БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Справжній співець неспокою... Так можна назвати Леоніда Михайловича Тендюка не лише за його романтичні книги, а й за вдачу. Мало хто з письменників може похвалитись таким наповненим подіями життям.
Народився майбутній письменник на Кіровоградщині в сім'ї колгоспників. Вчився в рідному селі, а десятирічку кінчав у тодішньому районному центрі Велика Виска. Ще в школі почав писати вірші, захоплювався поезією.
По душі боляче прокотилась війна: загинув на фронті батько, мати залишилась із чотирма дітьми. Важкими та голодними були післявоєнні роки... Про все це хотілось писати школяреві, одного вірша він навіть надіслав до газети "Зірка".
Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Харківського університету, згодом перейшов до Київського університету, який закінчив 1956 року.
Працював Леонід Михайлович у газеті "Молодь України". Як кореспондент багато їздив по Україні, виступав у пресі з нарисами, статтями, публікував вірші. Перша книжка поезій вийшла 1961 року під назвою "Поле моє, полечко...". У слові відбито шепіт колосся, гуркіт океанських валів. Але передусім вірші оспівують радянську людину, що творить новий щасливий світ.
Потяг до моря для Тендюка став внутрішньою необхідністю з тої миті, коли він школярем уперше побачив на обкладинці підручника з географії екзотичний малюнок джунглів Нової Гвінеї! Відтоді море стало для нього метою життя, і він досяг її. На суднах "Ю.Шокальский" та "Витязь" Леонід Тендюк ходив у рейси до островів Фіджі, Японії, Нової Гвінеї, тричі відвідував Полінезію, бував у В'єтнамі, США, Канаді, Індії, Пакистані, Австралії... То були не просто мандри, а серйозна, цілеспрямована робота літератора. З подорожей письменник привіз цікаві твори: нариси "Одіссея східних морів" (1964), "Шукачі тайфунів" (1965), "Люди з планети "Океан" (1968), повісті "Земля, де починаються дороги" (1972), "Альбатрос - блукач морів" (1972), книги оповідань для дітей "Вогник в океані" (1974), "Дивовижна риба Мурена" (1977), "На коралових атолах" (1979). Читаєш їх і бачиш мальовничі краєвиди екзотичних островів, зустрічаєшся з мешканцями морських глибин і чарівними рослинами тропіків. Усе це служить збагаченню знань читачів про навколишній світ, сприяє вихованню в них любові до природи.
Однак проза, хоч вона і домінує у доробку Леоніда Михайловича, не заступила в його серці поезію. Одна за одною виходять збірки "Струмки народжуються в горах" (1964), "Берег моєї землі" (1974), "Тиша стривожена штормом" (1975), "Голос моря і степу" (1981). Поетичним рядкам притаманний м'який ліризм і вишуканість форми. Ось чому у поета так багато читачів, які виділяють його голос із хору інших майстрів слова.
Великий успіх випав на долю прозових книг: "Під крилами альбатроса" (1981), "Експедиція "Гондвана" (1989), "Смерть в океані" (1990).
За Вибрані твори у двох томах і збірку "Смерть в океані" Леонід Тендюк удостоєний літературної премії імені Лесі Українки 1992 року.
Нині письменник живе у м. Києві.