ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
ГРИГОРІЙ ФАЛЬКОВИЧ
(1940)
Найкращі книжки варто забороняти, щоб
діти захотіли порушити заборону,
добралися до них і прочитали.
Г. Фалькович
Григорій Фалькович – один із найяскравіших представників сучасної української дитячої поезії. На його віршах, наповнених теплом, радощами й мудрістю, виросло не одне покоління дітей. Вони допомагають малим читачам не лише пізнавати навколишній світ, а й розвивати уяву, почуття гумору, засвоювати важливі життєві уроки та усвідомлювати цінності дружби, чесності й доброти.
Народився письменник, як він стверджує сам, дуже давно – коли ще не було телевізорів, комп’ютерів, реактивних літаків, інтернету, мобільних телефонів – 25 червня 1940 року в Києві. Дитинство його припало на роки Другої світової війни та суворий повоєнний час. Довелося пережити і евакуацію до далекого Оренбурзького краю, що на Уралі, й тяжку хворобу (малярію), і смерть на війні рідних людей – батька та рідного дядька. Попри складне дитинство, хлопець мав неабияку фантазію і жагу до знань. Він мріяв стати маршалом, причому відразу двох родів військ – танкових та кавалерійських. Але доля повела його іншим шляхом – до поезії.
Із самого дитинства полюбляв читати, тоді ж почав писати й перші вірші. «Читав я багато, особливо, коли хворів і залишався вдома сам на сам. Книжок через мої руки, очі та серце пройшло чимало. А складати вірші почав у шкільні роки. Друкувався у стінній газеті (стіннівці) – неодмінному атрибуті тодішнього життя. А перша публікація у пресі відбулася в 11 років».
Писав вірші і проходячи строкову службу в армії, і під час навчання в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, до якого вступив 1962 року на філологічний факультет (російська та болгарська філологія). По завершенню – працював в Інституті мовознавства ім. О. Потебні НАН України, де предметом його наукових зацікавлень і публікацій були питання теорії та практики поетичного перекладу, пізніше – в Українській філії Всесоюзного НДІ кон’юнктури та попиту, у Державному комітеті України з питань захисту прав споживачів. Нині – голова Правління Київського культурно-просвітницького товариства ім. Шолом-Алейхема. Перекладав із болгарської, їдиш та ін. Перші твори писав, друкував у періодиці та видавав російською мовою, тому що усе дитинство та юність він провів у російськомовному середовищі. Але серце відгукувалося на українську мову, і саме вона стала мовою його творчого натхнення та вибуху.
«Від народження я був російськомовною людиною. Навколо мене звучала російська мова, я ходив у російський садок та російську школу… Мабуть, основним джерелом української мови для мене було радіо – радіоточка, яка вела мовлення практично цілий день. А послухати тоді було що – українська, російська та зарубіжна літературна класика, театр біля мікрофону, сучасна поезія, народні та фронтові пісні, гумор… І – мова, мова, мова…».
Нині Григорій Фалькович пише українською мовою і більше його знають як дитячого поета. Але і «доросла» поезія Григорія Аврамовича – «Высокий миг» (1979), «Сповідуюсь, усе беру на себе» (1994), «Скрижали откровения» (1999), «Шляхами Біблії пройшла моя душа» (2000), «На перетині форми і змісту» (2009) – безумовно, має свого вдячного читача.
Після народження онучки Мішелі Григорій Аврамович почав писати вірші-присвяти до її днів народження. Статус «першого дитячого віршика», зі слів самого письменника, має вірш «Кораблик». «Коли з’явився цей вірш – дочка сказала, що він має належати не лише нашій родині, щоб я себе не стримував і приділяв більше уваги творам для дітей. Мабуть, саме тоді, на додачу до мене, дорослого, й виник «дитячий поет» Григорій Фалькович…».
Плив кораблик по ріці,
Мав ліхтарик у руці.
А на палубі – корова,
Свиноматка білоброва,
Півень, курка, дві вівці,
Сірий котик і зайці.
А ліхтарик чарівник
Під водою раптом зник –
І побачили зайці,
Півень, котик, дві вівці:
Під водою – дивина,
Голубінь і глибина,
Рибки, раки-небораки
І лискучі камінці.
Кіт муркоче, мружить очі –
Упіймати рибку хоче.
А далі – веселі і часто-густо повчальні вірші полюбили не лише в його родині, а й тисячі маленьких читачів та їхніх батьків по всій Україні. Перелік дитячих збірок поета вже доволі чималенький: «Чудер-наський Zoo» (2007), серія «Для дотепного віку»: «Засинає ліва ніжка» (2008), «Про жабку Гапку» (2008), «Сумна історія» (2010), «Фікулі» (2011); «Смик-Тиндик» (2009), «Абетка» (2011), «Хвацькі вірші» (2011), «Про котів та про собак» (2012), «Корова спекла коровай» (2015), «Недомальовані вірші» (2018), «Шалахмонеси» (2019), «Комашка писала нікому» (2019), «Пароплави та кити» (2020), «Абу Каракамбада. Колискова для Мішелі» (2022), «Фарбобарвокольори» (2023), «Руді і Чумацький шлях» (2023), «Розкажи мені казку про війну» (2025). Крім того у книзі вибраної поезії «На перетині форми і змісту» є розділ «Вірші для дітей» та численні публікації у навчальній літературі, дитячій періодиці, інтернет-ресурсах і соцмережах.
У професійних та напівпрофесійних відгуках «дитяча» творчість поета визначається по-різному: дзвінко-прозора, винахідливо-дотепна, повчально-виховна, доброзичливо-іронічна, просто добра і т. п. Проте одностайним є твердження, що вона стала помітним явищем у цьому сегменті вітчизняної культури. Критерієм якості своїх віршів письменник вважає усмішку: якщо під час написання вірша вона з’являється – значить, він «спрацював». Якщо ні – вірш ще не завершений.
І «дитяча», і «доросла» творчість поета неодноразово відзначена на всеукраїнському та міжнародних рівнях. Серед його нагород: міжнародна премія імені Володимира Винниченка (2003); премія імені Павла Тичини (за книжку поезій «Шляхами Біблії пройшла моя душа», 2004); премія «Планета поета» імені Леоніда Вишеславського (за збірку віршів «На перетині форми і змісту», 2011); премія імені Лесі Українки (за збірку «Хвацькі вірші», 2012); премія імені Шолом-Алейхема (за збірку віршів «На перетині форми і змісту», 2012); премія «Глиняний кіт» (за видання «Шалахмонеси : вірші для дітей», 2016) – «за мистецьке втілення єврейських традицій в українському культурному контексті»; премія Президента України «Українська книжка року» (за видання «Шалахмонеси : вірші для дітей», 2018) – «за сприяння у вихованні підростаючого покоління»; Почесна грамота Верховної Ради України (2018).
У 2019 році поціновувачі творчості Григорія Фальковича на чолі з київською поетесою Вікторією Єрусалимською започаткували новий некомерційний проєкт – «ФАЛЬКОЛО – родинне читання», що виник з ідеї зібрати разом відео на яких діти й дорослі читають вірші поета або співають пісні на його вірші. У 2020 році за сімома віршами Григорія Фальковича режисер Степан Коваль створив мультсеріал «Мова кольорова», що 2021 року представлявся на міжнародному фестивалі анімаційних фільмів у Франції «Festival internacional de cine de animaciоn».
А нещодавно, в одному з інтерв’ю, письменник зізнався, що почав писати оповідання «про двох нетипових симпатичних віслючків, які зустрілися на перетині стежок, у неприродний спосіб злетіли в повітря і помандрували до сучасного міста-мільйонника»… І, певно, ці кумедні герої вже стукають у двері до дитячих сердець.
Серія «Для дотепного віку»
Книжечки серії «Для дотепного віку»: «Про жабку Гапку», «Засинає ліва ніжка», «Сумна історія», «Фікулі» зорієнтовані на різні вікові категорії читачів: до 5-ти років, від 5-ти до 7-ми, від 7-ми до 9-ти, від 9-ти років… і далі. В цих книжечках вміщено віршики-небилиці, віршики-застереження, віршики-загадки, дотепні вірші про кумедні ситуації, вірші про тварин, дітей і природу. Є вірші, у яких діти можуть побачити самих себе – великими ласунами, небажаючими засинати, вражаюче сміливими у своїх фантазіях і вигадках та готовими до будь-яких пригод. Але водночас у своїх жартівливо-повчальних віршах письменник підштовхує дітей, а можливо й дорослих, до роздумів над важливими життєвими принципами, моральними цінностями та своїм місцем у житті. Наприклад у вірші «Ти не завжди повинен реготати» письменник показує, що виражати різні емоції це нормально:
Ти не завжди повинен реготати –
Людина має право й сумувати…
А у вірші «Непоспіхом наспівуючи Баха», що дружити можливо незважаючи на різні інтереси та смаки:
…Хоч не в усіх однакові смаки,
Я б з усіма дружив би залюбки.
А ти?
Про те, що не потрібно заздрити йдеться у вірші «Про заздрощі»:
…Водоплавному в’юнові
Нащо заздрити слонові,
А суходільному слону
Нащо заздрити в’юну?
В кожного життя своє,
Тож радій тому, що є.
А про те, що ніколи не пізно шукати себе й кардинально міняти життя говориться у вірші «Пітон»:
…У Пітона все прекрасно,
Він радіє, як дитя.
Головне – це своєчасно
Поміняти стиль життя.
А ще, письменник не боїться торкатися такої болісної для дитини теми, як розлучення батьків. Страхи і переживання дівчинки він описав у вірші «Сумна історія»:
…А колись було чудово:
І пісенно, і казково –
Завжди посмішки і квіти,
І закохані слова.
Мамі серце розриває,
Що цього уже немає,
І моє маленьке серце
Помаленьку розрива…
…Я не знаю, що робити,
Так не можу далі жити,
Я не хочу так, як мама,
Тихо плакати вночі.
Шалахмонеси
«Шалахмонеси» – це не просто дитяча книжка, а унікальне поєднання української й єврейської культур, втілене в розкішному подарунковому великоформатному виданні, що має майже двадцятирічну історію створення. Поет почав писати вірші, що увійшли до цієї збірки, ще на початку 1990-х років. У ті ж роки до роботи над книжкою долучився художник Пінхас (Павло) Фішель, який витратив понад п’ять років на створення ілюстрацій. І лише у 2016 році видання побачило світ. За ці роки окремі вірші зі збірки побачили світ в інших книжках Г. Фальковича, шкільних підручниках, на сторінках дитячих журналів, фактично ставши класикою сучасної літератури для дітей.
Це видання знайомить дітей із єврейськими святами, традиціями, словами, побутом. Створює живу картину традиційного єврейського дому: теплого, затишного, де пахне халою і цимесом, де зранку тато молиться, де в шафі стоїть Сидур, а в повітрі – дух свята.
Зранку, щойно розвидняє,
Тато з Богом розмовляє:
Розправляє він таліт –
Наче крила у політ,
Потім надіває він
Таємничі тефілін…
…Тато зранку помолився –
Значить, буде все гаразд.
Малюнки, створені в дусі старовинних єврейських манускриптів, творять живе насичене полотно єврейського буття. На одному лише розвороті до вірша «Хто вигадує свята» художник вмістив вісім сюжетних сцен, кожна з яких уособлює окреме єврейське свято: Песах, Пурим, Ханука, Шавуот, Рош га-Шана, Суккот, Симхат-Тора, Йом-Кіпур. Це надає книжці не тільки художню, але й освітню цінність.
Вам шалом, свята шабатні,
Шавуотні, тубішватні,
І пуримні, і пасхальні,
І зимові, ханукальні.
Хай ростуть мої літа!
Хай живуть мої свята!
У примітках міститься інформація, що пояснює такі слова як кашрут, маца, тефілін, Пурим та ін. Завдяки цьому «Шалахмонеси» будуть зрозумілі та цікаві абсолютно всім.
Книга отримала премію «Найкраща книга Форуму» (2016) від «Форуму видавців» та премію Президента України «Українська книжка року» (2018).
Абу Каракамбада. Колискова для Мішелі
Чим цікава ця книга? Тим, що вона двостороння і ділиться рівно навпіл. А ще тим, що ці дві частини абсолютно різні. Якщо вірші однієї частини «Абу Каракамбада» розбурхують дитячу уяву та запрошують до веселої гри:
Пара-падабу-дабу-дабу-дзень!
Пара-падабу-дабу-дабу-дзень!
Між хмарами відсунуто фіранку.
Пара-падабу-дзень!
Який веселий день!
У зайчика – чудовий настрій зранку…
То вірші з другої частини «Колискова для Мішелі» абсолютно протилежні, вони заспокоюють, заколисують та допомагають зануритися у чарівні ласкаві сни:
Сон-трава, сон-трава,
Сон солодкий хай трива,
А лихий – нехай тікає,
Нашу доню не лякає…
Книга включена до Міжнародного каталогу найкращих дитячих книжок світу «Білі круки» (The White Ravens, 2023).
Руді і Чумацький Шлях
Війна змінює життя та випробовує не лише людей, а й домашніх тварин. Вони також можуть залишитися самотніми та беззахисними, опинитися під завалами зруйнованих будинків. А деякі вирушають зі своїми господарями у вимушену мандрівку, не тільки Україною, а й в інші країни…
У книжці зібрано підслухані та перекладені автором, зручною і зрозумілою для людей мовою, роздуми домашнього улюбленця – собачки Руді, якого доля занесла зі столичного Києва до міста Коломия, що на заході України, про війну та вимушене переселення.
Песик по-своєму, по-собачому, переживає війну: під час тривоги біжить в укриття:
…Вже збагнула Коломия,
Що, коли сирена виє,
То загроза для життя –
Треба бігти в укриття.
радіє відбою, підтримує людей довкола:
…Ось уже й відбій оголосили!
Вірю, небезпека промине…
Я людей підтримую щосили,
А вони підтримують мене…
гуляє вулицями старовинного міста Коломия, розмірковує над непростими життєвими проблемами, мріє про перемогу, мир та повернення додому:
…Літаки чужі летять,
Ще й ракети злющі.
Що ж собачки там їдять –
В Харкові, у Пущі?
…Про людей, про давні дні
Мірялись думками.
Хтозна, правда це чи ні:
Хто загинув у війні –
Ті стають зірками.
…Руді снилося, що він не спить,
Снилося йому, що він летить…
Крізь вітри, негоду і утому,
І скажу – я вивчив це давно:
«Хоч у гостях добре, все одно –
Годі, повертаймося додому!»…
Книжка здобула перемогу у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року – 2023», номінація «Дитяче свято. Книжки для малечі».