Галина Гудзима,
завідуюча відділом НБУ для дітей

"О рідне слово, хто без тебе я?"

28 вересня 2004 року одному з найкращих поетів нашої країни, лауреату Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка Дмитру Васильовичу Павличку виповнюється 75 років. Кращі його твори, відомі далеко за межами нашої Батьківщини, відмічені художньою довершеністю, філософськими роздумами, високою ідейністю. Поет оспівує рідну землю, велич трудових звершень, красу інтимних почуттів. Численні вірші Д. Павличка, покладені на музику, стали популярними піснями. Є в його творчому доробку і поезія для дітей. Деякі з його віршів ввійшли до шкільної програми. Думається, що багатьом читачам, серед яких є й діти, подобається поетична творчість нашого гуцульського соловейка.
У відділі організації дозвілля і гурткової роботи до дня народження Дмитра Васильовича Павличка планується проведення літературного свята за сценарієм, розробленим завідуючою відділом Г.І. Гудзимою, який ми вам, шановні колеги, і пропонуємо. Сподіваємося, що ви знайдете щось корисне і цікаве для своєї роботи з дітьми.

Сценарій літературного вечора.
Сцена святково оформлена, на ній - портрет Д. Павличка, виставка його книг, плакати з уривками віршів поета та з цифрою 75. На сцену виходять троє дівчаток-ведучих, звучить музика. Виходять двоє ведучих і починають розповідати "Легенду про пісню".
Перша ведуча: Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи обрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, поляки - здатність до торгівлі, італійці - хист до музики ...
Друга ведуча: Обдарувавши всіх, Господь підвівся зі свого трону і раптом побачив у куточку дівчинку. Вона була боса, одягнена у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
Перша ведуча: "Хто ти? Чому ти плачеш?" - запитав Господь. "Я - Україна, а плачу - бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі". "Чому ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?".
Друга ведуча: Дівчинка хотіла вже йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її: - "Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня".
Перша ведуча: Узяла дівчинка-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Вклонилася низенько Всевишньому та з ясним обличчям і вірою понесла пісню у народ.
Звучить пісня "Земля мого роду", сл. - Т. Масенка, муз. - Л. Попернацького.
На сцені - ведучий бібліотекар.
Бібліотекар: Сьогодні ми поговоримо з вами про людину, майстра поезії, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, літературних премій М. Рильського та М. Островського, уславленого українського поета Дмитра Васильовича Павличка. Сьогодні йому - 75.
"Якщо хочете зрозуміти митця, йдіть у його країну", - так колись сказав Гете. Ось і почнемо ми свою розповідь зі знайомства з тим краєм, де народився шановний Дмитро Павличко.
Звучить трембіта.
Перша ведуча: А було це на Гуцульщині, поблизу Коломиї у селі Стопчанів, де Карпатські краєвиди милують око, а мальовничі хатини, мов намисто, розсипалися вздовж річки Лючки, яка біжить між пасмами лісистих гір. Цей куточок Гуцульщини дав Україні діячів, слава яких давно перетнула наші національні кордони: письменників Василя Стефаника, Марка Черемшину, Леся Мартовича та відомих митців - художника Василя Касіяна, композитора Анатолія Кос-Анатольського та інших. У цьому краї народилася Настя Лісовська - Роксолана. Тут зустрів своє перше кохання Іван Франко.
Друга ведуча: З дитинства милували око малого Дмитрика його рідні Карпати, які зимою вкривалися снігами, а напровесні видзвонювали дзюркотливими струмочками. Сім'я жила бідно, батько й мати змушені були працювати від "темноти й до темноти", щоб прогодувати маленьких дітей.
Перша ведуча: Мати, Параска Юріївна, походила з простої селянської сім'ї. Батько, Василь Михайлович, був освіченою на той час людиною, працелюбним та енергійним. Люди знали його як оборонця скривджених, якому не раз вдавалося захистити правду.

Читець декламує вірш - "Я син простого лісоруба"
Мене також чекала згуба,
Нужда і безробіття вир -
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Поклали край його здоров'ю
Зарібки по лісах чужих.
"Добро" те панське нині кров'ю
Випльовує з грудей слабких.
А мати гарувала гірко
Від темноти й до темноти,
Щоб нас малесеньких семірко
Нагодувати й одягти.
У хаті рідко бачив хліб я,
А в школі били по руках
За те , що зиркав я спідліб'я
На булку панського синка.

Друга ведуча: Дмитро дуже любив свою матір. Вона знала напам'ять майже увесь "Кобзар", багато віршів І. Франка і переповідала ці твори дітям. Мама не лише вчила малого Дмитра декламувати зі сцени Шевченкові вірші, а й утверджувала в його серці переконання: і він зможе отак плести зі слів візерунки, які люди називають віршами. Для цього треба добре вчитися у школі. І слова мами для нього були святі.
Звучить 1-й куплет пісні "Два кольори".
Перша ведуча: Після закінчення середньої школи майбутній поет вирушає в дорогу до Києва, де пробує вступити до столичного університету. Але його мріям не судилося здійснитися. Сумний і розчарований хлопець повертається додому. Та розпач швидко минає, юний Павличко їде до Львова, де вступає до університету, і тут у 1951 році вже друкується його перший вірш

Читець:
Хлопчик під муром на ринку -
Хто б не проходив - гука:
Пане, купуйте ялинку,
Гляньте-бо, гарна яка ...
Ринок пустіє поволі,
В брамі гуде сніговій.
Треба купить бараболі
Матері хворій своїй.
Хто ж бо сьогодні у вузі
Серед студентів пізнав
Хлопця, що в голоді й стузі
Так ялинки продавав!
На новорічній забаві
Хтось запитав юнака:
Чом твої очі сумняві?
Глянь-бо, ялинка яка!
Може, прокинулись болі,
Смуток у згадці старій,
Що не приніс бараболі
Матері хворій своїй.

Друга ведуча: Український поет А. Малишко згадував: "Пам'ятаю вихід у світ його першої книжки у 1953 році. Та й самого поета знаю з тих днів, широкоплечого, темпераментного юнака, з великими очима, в яких, ніби світилося й вабило зелене покуття. І перша книжка, не такої ще вправної руки, пахла батьківською ріллею і рясним пилом доріг, вабила читача чистотою слова, зворушливими інтонаціями та картинами народного життя.
Звучить другий куплет пісні "Два кольори".
Бібліотекар: Дуже не легким і не простим було поетичне життя Дмитра Васильовича. Адже він виріс у краї, де влада за його ще коротке життя змінювалася чотири рази. Довелося йому пройти і через тюрми. Марія Василівна, сестра Дмитра Васильовича, згадує: "Відтоді пролягла між нашою родиною і Дмитром якась невидима стіна - відстань, не в розумінні його людського відчуження, а в тому, що він ніби піднявся не лише над нами, а й над Карпатами, всім світом. Бог дав йому талант бути поетом. То тяжка доля... Недаремно мама сказала тоді: "Дмитрику, політика - то смерть"". І справді, літературні критики неоднозначно висловлювалися про творчість Д. Павличка. Але рідні та знайомі його говорять так: "Ми знаємо, наш Дмитро як людина, завжди був і буде щирим. А ще - як поету, йому випало жити в такий час, коли, може, обставини були вище за нього й довелося іти на компроміс, те зрозуміє той, хто сам пізнав і радість, і горе".
Звучить третій куплет пісні "Два кольори".
Щоб розповісти про всю творчість письменника, нам не вистачить однієї зустрічі. Тематика Павличкових поезій найрізноманітніша. Є в його творчому доробку вірші та поеми для дітей. Крім того, Дмитро Васильович постійно працює як перекладач поезії. Вельми помітною у вітчизняному літературному процесі останніх років є його діяльність у галузі літературної критики. Тому сьогодні ми послухаємо тільки вірші з деяких книжок поета та його пісні на музику О. Білаша.
Звучать вірші та пісні на слова Д. Павличка.
Бібліотекар: Два кольори (червоне - то любов, а чорне - то журба) ведуть по життю Дмитра Павличка і донині. А стежка його життя починалася у Стопчатові.
Виконується гуцульський танок.

1. Абліцов В. Подібно до Лаокоона я бився в звивищах змії ... // Голос України. - 1999. - 28 верес. - С. 11.
2. Волошин Г. Це наш Дмитро Павличко // Початк. освіта. - 2001. - № 15. - С. 11.
3. Івончак С. Таємниця твого обличчя: Літ. година в 11-му кл. за інтим. лірикою Д. Павличка // Дивослово. - 2002. - № 6. - С. 48-49.
4. Маковей Г. Еротична лірика Дмитра Павличка // Слово і час. - 2002. - № 11. - С. 50-57.
5. Моренець В. На зрізі контрастних переходів і заперечень (до 70-річчя Дмитра Павличка) // Дивослово. - 1999. - № 9. - С. 45-51.
6. Павличко Д. Золоторогий олень. - К.: Веселка, 1970.
7. Павличко Д. Вибрані твори в 2-х т. - К.: Дніпро, 1979.
8. Павличко Д. Плесо. - Л.: Каменяр, 1984.
9. Павличко Д. Пригоди кота Мартина: Вірші та казки. - К.: Веселка, 1986.
10. Павличко Д. Вибране.- К.: Рад. письменник, 1986.
11. Павличко Д. Золоте ябко: Поезії. - К.: Основа, 1998.