ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
У нарисі “Живий герой дітей” відома українська письменниця Оксана Дмитрівна Іваненко розповіла про анкету , що була проведена у 30-ті роки минулого століття серед читачів дитячих бібліотек. На запитання анкети “Ким ти хочеш бути?” один хлопчик відповів: “Миколою Трублаїні”. Чому ж він так відповів? Мабуть, тому, що всі бувають дітьми. А в дитинстві майже всіх часто тягне до пригод та мандрів. Саме на такі сюжети писав свої твори Микола Трублаїні. Він став одним із перших українських письменників пригодницького жанру. Його твори є значним внеском у скарбницю української дитячої літератури. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою і поезією, вірою у перемогу, у досягнення мети. Герої творчого доробку письменника звичайні люди, веселі, віддані своїй справі і рідному народові, сердечні до товаришів, відважні і дужі. Таким був і сам письменник Микола Петрович Трублаїні. Його давній приятель, теж письменник, Ярослав Гримайло охарактеризував Миколу Петровича як людину “... із серцем хлоп’яти, невтомною енергією витівника, чулою душею батька, щирістю відданого друга, проникливим розумом вихователя і спостережливим оком письменника”. Доля відміряла цій людині лише тридцять чотири роки життя.
Народився М.П.Трублаїні (справжнє прізвище Трублаєвський) 25 квітня 1907 року у селі Вільшанка на Поділлі (тепер Крижопільський район Вінницької області). Батько його був лісорубом, а мати вчителькою. У 1915 році Миколу віддали до Немирівської гімназії. Він добре вчився. Але вітер героїки та мандрів не дав йому закінчити навчання. В роки громадянської війни хлопець рушиав на фронт. По дорозі упав з поїзда і зламав ногу. Після одужання організував хату-читальню у селі Черепівка , керував місцевою самодіяльністю. Працював у редакції газети “Червоний край”. 1925 року М.П.Трублаїні за направленням їде вчитися на Всеукраїнські курси журналістики до Харкова. Тоді ж майбутній письменник навчається на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти. Згодом стає кореспондентом газети “Вісті”. У цей період розпочались життєві мандрівки Миколи Петровича, наповнені відвагою, суворими та важкими випробовуваннями, які він витримав з честю та гідністю.
Ось перелік мандрівок письменника:
1928 рік. Поїздка до Владивостоку кореспондентом від української республіканської газети “Вісті”.
1929 рік. Участь у двох рейсах на криголамі “Літке”. Тропічний рейс з Севастополя до Владивостока та арктичний – з Владивостока до острова Врангеля. За участь у цьому героїчному поході Миколу Петровича було нагороджено медаллю “За врангелівський похід 1929 року”.
1930 рік. Подорож на пароплавах “Сєдов” та “Сибіряков” до Землі Франца Йосифа.
1931 рік. Мандрівка у тайгу, де розгорталось велике будівництво на річці Ангара.
1932 рік. Участь у експедиції на криголамі “Русанов” у Біле море, мандрівка в Карелію на Кольський півострів. Там Микола Петрович Трублаїні хотів побачити місце розробки важливих для сільського господарства апатитів.
Подорожі надихнули Миколу Петровича на творчість. Він почав писати книжки для дітей. 1931 року вийшла у світ його перша книжка “До Арктики через тропіки”. Незабаром у бібліотеках та книжкових крамницях з’явились книжки Миколи Трублаїні “ Курсом норд-ост”, “Літке” - переможець криги”, “Вовки женуться за оленями”, “Лахтак”. 1941 року виходить остання прижиттєва книжка письменника “Життя за Батьківщину”. А всього за ці десять років було надруковано більше 30 книжок М.Трублаїні. Його творчість – це ціла епоха в літературі для дітей. Майже всі персонажі творів письменника виписані з натури, вони постійно в активному русі. У книжках письменника про Північ правдиво змальовано побут та звичаї корінних північних народів: чукчів, ескімосів, якутів. Багато героїв оповідань та повістей письменника – підлітки. Але у Миколи Петровича є багато оповідань для дошкільників і дітей молодшого шкільного віку. Таких як “Крила рожевої чайки”, “Мандри Закомарика”, “Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку” та ін.
1934 року невгамовний письменник і друг дітей організовує при Харківському Будинку піонерів Клуб юних дослідників Арктики. Члени Клубу налагодили зв’язок із зимівниками полярних станцій. А наступного року вагон з вихованцями Клубу подорожував за Полярне коло. Вагон мав назву "Криголам на колесах“. У ньому було все, що потрібно для дослідника Півночі – від компаса до штурманської рубки. 1936 року письменник організував Клуб юних дослідників підводних глибин. Члени Клубу разом зі своїм капітаном М.П.Трублаїні, подорожували до Криму і Кавказу. В результаті цих подорожей народились повісті “Мандрівники” та “Шхуна “Колумб”.
Свій внесок письменник зробив і у жанр фантастики. Фантастичний роман М.Трублаїні “Глибинний шлях” був надрукований уже після смерті письменника.
В червні 1941 року розпочалась війна з фашистами. 20 вересня письменник пішов на фронт військовим кореспондентом. 3 жовтня він узяв участь у бою – допомагав кулеметнику. Це був його перший і останній бій. Через кілька годин по тому Миколу Петровича було смертельно поранено осколком від бомби. А через днів, 5 жовтня, письменник помер. Похований Микола Петрович Трублаїні недалеко від міста Ровеньки Луганської області.
Твори М.П.Трублаїні популярні і сьогодні, їх будуть читати завжди. Тому що, як сказав письменник М.Ільченко “Микола Трублаїні...нехай його нема, але він є...”.
КРИЛА РОЖЕВОЇ ЧАЙКИ
Це було на початку минулого століття. З великою радістю жителі заполярного острова чекали появи сонця. “Хто тільки міг, вийшли на високий пагорб над берегом моря зустрічати вогняну кулю”. Адже за два довгих місяці холодної полярної ночі у жителів острова закінчились харчі, з’явилось багато хворих. Виснажена голодом дівчинка Мамаюк не пішла зустрічати сонце. Шукаючи їжу, вона стрілою із лука убила чайку. Крила чайки Мамаюк вирішила подарувати чукчанці Анці, яка прибула на острів. Про цей подарунок старий шаман Ілавірнік сказав, що він накличе біду. І вигнав Мамаюк з острова. Та вийшло зовсім навпаки. Крила рожевої чайки стали своєрідним порятунком для ескімосів. Анка забрала Мамаюк на материк, а коли згодом дівчатка повернулись на острів, з ними прийшло до ескімосів нове життя, у якому з’явились аеросани, літак, рушниці, будинки, лікарі і навіть день у полярну ніч – електричне світло.
ШХУНА “КОЛУМБ”
Ця повість вважається кращим твором Миколи Петровича Трублаїні. Написана в пригодницькому жанрі, вона відповідала вимогам часу, у який жив письменник та герої його творів. Повість захоплює читача динамічним сюжетом, змалюванням численних небезпечних пригод головних героїв. Образи персонажів, сучасників письменника, приваблюють своїм патріотизмом, відданістю рідній землі, її народові.
Маленький рибальський виселок Соколиний розташований на Лебединому острові, що у Чорному морі. Море і стає ареною напруженої боротьби. Шпигун Анч одержує завдання пробратись на острів, викрасти документи про новий спосіб добування гелію та знищити професора Ананьєва, вченого, який винайшов цей спосіб. Викривають шпигуна та розпочинають із ним боротьбу юні острів’яни Марко Завірюха, Яся Знайда та Люда Ананьєва, яка приїхала на острів з татом. Героям твору доводиться пройти через жорстокі випробування: переслідування, тортури, смертельну небезпеку. Але сміливість, витривалість, мужність, відвага та винахідливість допомагають друзям у найнебезпечніші хвилини. У текст твору автор майстерно вплів багато пізнавального матеріалу. Це розповіді про підводні човни, надводні кораблі, відомості про природу гелію та способи його видобутку, зображення морської стихії та морських пейзажів.