ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ
(18.04.1937 – 31.10.2021)
Я хочу не тільки героїчно помирати, а
й героїчно захищатися. Я хочу щось робити,
повставати, перемагати й жити.
Володимир Рутківський
Відомий український письменник Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве на Черкащині. Він зростав у шанованій родині вчителів: батько – Григорій Рутківський – директор школи, мати – Ганна Заболотна – вчителька. Однак щасливі дитячі роки були короткими – з початком Другої світової війни чотирьохрічний Володя разом із мамою та маленьким братиком опинилися серед окупаційного лихоліття. І хоча їм вдалося вижити, і батько повернувся з фронту, та пережите глибоко вплинуло на письменника, залишивши в його душі болючі спогади.
Володимир здобував освіту в школах, де працювали його батьки, захоплювався читанням, історією (був старостою шкільного історичного гуртка, брав участь у археологічних розкопках), спортом (футболом, плаванням, фехтуванням). Юнацькі роки були позначені серйозними амбіціями – намагався вступити на історичний факультет Київського університету імені Т.Г. Шевченка, однак невдача при вступі призвела до того, що в 1955 році він став студентом Одеського інституту харчової та холодильної промисловості. Потім він переводиться до Одеської політехніки (1957 р.), однак вимушений був взяти академічну відпустку (1959 р.) в зв’язку з хворобою. І після цього вже більше до вузу не повертається, зрозумівши, що його справжнє покликання – це література.
У подальшому йому довелося працювати на різних роботах, але загалом усе його свідоме життя було віддане журналістиці та літературній роботі: працював кореспондентом багатотиражок «Январец» і «Трибуна студента», був редактором Одеського обласного радіо, штатним сценаристом Одеської кіностудії, відповідальним секретарем Одеської філії СПУ, завідував відділом обласної газети «Одеські вісті».
Початок літературної кар’єри Володимира Рутківського був непростим. Уперше його вірш опублікували в 1959 році, і лише через сім років виходить друком перша збірка поезій «Краплини сонця» (1966 р.). Незважаючи на те, що його творчість швидко здобула популярність, у радянські часи вона зазнала серйозних перепон. Влада почала переслідувати письменника за начебто ідеологічно небезпечні теми, а деякі його збірки були вилучені з книгарень та бібліотек («Плоти», 1968 р.) чи зазнавали такого редагування, що мало були схожі на авторські тексти («Повітря на двох», 1973 р. і «Рівновага», 1977 р.).
У 1974 році вийшла друком перша збірочка поезій для найменших, присвячена сину Богдану «Відчиніть Богданкове вікно». І це стало першою і єдиною вдалою спробою співпраці з українським видавництвом «Веселка», у подальшому його тексти до друку в Україні не брали. А прозу для дітей Володимир Рутківський почав писати випадково. Якось доньці його друзів не було з ким лишитися, і Володимир Григорович взяв її з собою на Черкащину. Так, із досвіду спілкування письменника з дівчинкою й народилася його перша повість для дітей «Ганнуся». Відсутність можливості друкувати твори рідною мовою в Україні змусила письменника перекласти їх російською та звернутися до московського видавництва «Детская литература», де вона й була успішно видана під назвою «Аннушка» (1977 р.). Наступну повість «Бухтик из тихой заводи» (1981 р.) також було видано російською мовою. Ці твори відразу здобули популярність серед читачів та ввели письменника до кола популярних дитячих авторів всесоюзного рівня. І лише незадовго до здобуття Україною незалежності він зміг знову публікувати свої твори рідною мовою та без цензурних обмежень. У 1987 році було опубліковано збірку поезій «Знак глибини», в якій Володимир Григорович відновив оригінальні тексти, значно виправлені під час редагування. У наступному (1988 р.) виходять казкові повісті «Гості на мітлі» та «Бухтик з тихого затону». А «Ганнуся» побачила світ у складі дилогії «Канікули у Воронівці» (1989 р.).
А далі, як згадував сам Володимир Григорович «…Запахло незалежністю України. Кожен чесний митець намагався всіляко прислужитися їй. Особисто я замислив написати для молодого покоління серію історичних творів, які б показали, що наша історія нічим не гірша за англійську чи іспанську, не кажучи вже про російську чи американську. Почав з життя часів Київської Русі…».
У 1991 році в журналі «Однокласник» побачила світ повість «Сторожова застава» (у скороченому вигляді), в якій йшлося про українських богатирів Іллю Муровця, Олешка Поповича та Добриню Микитовича. Але великої зацікавленості в українського читача цей твір не викликав, хоч і був відзначений літературною премією імені Миколи Трублаїні (1992 р.). А надрукована за десять років (2001 р.) окремою книгою за власний кошт письменника «Сторожова застава» була удостоєна літературної премії імені Лесі Українки (2002 р.). Значно доопрацьована автором повість вийшла повноцінним тиражем у видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА лише 2012 року. А у 2017 році на екрани вийшов перший український фільм-фентезі «Сторожова застава» за однойменною повістю.
Роман «Сині Води» був задуманий майже одночасно зі «Сторожовою заставою» і став першим сучасним українським історичним твором про період Великого князівства Литовського. Автор мав на меті змінити традиційне уявлення українців про власну історію – замість постійного наголосу на стражданнях показати героїчні сторінки минулого. Як він сам казав: «Ми геть забули про те, що Україна багата не лише на муки, а й на своїх героїв...».
Скорочена версія роману вийшла друком у 2004 році і отримала премію «Звук павутинки» імені В. Близнеця. Повна нецензурована версія була опублікована лише у 2011 році та одразу здобула визнання: стала найкращою дитячою книжкою за підсумками XIII Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» і першою українською дитячою та підлітковою книжкою, що отримала нагороду «Книжка року ВВС».
Далі письменник звернувся до теми козацтва – і цим започаткував знамениту серію про джур (молодших помічників козацької старшини). Але також непомічені були й відомі нині «Джури козака Швайки», надруковані в тому ж «Однокласнику» у 1995 році. Понад дванадцять років лежав твір у столі автора, аж поки повторно не прийшов до читача у 2007 році, надрукований у тому ж видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Історико-пригодницька трилогія про добу козацтва: «Джури козака Швайки» (2007), «Джури-характерники» (2009), «Джури та підводний човен» (2010) стала своєрідним підсумком ідейних і художніх шукань В. Рутківського у царині історичного письма для підлітків та принесла письменнику найвищу мистецьку відзнаку в Україні – Національну премію імені Тараса Шевченка (2012 р.). А доповнена в 2016 р. книгою «Джури і Кудлатик» трилогія перетворилася в тетралогію.
Це не просто історико-пригодницькі книги – це уроки честі, мужності, любові до України. Вони подають юному читачу живу історію України, оформлену через пригоди, героїку, дружбу, вірність і боротьбу за свободу, виховують і формують національну свідомість. Герої проходять шлях від звичайних дітей до справжніх козаків, вірних захисників рідної землі. Усе це – на тлі історичних подій, з елементами чарів, фантастики, дружби та гумору.
Окремо варто відзначити його автобіографічну повість «Потерчата» (2008), яка розкрила глибоку і болісну тематику дитячих травм, війни та втрат. У книзі В. Рутківський розказує про своє воєнне дитинство, відверто та детально відкриває всі свої страхи та переживання. По суті, це сповідь дитини, якій довелося пройти по тонкому лезу між смертю і життям, любов’ю і ненавистю, надією та божевіллям. Повість має глибокий психологічний вимір, адже події сприймаються через дитячі думки, уяву та сновидіння. Проте, попри всю трагедію війни, навіть вона не здатна повністю забрати дитячу радість і грайливість – діти все одно знаходять моменти для ігор, навіть коли поруч чути звуки боїв…
Володимир Григорович також активно працював як редактор та ментор для молодих письменників, займаючись випуском літературних збірок, організовуючи літературні конкурси та збагачуючи культурне життя України. Його підтримка була важлива для багатьох молодих авторів, яких він надихав та допомагав розвиватися. Робив редакції вже існуючих («Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі») та закінчив роботу над заключною книгою в циклі казкових повістей «Щирик зі Змієвої гори» (2018). Власним коштом (за відсотки від грошової частини Шевченківської премії) заснував приватну мистецьку премію «Джури» (2012), яку присуджують за твори для дітей та юнацтва історично-краєзнавчої тематики, ілюстрації до книжок та літературно-критичні праці, спрямовані на виховання в підростаючого покоління національно-патріотичних цінностей. Увійшов до Почесного списку Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги IBBY (2018), за казкову повість «Гості на мітлі».
31 жовтня 2021 року на 84-му році життя після важкої хвороби Володимир Рутківський відійшов у засвіти. Україна втратила видатного митця, але його книги продовжують жити, і ними захоплюються не тільки діти, а й дорослі.
Вже після смерті письменника вийшли друком його дві останні книги для дітей – дотепна повість «Злюще цапище» (2022 р.) та збірка віршів «Доброго ранку, сонце!» (2023 р.).
Ганнуся
Зворушлива розповідь про веселу, допитливу та надзвичайно розумну дев’ятирічну дівчинку Ганнусю, яка проводить канікули у Воронівці разом із Костею – оповідачем історії та прототипом самого автора – який випадково став «нянькою» для неї. Поки мама Ганнусі перебуває у відрядженні на Далекому Сході, дівчинка поринає у світ пригод, відкриттів і щирих дружніх стосунків. Разом із Костею і новими друзями (Наталочкою, Миколкою, Вітьком) вони збирають ягоди, варять варення, грають у вигадані ігри, іноді навіть сперечаються, але завжди знаходять порозуміння.
А в кінці книги розміщено рецепти найсмачнішого варення від Ганнусі.
Ганнуся. У гості до лісовика
Продовження історії про пригоди Ганнусі та її друзів, але вже не у Воронівці, а в мальовничому лісі над річкою. Після важкої застуди мама відправляє Ганнусю на відпочинок та оздоровлення на природу, знову під опікою Костянтина Івановича. І зупинитися вони вирішили у лісових угіддях знайомого лісника. Саме там на них чекає приємна несподіванка – у тій самій місцині розташувався табором знайомий уже 4 «А» клас із Воронівки. Там, серед мальовничої природи, неподалік від табору, на них чекають несподівані зустрічі, нові друзі й чарівні історії, у яких оживають лісові легенди.
Та не все так спокійно у зеленому царстві – у лісі з’являються браконьєри…
Сторожова застава
Ця повість розповідає про звичайного п’ятикласника Вітька Бубненка, який несподівано з нашого часу переноситься у далекий 1097 рік – у часи Київської Русі. Там він знайомиться з трьома справжніми українськими богатирями – Іллею Муровцем, Олешком Поповичем і Добринею. Разом із ними хлопець захищає рідну землю від ворогів, переживає чимало пригод та пізнає багато життєвих істин: що навіть звичайна людина може стати героєм, якщо вірить у добро і бореться за справедливість; що дружба, мужність і чесність – це справжні цінності в будь-яку епоху.
Але це не просто історія про пригоди. Вона показує, що історія України – цікава, героїчна й захоплива.
Сині Води
Роман переносить нас у далеке минуле, у XIV століття. У центрі подій – князь Дмитро Боброк-Волинський, який разом із князем Ольгердом на чолі українсько-литовського війська здобув першу велику перемогу над ординцями біля річки Сині Води.
На сторінках книги оживають не лише історичні персонажі – литовські князі, нащадки Гедиміна, могутній Мамай і мудрий Ольгерд, – а й прості люди: русичі, татари, литовці, пастухи та чумаки, кобзарі, воїни та селяни. Саме вони – справжні творці історії, адже кожен із них у своїй праці, боротьбі й мріях творив майбутнє українського народу.
Разом із юним героєм Петриком та його другом Тимком на читача чекають пригоди, відкриття, небезпеки і щирі людські стосунки: дружба з татарським хлопчиком Зейнулою, зустріч із кобзарями та волхвами, участь у бойових походах і великих історичних подіях.