, які являють собою вирости цитоплазми клітин: псевдоподій — амебоїдний, джгутиків — джгутиковий та війок — війчастий.
Подразливість виявляється у вигляді таксисів — рухових реакцій на дію подразників, які проявляються за напрямком до джерела подразнення (позитивний фототаксис — в евглени зеленої) або у протилежний бік (негативний хемотаксис — в інфузорії-туфельки). Реалізується подразливість за допомогою органел руху.
До найпростіших належать одноклітинні мікроскопічні організми. Тіло має оболонку, цитоплазму, ядро. У процесі еволюції пройшло збільшення кількості ядер, у війчастих з'явились два ядра: вегетативне – макронуклеус та генеративне – мікронуклеус. Диференціювалася цитоплазма, внаслідок чого з'явились органоїди з суто специфічними функціями: травною (травні вакуолі, цитостом, цитофаринкс, порошиця), видільною (скоротливі вакуолі), руховою (війки, джгутики, псевдоніжки). Органоїди руху поділяють на дві категорії: постійні і тимчасові – псевдоніжки. Джгутики можуть з'єднуватися й утворювати лорикули, при злитті війок з'являються цири, зокрема утворюються сильні рухові апарати – мембрани, ундулюючі мембрани.
Для найпростіших притаманні таксиси. Здатність відповідати на подразнення проявляється рухом до подразника – позитивний таксис, а рухом від подразника – негативний таксис. За типом подразника розрізняють хемотаксис, фототаксис, термотаксис, тигмотаксис. Таксиси сприяють вибірковому проникненню паразитичних форм у специфічні середовища (спиномозгова рідина, клітини шкіри, печінки, селезінки, еритроцити).
Органелами руху і захоплення їжі на всіх етапах еволюції саркодових залишаються псевдоподії. – Режим доступу:
http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/med_biologia/classes_stud/uk/med/biol/ptn/Протозоологія/2_курс/Тема 01.htm
***
Мікротрубочки — це відносно жорсткі елементи, які часто виконують роль цитоскелета, вони фіксують певне положення в клітині різних органел. Взаємодіючи з мікрофіламентами, мікротрубочки забезпечують рух найпростіших.
Найпростіші містять фібрилярні структури - мікрофіламенти, що викликають скорочення тіла або окремих його частин, а також беруть участь у поділі, та мікротрубочки, які виконують роль цитоскелета, фіксують певне положення в клітині різних органел. Взаємодіючи з мікрофіламентами, мікротрубочки забезпечують рух одноклітинних.
Переважна більшість найпростіших має здатність рухатися. Так, амеби переміщаються за допомогою тимчасових випинів цитоплазми - псевдоніжок (псевдоподій) із швидкістю 1 см/год. Значно швидше рухаються тваринки, які мають джгутики та війки. Джгутики довші від війок, їх буває від одного до кількох сотень, війок - до 15 тис. Евглена зелена за допомогою джгутика рухається зі швидкістю 14 мм/хв., а інфузорія туфелька, органоїдами руху якої є війки, - 15 см/хв.
Для найпростіших характерна подразливість, тобто здатність сприймати впливи навколишнього середовища і певним чином відповідати на них. Здебільшого подразнення середовища сприймаються всім організмом. У джгутикових на передньому кінці тіла знаходиться «очко»-стигма (гр. stigma - «пляма»), яке реагує на світло. У деяких інфузорій виявлені органоїди рівноваги - статоцисти (гр. states - «стоячий»), які мають вигляд міхурців із кришталиками всередині.
На подразнення найпростіші відповідають руховими реакціями - таксисами, які бувають позитивними (рух до подразника) і негативними (рух від подразника). Залежно від характеру подразника розрізняють реакції на хімічні подразнення - хемотаксиси, світлові - фототаксиси, температурні - термотаксиси, електричні - гальванотаксиси та ін. Наприклад, якщо в краплинку води, де знаходяться інфузорії туфельки, внести кришталик солі, то вони рухаються від нього (негативний хемотаксис). Розсіяне світло приваблює евглену зелену (позитивний фототаксис). – Режим доступу:
http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/med_biologia/classes_stud/uk/med/biol/ptn/зоологія/1 курс/тема 01.htm
***
До найбільш високоорганізованих одноклітинних тварин належать інфузорії. Органоїдами руху в них є війки, тіло вкрите міцною еластичною оболонкою, яка надає йому постійної форми.
У більшості інфузорій два ядра: велике й мале. Велике ядро — вегетативне — регулює процеси руху, живлення, виділення, а також нестатеве розмноження, що здійснюється поперечним поділом клітини навпіл. Мале ядро — генеративне, воно виконує важливу функцію у статевому процесі.
Найпростішим властива подразливість, яка виявляється в різних рухах — таксисах. Розрізняють позитивні таксиси — рухи до подразника, і негативні таксиси — рухи від подразника.Поведінка одноклітинних організмів
Поведінка — це здатність організмів змінювати свої дії, реагуючи на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників. Поведінка одноклітинних організмів складається в основному з автоматичних переміщень у бік подразника або від нього — позитивні й негативні таксиси. Таксисом називають спрямоване переміщення окремих клітин, що живуть у природі вільно, під впливом стимулу, що діє однобічно. – Режим доступу:
http://biologyepk.blogspot.com/2013/01/6.html
***
Більшості найпростіших, за винятком деяких паразитичних форм, властива здатність до руху — переміщенню в просторі. Форми руху найпростіших різноманітні. Найбільш простий й, імовірно, вихідною формою є амебоидное рух. Воно виражається в утворенні помилкових ніжок (псевдоподий) – виростів цитоплазми різної форми. Весь уміст клітини як би повільно перетікає в напрямку що утвориться псевдоподии, і таким шляхом здійснюється переміщення найпростішого в просторі. Ця форма руху переважно властива представникам класу саркодових. Різним видам властива різна форма псевдоподий (мал. 26).
Більше складною формою є рух, здійснюване за допомогою жгутиков і ресничек. Жгутиковая форма руху характерна для класу жгутиконосцев.
Жгутики являють собою найтонші вирости тіла. Кількість їх у різних видів по-різному — від одного до багатьох десятків і навіть сотень (мал. 40, 63). Кожен жгутик бере початок від невеликого базального зернятка, називаного блефаропластом і розташованого в цитоплазмі. Таким чином, що безпосередньо граничить із базальним зерном частина жгутика проходить усередині цитоплазми (вона зветься кореневої нитки), а потім проходить через пелликулу назовні. Механізм жгутикового руху в різних видів різний. У більшості випадків він зводиться до обертового руху. Жгутик описує фігуру конуса, вершиною зверненого до місця його прикріплення. Найбільший механічний ефект досягається, коли кут, утворений вершиною конуса, становить 40—46°. Швидкість руху різна, вона коливається в різних видів між 10 й 40 оборотами в секунду. Найпростіше як би «угвинчується» у навколишню його рідке середовище.
Нерідко обертовий рух жгутика сполучається з його хвилеподібним рухом. Звичайно при поступальному русі саме тіло найпростішого обертається навколо поздовжньої осі.
Викладена схема справедлива для більшості одножгутикових форм. У многожгутикових рух жгутиков може носити інший характер, зокрема жгутики можуть перебувати в одній площині, не образуя конуса обертання.
Электронномикроскопические дослідження останнього років показали, що внутрішня ультрамікроскопічна структура жгутиков досить складна. Зовні жгутик оточений тонкою мембраною, що є безпосереднім продовженням самого поверхневого шару эктоплазми – пелликули. Внутрішня порожнина жгутика заповнена цитоплазматическим умістом. По поздовжній осі жгутика проходить одинадцять найтонших ниток (фибрилл), які нерідко є подвійними (мал. 20). Ці фибрилли розташовуються завжди закономірно. Дев’ять із них (прост або подвійних) лежать по периферії, образуя в сукупності як би циліндр. Дві фибрилли займають центральне положення. Щоб скласти собі подання про розміри всіх цих утворень, досить сказати, що діаметр периферичних фибрилл становить близько 350А (ангстрем). Ангстрем – одиниця довжини, рівна 0, 0001 мк, а мікронів рівняється 0, 001 мм. От які незначні по своїх розмірах структури стали доступними для вивчення завдяки впровадженню в мікроскопічну техніку електронного мікроскопа.
Функціональне значення фибрилл жгутиков не може вважатися остаточно з’ясованим. Очевидно, частина їх (імовірно, периферичні) відіграє активну роль у руховій функції жгутика й містить особливі білкові молекули, здатні скорочуватися, інші ж є опорними эластическими структурами, що мають підтримуюче значення.
Реснички служать органоидами руху інфузорій. Звичайне число їх у кожної особини дуже велике й виміряється декількома сотнями, тисячами й навіть десятками тисяч. Механізм руху ресничек трохи інший, чим жгутиков. Кожна ресничка робить гребні рухи. Вона швидко й із силою згинається в одну сторону, а потім повільно випрямляється.
Спільна дія великого числа ресничек, биття яких координоване, викликає швидкий поступальний рух найпростішого.
Кожна ресничка інфузорії, як показали новітні дослідження, є складним утворенням, по своїй будові відповідної жгутику. У підстави кожної реснички завжди розташовується так називане базальне зерно (інакше, кинетозома) – важлива частина ресничного апарата.
У багатьох інфузорій окремі реснички з’єднуються один з одним, образуя структури більше складної будови (мембранелли, цирри й ін.) і більше ефективної механічної дії.
Деяким високоорганізованим найпростішим (інфузоріям, радіоляріям) властива ще одна форма руху — скорочення. Тіло таких найпростіших здатне швидко міняти свою форму, а потім знову повертатися до вихідного стану.
Здатність до швидкого скорочення обумовлена наявністю в тілі найпростішого особливих волоконець — мионем — утворень, аналогічних м’язам багатоклітинних тварин.
У деяких найпростіших існують ще й інші форми руху.
Як і всі живі істоти, найпростіші мають подразливість, тобто здатністю відповідати тією або іншою реакцією на фактори, що діють ззовні. Найпростіші реагують на механічні, хімічні, термічні, світлові, електричні й інші подразнення. Реакції найпростіших на зовнішні подразнення часто виражаються в зміні напряму руху й звуться таксис. Таксиси можуть бути позитивними, якщо рух здійснюється в напрямку подразника, і негативними, якщо воно здійснюється в протилежну сторону.
Реакції багатоклітинних тварин на подразнення здійснюються під впливом нервової системи. Багато дослідників намагалися виявити й у найпростіших (тобто в межах клітини) аналоги нервової системи. – Режим доступу:
http://jivotnie.org.ua/archives/43
P.S. Пробачте за запізнення із відповіддю, були проблеми зі з’єднанням.
