Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Віртуальні книжкові виставки
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Бібліотека у форматі Д°
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду



Літературна студія «Джерельце»


Літературна студія «Джерельце», що діє при Львівській обласній бібліотеці для дітей з 1988 року, об’єднує великий гурт творчо обдарованих школярів, що мають нахил до поетичного слова. Керівником студії є член Спілки письменників України Марія Людкевич. Кожного року склад студії оновлюється – її залишають випускники, а їм на зміну приходять юні любителі поезії. Звісно, не всі з них стануть «професійними» поетами, але любов до красного письменства вони пронесуть через усе життя. За час свого існування студія видала декілька збірок віршів юних поетів.
Пропонуємо Вам ознайомитися із зразками поетичної творчості учасників літературної студії «Джерельце».


Олександра Бердник
Назар Вань
Оксана Вороненко
Марта Гайворонська
Уляна Гроць
Наталія Дружбляк
Наталя Іпатій
Вероніка Кавун
Олеся Когутич
Божена Кузьмінська
Олена Лістунова
Наталя Матолінець
Надія Оксютович
Анастасія Угрин
Злата Угрин
Борис Фінк
Андрій Шевців
Андріана Яремчик
Оксана Тимчишин
Марія Жеребецька
Ольга Якуба


 

Олександра Бердник
8 кл.


Покинутий дощ

Сьогодні з ранку падав дощ.
Так довго плакав, як ніколи.
Бо я сама пішла до школи.
Його з собою не взяла.

Планета мрій

Я віддаляюсь туди,
де ніколи не буде життя:
На планету мрій.
Я потопаю у морі,
де ніколи не буде води:
У морі щастя.
Я назавжди загублюсь у світі:
де ніколи не буде мене:
У світі де існує лише
віддзеркалення твого серця.
Я... Я просто випарувалась
внаслідок реакції
можливого і неможливого.

Зоряні вулики

Велика Ведмедиця
разом з малим ведмежам
часом у часі блукають,
шукаючи меду.
Пусто у зоряних вуликах...

Львів

Я крізь грати дощу
бачу місто на шибці трамвая,
Фотознімок епох
на байдужому мокрому склі,
Містер Львів сіроокий,
із тисяч твій профіль впізнаю,
Звідусіль повернусь на твоєму
легкому крилі.
Я крізь грати дощу
бачу контори вежі Корнякта,
Єзуїти, вали, пишні шати
чужих королев.
Я крізь грати дощу
намагаюсь кудись поспішати,
І крізь грати століть
загарчить припорошений лев.

* * *

Мовчу про те, що я тебе люблю.
Метелик снігу залітає в очі...
У власні сни великий крок роблю
І навпіл розрізаю сонні ночі.

Я не дійду до неба без крила,
Твої зірки позичені на вічність,
Мої долоні жалять, як бджола,
А мить не прикрашає лаконічність.

На сто частин наш соняшник надій
Розсиплеться по сонячному плесу,
Ти поглядом слова оці зігрій
Хоча б за те, що знаєш поетесу.

Вітер

Стомився вітер, стомився
Сто вітряків крутити.
Дощем холодним умився
І попросив простити,
Що листя уже опало,
Хоч не скоро зима,
Що літо кудись пропало.
Що літа уже нема...



Назар Вань,
11 кл.
с. Оселя Яворівського р-ну.

Краплі на склі

Ще Геліос дрімав собі в палатах,
А може, вже прокинувся й сидів,
І гребінцем із Місяця старанно
Розчісував яскраві промінці.

Засвічувалось світло у будинках,
Вже скоро дню доручить владу сон.
І дощ не мріяв навіть про спочинок,
А монотонно плакав за вікном.

Одна по одній дощовії краплі
Цілуючи ще сонне з ночі скло,
Немов прозорий відтінок печалі,
Мов піт, лягли на втомлене вікно.

І кожна з них, стікаючи до низу,
Стежину залишила на вікні,
Яка життя змальовує картину
У плетиві заплутаних слідів.



Оксана Вороненко
9 кл.

Прихід весни

Довкола нас глибокий сніг,
Холодний лід в моїй долоні,
Та гріють нас поміж доріг
калини ягоди червоні.

Земля прокинеться від сну
Любов’ю і теплом зігріта,
Бо ми чекаємо весну
У грозах, пахощах і квітах.


Марта Гайворонська,
11 кл.

Смерте, така ти сліпа,
Бо не бачиш мене наскрізь.
І немов сокира тупа,
Не зрубаєш душевну вісь.
В завірюсі людських душ,
Вбитих в конус земної діри,
Утопитися я не боюсь,
І крізь страх буду дальше іти.



Наталя Іпатій,
7 кл. (11 кл.) Стрий


Ріжок вкушеного місяця
Завис над комином
Розбитою іграшкою
З новорічної вітрини.
Я вмерзаю руками в шибку,
Тулюсь до вікна,
Мов до живого,
Божеволію від сліз
І вимолюю в Бога диво:
- Скинь небо на землю...
- Іди спати.
Сьогодні дива не буде.


Олеся Когутич,
10 кл.

Навпаки

Як настане ранок в лісі,
Скаче білка по горісі.
І ведмідь по мед смачненький
Йде із кошичком маленьким.
А сорока всім ще зранку
Звістки носить до сніданку.
Лиш в сови все навпаки.
Завжди спить вдень залюбки.
Й совенята не гуляють.
У дуплі своїм дрімають.
Це тому сова тихенько
Цілий день дріма гарненько,
Бо годинник в них вверх дном
Висить завжди над дуплом.


Анастасія Угрин,
5 кл.

Слова

Не знаю
чого чекати від осені
сплітаю свою біблію
з галузок дієслів
будую теплі літописи вулиць
подорожую
вертикальними лабіринтами речень
Бога

Слова – імена
якими мовчать птахи.

Ноти

Коли струсоне холодна ніч повіки
коли ранні струни замовкнуть
коли буде пізно втомлюватись
коли знов книга розкриє
таємницю пір року
коли казка буде часом Алефа
а будинки перестануть бути кам’яними
коли сонце зажмуриться
і почне рахувати ліхтарі
коли іграшки стануть своїм світом
коли вони будуть мати своє майбутнє
і коли я почну зрізати кроки

Тоді я буду жити
тоді я буду існувати насправді
тоді я буду топити сонце
і згадувати минуле
тоді я буду рівняти воду
зі снами
тоді я буду знаходити сенс реальності
і відрізняти себе від природи
тоді я буду ловити обрій
тоді я буду ретельно слідкувати
за церковним календарем
Я тоді
буду завжди...

Зима

Зима – це рай
щільно викладений
сніжинками і скляним льодом
який радіє своєю кмітливістю

Там в ночі бігає
сором’язлива тінь
жовтогарячої полонянки
Мари
там невільниця сова
накрила все
білою холодною марлею
там вітер
розбиває яйце місяця
і зараз на небі
тільки уламок
його шкаралупки

Повітря

Повітря – слово яке існує
і предмет який не існує
Повітря – настільна прикраса Бога
повітря і вічність
дорівнюють одній великій речі –
дорівнюють життю

Тут заполонено руїни подихів
сухі формули вітру
мертві лозини слів

Віддають свої тіла запахи – повітрю
дарують круглий сміх – повітрю
відкривають серце людей – йому
Усміхнулась ящірка незбагненного
і знову повітря вимірює
форми лиць
бездомних собак
Довге і коротке майбутнє повітря
у золотавій чаші вечорів

Кажу приймай поезіє легенд
мокру нерозважливість повітря...

Перед сном

Сон
той що тягне мене до себе
і шум
що доходить із двору
краплинок які торкаються землі
все це йде тільки до мене
тільки до мене...
і вікно
що здається ліхтариком темряви
і дзеркало
голова нічних звуків
фіранки як вельон темряви
і клямок чорні пальці
беруть темне повітря
ніби газету
Темрява вінчається
зі світлом
у церкві неба
де місяць священик

Це є ти

Бо ти – тенета моїх обіймів
що ведуть мене
у тунелі химерних сновидінь
Твої володіння – це мої думки
на них залишається
слід дивного закляття

Ти свічка мого зла
що обходить лабіринти
розпачливого пророка
ти різник
мого почуття темряви і холоду
ти губиш мої мрії у зойках
це ти звільняєш мій шанс образів
це ти...

Ланцюжок

ВСЕСВІТ – крижина
на якій ми пропливаємо
назустріч смерті

СМЕРТЬ – остання сторінка
щойно прочитаної книги
де записаний зміст
тоненькими літерами зим

ЗИМА – перебування поезії
у твердому стані
любові

ЛЮБОВ – це затока
яку кожен
рано чи пізно перепливає
по дорозі
до ВСЕСВІТУ.


Злата Угрин,
5 кл.

Душа риб

Занурена у мармурові погляди моря
намальована
на рожевих обличчях коралів
вона плаває
у чорних хвилях
моїх королівств
вона стоїть
біля холодної неосяжності берега
Безмовні подихи риб
скупо одягнуті
у білі рухи вітрильників
їхні душі живуть
у невагомих палацах водоростей
Випадкові церкви акваріумів
Аргусе
заплети мене
у синій вінок їхньої тиші
запали
жовті плавники їхніх думок
зачини мене
у полохливих розмовах
їхніх очей
бо вони –
це жовті склянки моря
це прозорі ласощі Бога
вони –
занедбані крики медуз
і забаганки
Вітру

Львів

Львів
одягнув на свої сині пальці
чотири перстені
ратушних годинників
Він стоїть
під білими парасольками дахів
Його метушливі рухи вулиць
його холодна постать Нептуна
що тримає на тризубці
повільний шовк вечора
Сірі полички собору
застелені скатертинами снігу
темні подихи вікон
Він мандрує твоїми снами
Він носить на шиї
рожеве намисто сутінок
а вночі засинає
в обіймах ліхтарів
Час дивиться на Львів
кам’яними обличчями масаронів

Таємна записка

Кістки моря
зелені дзбанки повітря
і легкі хустинки дихання
маю для тебе вічність у кишені
маю для тебе теплі капці тиші
а ще маю осінь
повну тривожного листя

«Світ лиш всередині нас, мої любі, існує.»
всередині пуделка з віршами
і на язиці червоному зламаної ляльки

Темрява написана на сусідньому вікні
сумерк
теплі рукавиці дзеркал
довге волосся книжок
Люблю пити поезію з кухлів вечора

Вітер складений тричі
як таємна записка
для дощу.


Надія Оксютович

Поетесі Ользі Кісь

Молочнице моя
Що на рогах тримаєш небо
І міряєш землю ранками
Клякаю коло тебе
Приношу в жертви трави
Ми добули до вечора
Сповідаюся змучено
А завтра знову день
Причащаюся теплом твоїм
Тихо тішуся
Завтра знову день
Молочнице моя


Наталія Дружбляк

Чужий світ

Упаду в закривавлений сніг
І заллюся гіркими сльозами.
Проклену штучно створений світ –
І здригнеться земля під ногами.

Я жила і живу не для себе,
Просто так, для твоєї розваги.
Хто зламав, хто розбив мою гордість?
Я, мов лялька з дурної вистави.

Все не справжнє, фальшиве довкола:
Навіть сміх, навіть біль, навіть совість...
І від страху тремтить сіре небо,
Топчуть душу сумні перехожі.



Уляна Гроць

Передчуття

Я чай собі не солодила
І торт не з’їла до кінця...
Дитинство видалось, як злива,
Яка колись – давно пройшла.

Пора шукати юність – звістку
Між пам’яток архітектур.
Я недарма назвала місто –
Великий княжий Львів-Амур!


Божена Кузьмінська

Пряла нитку, мов долю, чарівниця у хаті,
Щоб жилося і довго, і щасливо дитяті.
Нитка сріблом дзвеніла, як співоча струна,
Мені доля дісталася щаслива й смішна.

Світ, як зморщене яблуко, у Медеї в котлі,
Де аж булькають пристрасті, політичні й такі –
Про багатство й амбіції, що б то з’їсти й вдягти...
А мені би із лютнею поміж люди піти.

Я б сміялась і плакала, слова, як коралі,
До купи лучилися б і котилися б далі...
Хай любов, як вино, в душах праведних бродить,
Тільки жаль, що із лютнею ніхто вже не ходить.



Андріана Яремчик

Шахівниця життя

По мріях бігали квадрати:
Ми грали в шахи, та дарма,
Бо твій король спинився грати –
Дивився на мене... Я німа
Губилась чорна в білих гратах,
Було погано... Темний шах
Просив у мене так багато,
А час відходив на устах.
Твереза ніч сміялась п’яно...
На перехресті кольорів
Зустрілись погляди кохані
У дерев’яній вічній грі.
Крутились кроки піших мумій,
Ти світ мій збуджений тримав...
І все дивився у задумі...
Ми грали в шахи – ти програв.


Шевців Андрій

шматки вкрадених слів
лежать на роздоріжжях Тебе

не підібрані ніким
роздоріжжя
шумлять холодом

дико хочеться
дико мовчати

аби осколки тої тиші
кололи на іншому березі
ненашої ріки

але життя
все одно
залишатиметься

і не під силу
наздогнати
годинникову стрілку

та й ти
не розумієш
моєї брехні

***

успішно загубитись
серед недописаних слів

чекати тепла
серед сухих
як сльози крижин

вдихати життя
серед майже живих
бетону й асфальту

хотіти більше
серед напівпорожніх зіниць

мовчки кричати
серед покришеної брехні

думати про щось
серед нічого й нікого

колупатись в носі
серед задертих й причепурених
носів

***
дідо вмерли

дідо вмерли
стоять квіти на могилі
стоїть пам’ятник на могилі
стоїть свічка на могилі
не гасіть мамо свічку
бо потемніли
сльозини вікон
спорожнились
келихи ліхтарів
осліпли
триоокі світлофори
затерпли
спустошені крісла
здивовано завмерлих
трамваїв
знекровились
пасма електроліній
вклякли електростовпи
ні в тих, ні в сих
принишкли
налякано будинки
пересохла
наша вулиця
і не розливається
вона
навіть
випадковими перехожими


***

жебраки

уривки простягнутих доль
сльозоточать кишені
можна відвернутись
в інший бік
відгорнути
погляд туди де нема
їх
де порожнеча
і спокій
можна мовчки
поставити три крапки
вибачитись
ні перед ким
тобто
перед собою
можна завтра
піти іншим
лабіринтом
із надією
не побачити
тих долонь
порожніх
як очі
можна сховатись
десь від часу
у зазделегідь забутому
місці

не можна лиш
забути…

***

СТРАХ

cтрах
дихнути
сказати
збрехати
захотіти
відчути
прочитати
почути
з’їсти
побачити
подумати
згадати
розповісти
усміхнутись
зрозуміти
вмерти

не так як всі
не так як треба

страх
звикнути боятись

***

ЧАС

час
узалежнений
від горняток
міцної кави
витрачається як завжди
на викидання у смітник
загорнені в газету
використані слова
на обдумування сенсу
свого дихання
серцебиття
і майже внормованого тиску
на оглядання в дзеркалі
того що за плечима
замість своїх вад
на очікування щастя
не помічаючи
те щастя
в обгортці
модного крою
на читання
чужих бажань
та пошуки
себе
у вчорашній пресі

***

сонце щойно
задихнулось щастям
небо налилось
густовечірньою кров’ю дня
жарівка висипала
на стіл світло
думки стали у чергу
за свіжою депресією
в кишенях
забракло слів
ніч позаплітала
мене у сни

***

завтра буде
дощ

зустріч на третю десять під жабою
нове телешоу
долар впаде

завтра
буде день

ще один…

помолись
хоч і забута молитва
хоч і не знати навіщо
хоч і дощ все одно пішов

може
сонце зійде пізніше
слів буде менше
день захоче спати

сьогодні
заплющити би розум
чекати життя
або нахабно торкатись

бо завтра
знов буде зимно
знов розчарування
знов не хотітиметься
дихати

***

люди приковані
до життя
блискучими браслетами
годинників
по яких
стікали
секунди
кудись спішили
разом із сонцем
котре все ще мовчало
із птахою
котра все ще летіла
із асфальтом
котрий все ще морщився
із повітрям
котре все ще пахло тобою
із словами
котрі все ще кололи
зі кобітами
котрі все ще самотні

їх ніхто не змінить
бо вони й не просили

***

після дощу

допивай свій сон
і полетимо подалі
від цих внормовано-римованих серцебиттів
може станемо
трохи інші
може будемо інакше
переводити подих
шукати сонця
у ще невипитих калюжах
ховати погляд
у післядощевім небі
торкатись часу
забутого кимось
на лавочці
із написом «пофарбовано»
ковтати слова
що пектимуть
завтра
губити
слід
свого
«я»

***

мої кроки
захворіли на депресію
ще вчора
не знайшовши
твоїх слідів

тебе ж не перемотати
з кінця до початку

замовкла ти
розплавленим ранком

сховалась тишею
в скриньці мого e-mail

завмерла усміхнувшись
на енному фотоекземплярі
свого лиця

розбилась пляшка
а
джина нема

лише пляма на підлозі
завбільшки з твоє серце

***

прелюдія сну

густе повітря
розрідженого міста
налилося у келихи вечора

переводять подих
змучені вулиці

ніхто нікуди не поспішає
із кишенями повними проблем
ні про що шепочуть

підошви
і
байдуже облизують
порубцьований асфальт

в нікуди
зазирають зморщені плакати

трамваї допивають рейки
рейки допивають трамваї

холод заліз
за пазуху

ти знов мовчиш
натиснувши на паузу

мабуть знов
не приснишся

p.S.: таки приснилась…


Оксана Тимчишин

9-Б кл., СШ № 66


НАДІЯ

Безкінечний світ
Повен зла й розлуки,
Немовби зло кайданами
Зв'язало наші руки.
Повстанці в тюрмах -
Горе й плач,
А разом з ними
Злий палач.
Який безжалісно вбиває всіх
І править на землі один лиш гріх.
Минуле не минає,
А людство Бога все благає,
Щоб зло закінчило бенкетування
І разом з ним закінчились людські страждання.
Щоб повернулося добра правління
І дало нам надію на спасіння.


Марія Жеребецька

9 кл., Сороки – Львівська школа.а.

СОВІСТЬ

Коли засумує листя,
І тихо заплачуть квіти.
Коли засумує серце,
В душі у своєї трембіти.
Тоді прокидається совість.
Мов відьма душевної рани,
Як тиха життєва повість,
У небі вечірньої гамми.
Коли розмалюю фарби,
Фарби життя не нового.
Коли скину маски,
Маски чогось старого.


 

Олена Лістунова

9-Б кл., Українська гуманітарна гімназія.

МАМА

Серпанки днів коротшають з роками,
Пірнають в далечінь у буревій стихій.
І лиш зігріє теплий погляд мами.
Ти не дивись на календар і молодій.
Волошками розквітли на обличчі
Ласкаві очі, потопивши небо.
І пригубивши повінь ніжності, сп’янівши,
З гарячим серцем пригорнуся я до тебе.


Ольга Якуба

10-В кл., СШ № 15.

Тобою бути важко,
Так важко, як і мною.
У дзеркалі моєму
Не маєш права жити,
Та нажаль від мого серця
Маєш ти ключі.
Незнаю, копія чи справжні.
І байдуже мені.
Неможу більше я тебе чекати,
Пора замок у дверях вже міняти.


 

Наталя Матолінець

7-Б кл., СШ № 49

“Точка у Всесвіті”

Я бачу океан
Небачених, нечутих,
Загублених, забутих
Думок.
Вони летять, біжать,
Несуться і пливуть,
Пливуть – линуть.
У космос.
Я чую океан
Нечутих, невідкритих,
Неясних і незнаних
Пісень.
Вони проймають тишу,
Вони летять у космос.
І я лечу за ними.
Все на Землі збирається
У одну точку у Всесвіті,
Де світло стає сяйвом…


 

Борис Фінк

СШ № 4, 9-В кл.

ЧОМУ?

Ти знаєш кого ти на світі шукаєш,
Кого ти чекаєш і що защіпаєш.
Чому ти не гаєш, чому відлітаєш,
Чому ти ніколи пісні не співаєш,
Чому ти завжди на комп’ютері граєш,
Чому ти мелодії дивні складаєш,
Чому ці пісні не співаєш із нами,
Чому ти сумний,“Я хочу до мами”.
Ти знаєш колись в тебе все проминеться,
Ти знаєш колись це піснями проллється
Піснями, словами, “Не хочу до мами”,
Та немає зі мною, нема поруч мами
Чи ти знаєш хто ти?…


 

Вероніка Кавун

ЛНУ ім. І.Франка, факультет журналістики

Поперек горла [Води!!!]
В тріщинах Зараз [Геть!!!].
[Хто ти?] слухай сюди!
Знайомся Це - моя смерть .
Злизуй із пальців [біль].
Краще ніж [аж до дна!]
Жилами [як уміла],
Ребрами [як могла].
[Перешепчи] мене,
Перепиши [навскіс],
Видери з коре [нем],
[Виплюнь!] клубками [сліз?!].
[Смачно?] ми згіркли – винні,
Осад [незмінний] на дні
[Не здогадався ще?]
Хто я? Скажи [мені].

 

 

 



 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
Останнє оновлення: 12/3/2024
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей