Біографічна довідка

Микола Трублаїні став одним із перших українських письменників пригодницького жанру. Його твори – значний внесок у скарбницю української дитячої літератури. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою. Герої творів – звичайні люди, веселі, віддані своїй справі, сердечні до товаришів, відважні і дужі. Таким був і сам Микола Петрович Трублаїні.
Він народився 25 квітня 1907 року у Вільшанці на Вінниччині. Батько його був лісничим, мати – сільська вчителька. У Вільшанці минуло дитинство і перші юнацькі роки Миколи.
У 1915 році Миколу віддали до Немирівської гімназії. Вчився він добре, але вітер героїки та мандрів не дав йому закінчити навчання. Він організував хату-читальню у селі Черепівка, керував місцевою самодіяльністю.
Згодом працював у редакції газети «Червоний край», де почали з’являтися його дописи про життя на селі. У 1925 році за направленням юнак їде у Харків навчатися на Всеукраїнських курсах журналістики. Тоді ж майбутній письменник вступає до Харківського інституту народної освіти на фізико-математичний факультет.
Згодом Микола Петрович стає кореспондентом газети «Вісті». І розпочалися мандрівки, наповнені відвагою, суворими та важкими випробовуваннями. Багатющі враження від численних мандрівок Микола Трублаїні описав у творах, особливо вичерпно – у циклі оповідань 1934-1935 рр., присвячених далекій Півночі. Саме з них він і визначив остаточно головне покликання свого життя – писати для дітей.
Своїх героїв малював із натури, відбираючи тільки найхарактерніше, те, що відрізняло їх від інших. На Півночі письменник близько познайомився з життям, побутом, звичаями місцевих народів: чукчів, ескімосів, якутів, ненців. У нього прокинулося нестримне бажання розповісти про них широкому читачеві.
Він розраховував передусім на малих читачів, які найменше знали про Північ та її мешканців. Так, з під його пера вийшли ряд оповідань: «Вовки гоняться за оленями», «З півночі мчав ураган», «Волохан», «Лови білого ведмедя», «Погонич блакитного кита», «Берег невідомого острова». В цих творах з особливою силою проявився талант письменника.
У Миколи Петровича також є оповідання для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку: «Мандри Закомарика», «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», «Малий посланець», «Пустуни на пароплаві».
Найвідомішою ж повістю письменника вважається «Шхуна «Колумб», написана у кращих традиціях Трублаїні – динамічний сюжет доповнено великою кількістю пізнавальної інформації. Свій внесок письменник зробив і у жанр фантастики – це роман «Глибинний шлях».
Перед початком війни Трублаїні обирають директором харківської філії видавництва «Радянський письменник». У 1941 році вийшла остання прижиттєва збірка письменника – «Життя за Батьківщину».
5 жовтня 1941 року письменник помер у санітарному поїзді після поранення. Похований Микола Петрович Трублаїні недалеко від міста Ровеньки Луганської області.
Микола Трублаїні прожив усього 34 роки, за які встиг стати не просто письменником, мандрівником та улюбленцем дітей, а й непересічною особистістю.