ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
ЛЕСЯ ВОРОНИНА
(1955)
Леся Воронина (справжнє ім’я – Олена Анастасіївна Вороніна) – знана українська дитяча письменниця, народилася у Києві 21 березня 1955 року в родині «реліктового клану інтелігентів». ЇЇ дідусь Прохор Воронін був відомим письменником, членом спілки селянських письменників «Плуг», тато – художником-оформлювачем і реставратором, а мама – перекладачем художніх творів з німецької та французької мов, вивчала міжнародну мову есперанто, бо була впевнена, що завдяки цій мові можна популяризувати українську літературу за кордоном. Тому й не дивно, що батьки назвали дівчинку Лесею на честь великої письменниці Лесі Українки, однак у паспортному столі навідріз відмовилися записати таке ім’я, мовляв, це зменшувальна форма, записали її як «Олена». Відтоді для своїх вона «Леся», а за паспортом – «Олена».
Дівчинка рано навчилася читати, почала вигадувати сама різні гумористично-таємничі та фантастичні історії, які дуже любили слухати її однолітки. З дитинства вона була лідером в оточені, у юному віці захопилася східними двобоями та йогою.
У 1972-1979 рр. Олена Вороніна навчалася на заочному відділенні філологічного факультету Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (нині це Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Паралельно з навчанням працювала на різних роботах: кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові тощо. У студентські роки мандрувала автостопом Україною – відвідала Крим, Карпати та інші цікаві місця. Потягом їздила у Польщу, де плавала на байдарках по Мазурським озерам та польським річкам. Познайомилася з польською культурою, театром, літературою, графікою. У Кракові брала інтерв’ю у Станіслава Лема, спілкувалася з Тадеушем Ружевичем, дивилася його вистави у Новому театрі у Вроцлаві.
Свої перші літературні спроби Оленка показала дитячій письменниці Ларисі Михайлівні Письменній, яку знала ще з дитинства. Лариса Михайлівна була хорошою оповідачкою і сама любила слухати цікаві історії дівчинки. Разом вони вигадували неймовірні пригоди мешканців чарівного лісу. Тому для майбутньої письменниці важливо було почути думку Лариси Письменної, яка після прочитання сказала: «Це цікаво і весело, пиши ще!». Невдовзі у журналі «Барвінок» надрукували її перший твір. Згодом написані власноруч казки для сина Євгена вона надіслала у видавництво «Веселка». З цього часу письменниця присвятила своє життя служінню літературі.
У 1987 – 1991 роках О. А. Вороніна працювала редактором у журналі «Україна», з 1991 року працює редактором дитячого журналу «Соняшник», а у 1992-2006 роках – головним редактором. У жовтні 1994 і по березень 1995 року у Едмонтоні бере участь у створенні освітнього проєкту «Мова» для двомовних дітей провінції Альберта на запрошення Канадського інституту українських студій. З 1997 року паралельно роботою в журналі «Соняшник» працює коментатором Національної радіокомпанії України. Вона автор і ведуча культурологічних програм «Українська культура сьогодні і завжди», «Мандрівець», «Відлуння тисячоліть». У 2011 році вона очолила дитяче видавництво «Прудкий равлик». А ще Олена Вороніна є членом Національної спілки письменників України (з 1997 р.) та Асоціації Українських письменників.
Письменниця друкувалася під різними псевдонімами – Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестричка Лесич. Використовуючи псевдонім Гаврило Ґава, письменниця створила більше сотні різних сюжетів коміксів, які упродовж 13 років з’являлися на сторінках журналу «Соняшник». ЇЇ найпопулярніші дитячі твори – іронічні детективи, об’єднані у серію «Суперагент 000», пригодницькі повісті «Таємне Товариство Боягузів», «Таємне Товариство Брехунів», «Таємне Товариство Ботанів», «Таємне Товариство Близнюків», «Прибулець із Країни нямликів», «Нямлик і балакуча квіточка», «Слон на ім’я «Ґудзик»», «Таємниця Пурпурової планети», «Пригоди голубого папуги» та інші. А повість «Таємне Товариство Боягузів» включено до шкільної програми з літератури.
Леся Воронина – лауреат Всеукраїнської премії «Книжка року» (2004 р.), Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п’єс «Коронація слова» (2005 р.), Міжнародного літературного конкурсу «Дитячий Портал» (2006 р.), конкурсу «Книжка року Бі-Бі-Сі» (2008 р.), премії Національного конкурсу «Краща книга України 2009», посіла друге місце у конкурсі «Книжковий дивосвіт України» за книжку «Сни Ганса-Християна», дипломант Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова – 2010» (за книжку «У пошуках Огопого»), а книга «Таємне Товариство Боягузів і Брехунів» потрапила до «довгого списку» премії Дитяча Книга року BBC – 2012. У 2019 році письменниця номінована на премію Астрід Ліндґрен – 2020.
Письменниця багато перекладає з польської мови, зокрема твори Гелени Бехлерової, Барбари Кіндерманн, Марти Марущак та ін. Майже кожен рік публікує свій новий твір.
Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9
Головний герой повісті – звичайний інтелігентний хлопчик на ім’я Клим Джура грає на скрипці та потерпає від нападів сусідського шибеника Сашка Смика на прізвисько Кактус. Але все змінилося, коли Клим, заляканий своїм сусідом і тікаючи вулицями Києва, впав у відкритий люк. Це був таємний хід для членів Таємного Товариства Боягузів. Вони протистоять синьомордим прибульцям, які хочуть захопити Землю.
Але яке ж було здивування, коли він дізнався, що членами цього товариства є його батьки на чолі з його бабусею Солею. Вона, виявляється, у перервах між готуванням онукові абрикосового варення та інших смаколиків створювала надефективні організаційні системи та винаходила дивовижні пристрої для боротьби з прибульцями. А його тато і мама боролися з ними, використовуючи таємниці стародавнього характерництва разом із надсучасними технологіями. Тепер і Клим зможе побороти свій страх і допоможе врятувати Землю від злих прибульців. Разом вони нарешті звільнять із багатовікового полону весь давньоєгипетський Олімп і відправлять його додому в космос.
Але на цьому їхні пригоди не закінчаться… Продовження історії описано в книгах: «Таємне Товариство Брехунів, або Пастка для синьоморда», «Таємне Товариство Ботанів, або Екстрим на горі Підстава», «Таємне Товариство Близнюків або Чудисько озера Лох-Ойх та інші страховища», «Таємне Товариство Блазнів, або Балансування на краю прірви».
Гра в індіанців, або Ніколи не смійся з крокодила
Головні герої повісті – це двоє звичайних міських підлітків. Хлопчик Ромчик Ременяка на прізвисько Рем, який «завжди був стовідсотковим ботаном», «білявий, блакитноокий, з ніжними рисами обличчя і тендітною фігурою» та дівчинка Ніка, яка першою висміює тих, хто може сміятися з неї (це її зброя проти булінгу!).
Підлітки у супроводі тата Рема (пана Северина) та кудлатого «собачого пенсіонера» Бублика вирішили пожити в умовах «дикої природи», майже як індіанці, про яких Сетон-Томпсон написав свою класну книжку.
Проте на наших героїв чекають «небезпечні зустрічі, неймовірні відкриття та сутички зі страшним, підступним ворогом». Діти обов’язково з усім впораються, тому що вони кмітливі, сміливі та зв’язані між собою вузлом міцної дружби, а ще вони знають секрети давніх індіанських племен, які вміли виживати в дикій природі.
Прибулець із Країни нямликів
А ти можеш уявити, що окрім тебе в твоєму домі живуть ще й мешканці загадкової країни? Ні? І головна героїня казкової повісті Оляна не могла цього уявити. Вона, як і більшість дітей, ходить у дитячий садок, не любить манної каші і ворогує зі шкідливим хлопчиком Мишком Мунькою. Та одного дня Оляна у себе в кімнаті побачила маленького чоловічка на ім’я Буцик – мешканця Країни нямликів, що знаходиться в стінах їхнього будинку. Нямлики – маленькі на зріст чоловічки, які вміють читати думки і чаклувати. А ще дівчинка узнала, що існують не тільки нямлики, а й злі підступні чаклуни, від яких потрібно захищати людей і маленьких мешканців їхнього дому. Разом із Буциком вони рятують глядачів цирку від злих чаклунів-сміхожерів, долають підступного злочинця Головного Руйнівника та його механічних ляльок-манекенів із пір’ям у голові, допомагають бабусі позбутися прикрого непорозуміння з перевертайчиками тощо.