Алевтина Козицька,
зав. відділом Львівської державної обласної бібліотеки для дітей
Лариса Лугова,
заступник директора Львівської державної обласної бібліотеки для дітей

Маленьке віконце у великий світ

  У цій публікації хочеться поділитися з вами, шано-вні колеги, напрацьованим досвідом з бібліотера-певтичної програми естетичного розвитку сліпих дітей, за якою працює Львівська державна обласна бібліотека для дітей. Ідея розробки такої авторсь-кої програми народилась 5 років тому у заступника директора Лариси Лугової і зав. відділом масової роботи Алевтини Козицької після декількох прове-дених бібліотекою заходів у Львівській спеціалізо-ваній школі-інтернаті для сліпих дітей. Що ця про-грама дала дітям, які уроки винесли для себе біб-ліотекарі?
У 2001 році Львівська середня спеціалізована школа-інтернат для сліпих дітей відзначала своє 150-річчя. Її занесено до Книги рекордів України як перший український заклад такого типу. Засну-вав цю школу польський шляхтич Вінцент Зарем-ба-Скшинський у 1851 році, щоб увіковічнити пам`ять про свого передчасно померлого сина. Її директорами свого часу були знані львів`яни: гра-фи Казимеж Бадені, Генрик Фредро, Станіслав Мі-цельський, князь Єжи Чарторийський, а проректо-ром завжди був намісник Галичини, який щороку обов'язково був присутній на шкільних екзаменах. Всі часи школа надавала своїм учням можливість здобувати середню освіту, готувала їх до трудової діяльності, навчаючи ремеслу щіткарів, кошикарів, поворозників, настроювачів фортепіано і органа. Дівчат тут навчали гаптування, в`язання, мережи-вництва, і роботи учнів цієї незвичайної школи не-одноразово відзначались нагородами на численних конкурсах та виставках. З 1939 року ця школа ста-ла державною українською школою з обов`язковим викладанням предметів, як у кожній загальноосвітній школі, але було ще й багато спе-ціальних дисциплін, які дозволяють сліпим адапту-ватися у світі тих, хто бачить. Від того часу тут багато що змінилось. Сьогодні у школі 118 дітей Західного регіону навчаються за комп`ютерами, обладнаними спеціальним програмним забезпе-ченням зі звуковими картами, учнями опікується чудовий педагогічний колектив, який застосовує в своїй роботі найновіші досягнення тифлології і тиф-лопедагогіки, доповнюючи півторасторічні традиції цього закладу, створюючи неповторну стимулюю-чу атмосферу для розвитку незрячих дітей.
Багаторічна плідна співпраця пов`язує педагогі-чний колектив школи-інтернату для сліпих з коле-ктивом Львівської обласної бібліотеки для дітей. Свій авторитет, унікальні книжкові фонди, бібліотекарів-професіоналів, високий рівень індивідуального обслуговування, потужні електронні каталоги, - все це запропонувала бібліотека на допомогу вдосконаленню навчального процесу незрячих дітей. Ми розуміли, що ці діти живуть у світі звуків. Доля забрала у них можливість бачити барви цього сві-ту. Їм не запропонуєш яскраві кольорові слайди, мультики, які так люблять діти. Все сприймається ними тільки на слух. І на дотик ...
"Дотик" - саме так і назвали ми свою бібліо-терапевтичну програму, поставивши собі за мету сприяти соціальній адаптації дітей з вадами зору, їх психологічній інтеграції в суспільство, гармонізації внутрішнього світу, розвитку творчих здібностей засобами естетичного виховання та за допомогою книги. І одним з пріоритетних напрямів реалізації програми було визначено індивідуальну роботу і залучення цих дітей до активного читання. У шко-лі-інтернаті є своя бібліотека, фонд якої має бага-то різноманітних книг, що надруковані шрифтом Брайля, також є і досить великий фонд озвученої книги. Отже, наше завдання полягало в тому, щоб разом із шкільним бібліотекарем подарувати кож-ній дитині радість індивідуального читання, дати їй зрозуміти, що кожна книга має свій голос, своє тепло, що саме книга може прийти на допомогу, заспокоїти і стати вірним другом. Для незрячої лю-дини Слово - Бог. Слово дає їй не тільки уяву про простір та напрямок руху. Слово допомагає бачи-ти!
Постало питання: Що ж краще читати цим ді-тям? Ніколи не погодимося з висновками авторів деяких "бібліотерапевтичних порад", які рекомен-дують читати дітям-інвалідам виключно релак-суючу, гедоністичну літературу, що допомагає від-далятись від реального буття та забувати про свої проблеми і біль. На жаль, проблема здоров`я цих особливих дітей - це проблема всього їхнього життя, і скільки б вони не читали про пригоди, інші світи, їхня проблема залишиться з ними. Ми вва-жаємо, що маємо допомогти дитині-інваліду до-стойно сприймати свою проблему, вчитися жити з нею далі, долаючи страх і біль.
У художній літературі існує багато творів, у яких можна знайти зразки духовного долання геро-ями фізичних вад, немочі, фізичних і духовних ка-тастроф, подаються приклади яскравого, плідного життя стійких людей-інвалідів. У рамках програми "Дотик" фахівцями нашої бібліотеки для виховате-лів школи-інтернату підготовлено рекомендаційний список літератури для читання вголос "Книга - це маленьке віконце у великий світ". Ці книги чи-тались та обговорювались, і спонукали дітей до роздумів над долею героїв і власним життям.
Це все про індивідуальне читання, але є і другий важливий аспект нашої програми - заняття з гру-пами дітей. Працюючи у цьому напрямі, було про-ведено цілу низку різноманітних за формами неве-ликих заходів, спрямованих не тільки на розширення кола читання, розвиток літературних сма-ків, але й на розвиток комунікативних навичок, сприяння адаптації незрячих дітей у середовище здорових. Це ситуаційні та рольові ігри, покликані виховувати у дітей вміння аналізувати свої дії, "ба-чити себе з боку", не губитися; це і тематичні бе-сіди, голосні читання та обговорення. Такі заходи допомагають почуватися набагато впевненіше. Діти чекають таких заходів і дуже активно до них готуються, вони наполегливі і націлені на велику працю. Так, під час підготовки до літературної гри-фантазії "Кого з героїв казок Андерсена ти запросив би до себе в гості?" діти попросили біблі-отекарів і вихователів відшукати маловідомі казки Андерсена, бо їх не влаштовували ті 5-7 популяр-них казок, які знають всі. А перед тим, як здійсни-ти етнографічно-мистецьку подорож по Україні, її учасники вивчили безліч легенд, віршів та пісень. Взагалі, співпраця бібліотеки і школи викликала до життя й нові для нас форми роботи. Літературно-аромотерапевтичні, тектологічні години змушують і нас, зрячих людей, по-новому подивитись на, зда-валося б, знайомі речі.
Окремо хочеться сказати про музичну терапію. Музика починається там, де закінчуються слова, і саме музика, особливо у професійному виконанні, сприймається незрячими дітьми з великою радіс-тю та емоційною віддачею. Щороку в рамках реа-білітаційного Тижня, присвяченого Міжнародному дню інвалідів, ми проводили зустрічі з "живою" класикою: вечори класичної музики, присвячені видатним композиторам, музичним творам. Діти побували на вечорах класичної музики "Дорога, що веде до Баха", "О, Моцарте, ти - Бог!", "У країні музичних інструментів", концерті при свічках "Му-зична подорож у минуле", моно-спектаклі "Уклін тобі, велика Соломіє!". Для проведення цих конце-ртів ми запрошуємо обдарованих дітей - вихова-нців спеціалізованої музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької. І саме такі масштабні за-ходи-акції "Діти - дітям" є ще одним із основних напрямів нашої бібліотерапевтичної програми. А проведення їх дуже добре допомагає інтеграції ді-тей-інвалідів у середовище своїх здорових ровес-ників. До участі у таких акціях ми залучаємо гро-мадські організації, благодійні фонди, мистецькі заклади, шукаємо спонсорів, запрошуємо і журна-лістів. Цьогорічним підсумком нашої роботи за цією програмою стали "Різдвяні зустрічі в бібліо-теці" - благодійно-мистецькі акції для сліпих ді-тей і вихованців шкіл-інтернатів м. Львова. І раді-ємо ми більш за все з того, що сліпі діти не пасивні глядачі, а активні учасники цих акцій, і, що серед них є чудові музиканти, співаки, декламатори, і що саме творчі роботи цих маленьких митців часто прикрашають стіни бібліотеки, викликаючи своєю майстерністю захоплення наших читачів. Дітям буває важко повірити, що це все виконане люди-ною, яка сприймає світ тільки на дотик. Під час однієї з таких "Різдвяних зустрічей" ці таланти від-крила для себе головний редактор дитячого журналу "Світ дитини" Лідія Лемик, і з тих пір прекрасні аплікації сліпих дітей часто ілюструють цей журнал. А львівська поетеса Марія Людкевич після зустрічі з цими дітьми була буквально приголомшена поетичним даром багатьох з них, їх своєрідним світобаченням. Незрячі діти відвідують літературну студію "Джерельце", вони - учасники літературних конкурсів, їхні твори друкуються у місцевих газетах.
Діти, що живуть у закритому просторі інтерна-ту, з великою радістю і цікавістю беруть участь у зустрічах, які організовуються для них працівниками бібліотеки. А гостями таких зустрічей були і львівські поетеси Марія Людкевич, Мар`яна Савка, Тетяна Фролова, і вокальні ансамблі "Намис-то", "Черемош", і театр-студія "Погулянка", і юні чемпіони - вихованці Львівського училища фізичної культури, і суспільно-культурне товариство "Гуцульщина", а ще журналісти, політики, громад-ські діячі, священнослужителі.
5 років працює програма "Дотик" і 5 років до нас тягнуться довірливі дитячі долоньки - тяг-нуться, щоб доторкнутися і побачити. Побачити нас, книгу, бібліотеку. Діти зростають, а разом з ними зростаємо й ми, наша професійна майстер-ність, розуміння того, що маємо зробити ми, щоб бібліотека була теплою, затишною, цікавою і світ-лою для дітей, які не бачать світла, щоб книга стала для них віконечком у світ та допомогла увійти в нелегке самостійне життя із здоровим сві-тоглядом, оптимістичним настроєм, вірою у свої сили і можливості, вірою у своє майбутнє.