ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
Дніпрова Чайка (справжнє прізвище Березіна Людмила Олексіївна) народилася в селі Карлівка, тепер Зелений Яр на Миколаївщині, в сім’ї священника, де глибоко шанували народну творчість. У 1879 році вона закінчила Одеську приватну жіночу гімназію. Потім вчителювала, посиленно вивчала українську мову, літературу, зокрема творчість Т. Шевченка.
В умовах, коли самодержавство забороняло викладання рідної мови у школах і вищих учбових закладах, не дозволяло друкувати українські книжки, Дніпрова Чайка на захист знедоленого народу, української культури і мови. Вона написала багато віршів, оповідань, лібретто дитячих опер. У 1885 році побачили світ її перші вірші «Вісточка» та «Пісня», надруковані під псевдонімом Дніпрова Чайка. У тому ж році Людмила Березіна переїхала в Херсон до свого чоловіка Ф.Василевського. Разом з ним вона стала активним членом Херсонськог громади, пропагує твори Т.Шевченка, передових російських письменників, за що зазнає переслідування з боку влади. За цих обставин Дніпрова Чайка переїздить на Київщину, продовжує багато і плідно працювати: писати вірші, оповідання, збирати фольклор. У цей період вона знайомиться з М.Лисенком, М.Старицьким, О.Пчілкою, ЛесеюУкраїнкою.
Наприкинці 1895 року родина Василевських повертається до Херсона. Тут Дніпрова Чайка знову бере активну участь в громадській діяльності, за що її у 1905 році заарештовують. Останні роки тяжко хвора письменниця жила в родині старшої дочки Оксани, яка працювала лікарем на Київщині. 1927 року письменниця померла.
Дніпрова Чайка зайняла помітне місце в дитячій літературі, тематично і жанрова розширивши її. Перше прижиттєве зібрання її творів у двох томах побачило світ в 1919-1920 рр. Серед набутків письменниці виділяються оповідання «Краплі-мандрівниці», «Буряк», вірші «Осінь», «Зима», «Весна», «Казка про Сонце та його сина». За мотивами фольклору вона створила лібретто опер «Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима й Весна, або Снігова скеля», «Проводи Сніговика-Снігуровича». Талант письменниці високо оцінили І.Франко та М.Коцюбинський.
Літературна спадщина Дніпрової Чайки невелика за обсягом, але вагома своїм реалістичним змістом, демократичними ідеями. Краща її частина по праву входить у духовну скарбницю українського народу.
* * *
В збірку «Проводи Снігура-Снігуровича» ввійшли найкращі твори письменниці. Розпочинається збірка розділом «Дівчина-чайка», де вміщено легенду про дівчину, яка, жертвуючи власним життям, врятувала козаків, що потопали у морскій безодні. Дівчина не загинула, а перетворилася на чайку. З інших творів цього ж розділу можна довідатися про таємницю тополь, як утворилася скеля, де взялося морське серце, про дивного ткача і ще багато про що. У другому розділі «Під самого Купала» письменниця змалювала справжні картини зими, весни, всю красу природи. Казки розділу «Краплі-мандрівниці» не тільки захоплюють, а й відкривають таємниці природи: як здійснюється кругообіг води в природі, як з буряків роблять цукор. А скільки в казках любові і милосердя! От і в «Казці про Сонце та його сина» сонячний промінь, побачивши, як навкруги темно і сумно, «розсипавсь увесь на дрібнесенькі іскри і запав у людські серця... щоб усім скривдженим, усім бідним та нещасним робити добро». Завершують книжку драматичні твори.