На жаль, на ваш запит можу запропонувати лише одну Інтернет-адресу: http://www.krugosvet.ru/articles/63/1006355/1006355a1.htm. Інших джерел ні у статтях, ні у книжках нашої бази даних немає.

На яку книгу? Деякі відгуки є на нашій сторінці у розділі "Мені сподобалось..." : http://www.chl.kiev.ua/ukr/opinions.html. Будемо вдячні, якщо й Ви поділітися своїми враженнями від прочитаних книжок.

Ми вже відповідали на подібне запитання: Віртуальна бібліографічна довідка – Розширений пошук – Пошук за: Номером запитання – № 294

Апостроф - надрядковий значок у вигляді коми, яким передають на письмі роздільну вимову губних приголосних та р і к (у прізвищах та іменах) перед наступними я, ю, Є, Ї. Уперше його застосував Є.Желехівський у "Малоруско-німецькому словарі" (Л., 1886). В інших джерелах починаючи від "Енеїди" І.Котляревського (1798) та "Грамматики малороссійскаго наречія" О.Павловського (вид. 1818) аж до "Словаря української мови" Б.Грінченка (Т.1-4, К., 1907-1909), де апостроф застосовано в позиціях, близьких до сучасного стану, використовувалися твердий та м'який знаки. За сучасним "Українським правописом" апостроф слід ставити перед буквами я, ю, є, Ї: 1) після губних приголосних б, п, в, м, ф (б'ю, в'ється, п'ять), а в словах іншомовного походження, у прізвищах та географічних назвах - і після задньоязикових приголосних та шиплячих приголосних; 2) після р (бур'ян, кур'єр, Амудар'я); 3) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (без'язикий). Апостроф не пишеться: 1) якщо перед губним звуком є приголосний звук (крім р), який належить до кореня (свято, тьмяний, але - черв'як); коли ж такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться: підв'язати, розм'якшити; 2) якщо ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е (буряк, бюджет).

Біографію Олександра Довженка Ви знайдете в таких джерелах:
1. Лавріненко, Юрій. Олександр Довженко // Українське слово: Хрестоматія. - К., 1994.- Кн.2. - С.37-47.
2. Тичина Павло. Могутній // Творчий світ письменника. - К., 1982. - С.154-157.
3. Гончар Олесь. Довженків світ // Творчий світ письменника. - К., 1982. - С.157-162.
4. Мовчан Раїса. Роздвоєння душі Олександра Довженка // Українська мова і література. - 1997.- 25-28 (41-44). - С.23-31, дод.
5. Кошелівець Іван. Олександр Довженко: Спроба творчої біографії // Українська мова та література. - 1998.- 41(105), лист., 45(109), груд., 46(110), груд. - С.4-10; С.4-6.
6. Корогодський Роман. Довженко: вчора, сьогодні, завтра в країні національної культури // Дивослово. - 2001.- 5. - С.52-54.
7. Сюндюков Ігор."Історія - паспорт на загибель", або Орфей у пеклі // День. - 2002.- 26 січ. - С.5.
8. Жила Світлана."Творчість Довженка - це передовсім він сам...": До проблеми вивчення біографії Олександра Довженка у взаємозв'язку з суміжними мистецтвами // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2002.- 1. - С.221-233.
9. Луків Алла. Доля народу крізь призму авторського бачення та оцінки Олександра Довженка // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2003.- 2. - С.87-93.