ВІДДАМО ЦЕЙ СВІТ ДІТЯМ
Діти – майбутнє людства. Захищаючи їх, дорослі захищають своє майбутнє. Інвестиції, вкладені у дитинство, обов’язково повернуться суспільству сторицею. Показниками здоров’я суспільства, його цивілізованості у сьогоднішньому світі є права людини, у тому числі і дітей. Наша держава є учасницею міжнародних договорів і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини, на досягнення її повного добробуту. Україна є державою-учасницею таких міжнародних конвенцій, що стосуються дитячої праці, як: Конвенція 138 Міжнародної організації праці (МОП) про мінімальний вік для наймання на роботу, Конвенція МОП 182 про найгірші форми дитячої праці, Конвенція про права дитини, Рекомендація 16 Ради Європи від 2001 року про захист дітей від сексуальної експлуатації, Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії.
У законотворчій діяльності з особливого захисту, підтримки і допомоги дітям Україна виходить з гуманістичних принципів і вимог Конвенції ООН про права дитини (прийнята 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною 1991 року). Відповідно до статті 2 частини 1 цієї Конвенції «Держави-сторони поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації». Права дитини визначено у розділі 2 статей 51 та 52 Конституції України – Основного закону нашої держави. 2001 року було прийнято Закон України «Про охорону дитинства». Він визначає «...охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій галузі». Україною прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на захист та покращення умов життя дітей з неблагополучних сімей, дітей-сиріт і безпритульних дітей. На поліпшення їхнього становища спрямовано діяльність понад 10 міністерств і відомств і підпорядкованих їм органів на місцях. Усвідомлюючи важливість захисту прав дітей, Генеральний прокурор України цей напрям діяльності органів прокуратури визначив, як пріоритетний.
З минулого 2005 року почалося активне втілення у життя Державної програми з подолання дитячої безпритульності та бездоглядності, на виконання якої з державного бюджету було виділено 70 млн. гривень. Ці кошти пішли на створення по всій Україні шістнадцяти центрів соціальної реабілітації для дітей з неблагополучних родин, п’яти центрів матері і дитини та семи гуртожитків для дітей-сиріт, яких нині, за офіційною статистикою, в Україні проживає понад 97 тисяч. Із них лише 3 % – круглі сироти, решта – сироти при живих батьках.
У червні 2005 року відбулося засідання «круглого» столу «З любов’ю і турботою до дітей» за участю Президента В. Ющенка, на якому підкреслювалася необхідність утвердження нової філософії подолання безпритульності. Тоді ж відбулись парламентські слухання «Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства», результатом яких стали відповідні рекомендації. У листопаді 2005 року відбулася Всеукраїнська нарада «З любов’ю та турботою до дітей», на якій глава держави доручив Міністерству фінансів розробити нову схему фінансування дітей-сиріт та дітей, які залишились без батьківської опіки, згідно з якою потрібно зробити все, щоб кошти «ходили» за дитиною, а також звернувся до уряду із закликом сформувати на 2006 рік чіткі завдання по кожному регіону щодо реалізації державної політики захисту дітей. Згідно з Указом Президента В. Ющенка 2006 рік проголошено у нашій державі Роком захисту прав дитини.
У березні 2006 року було створено Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Кабінет Міністрів схвалив Концепцію загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006–2016 роки», метою якої є «...визначення шляхів урегулювання ефективного забезпечення та захисту прав дітей з урахуванням цілей розвитку тисячоліття та стратегії Підсумкового документа спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН «Світ, сприйнятливий для дітей». Для досягнення зазначеної мети у національному плані дій слід передбачити ряд умов, у тому числі «удосконалення законодавства у сфері захисту прав дітей; розширення використання інформаційного простору для висвітлення питань соціально-правового захисту дітей; заходи посилення відповідальності батьків або осіб, що їх замінюють, посадових осіб за виконання своїх обов’язків щодо догляду, виховання дітей та захисту їх прав».
Пропонований науково-допоміжний бібліографічний покажчик приурочено до Року захисту прав дитини. Він складається із шести розділів. У першій частині кожного з трьох розділів «Міжнародні законодавчі акти про права дитини», «Діти України під захистом закону» та «Діти у сім’ї» представлено різні законодавчі акти у такому порядку: міжнародні угоди, закони України, постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, укази Президента. Після них подаються книги та статті, що стосуються змісту згаданих вище законодавчих документів або цієї тематики. Четвертий розділ «Соціальні проблеми дітей України. Соціальна робота» знайомить спочатку з статтями та збірками, в яких розповідається про соціальні проблеми дітей України, а потім — з матеріалами про соціальну роботу різних служб, які займаються проблемами дитинства в Україні. У п’ятому розділі «Правове виховання» зібрано дидактичні матеріали відповідної тематики, а в наступному, шостому, — сценарії і практичні заняття.
У всіх розділах інформаційні джерела розміщено в абетковому порядку і описано згідно з чинними стандартами України. У посібнику є іменний покажчик і список використаних періодичних видань, а також вибірковий перелік відповідних сайтів мережі Інтернет.
При підготовці покажчика було використано фонди Національної бібліотеки України для дітей, Національної парламентської бібліотеки України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В.О. Сухомлинського, Правничої бібліотеки УПФ.
До покажчика, крім законодавчих актів, увійшли книжки, що побачили світ за останні три роки, а статті — за 2004–2006 роки (до липня включно).
Покажчик розраховано на соціальних працівників, учителів, батьків, бібліотечних працівників і тих, кого цікавить становище дітей в Україні.
Видання здійснено у рамках проекту «Право дитини на сім’ю» (Представництво Європейської Комісії в Україні, Програма Європейська Ініціатива за Демократію та Права Людини (EiDHR)), що здійснювався Християнським дитячим фондом (У серпні 2006 року Правління Християнського дитячого фонду прийняло рішення про зміну імені, яке б точніше відображало його місію та суть програм, спрямованих на служіння дітям в Україні. Згідно з прийнятим рішенням нове ім’я Християнського дитячого фонду — Український фонд «Благополуччя дітей»).
Християнський дитячий фонд (ХДФ) розпочав свою діяльність в Україні у травні 1997 року як громадська благодійна неконфесійна організація.
За цей час ХДФ став відомим як один із лідерів у сфері розробки та реалізації інноваційних програм, спрямованих на зміцнення виховного потенціалу сім’ї, мобілізацію ресурсів громад задля забезпечення найкращих інтересів дитини.
Важливим компонентом від самого початку роботи організації стали проекти, що передбачали популяризацію та впровадження положень Конвенції ООН про права дитини у практичну діяльність спеціалістів, чия професійна діяльність безпосередньо пов’язана з дітьми. Не став виключенням і проект «Право дитини на сім’ю», в рамках якого за допомоги запровадження інноваційних механізмів в українське суспільство, були створені сприятливі умови для забезпечення права дитини виховуватись в сім’ї — найкращому середовищі для життя й розвитку дитини.
До змісту Наступна 