Ця стаття є спробою привернути вашу увагу до одного дуже важливого і непростого питання бібліотечної галузі — визначення вартості бібліотечних послуг. Сьогодні це лише спроба окреслення контурів проблеми — попереду на всіх нас чекає напружена робота в цьому напрямі.

Загальновідомо, що бібліотеки розвинених країн, звичайно, фінансуються з декількох джерел — федерального (або національного) і місцевого бюджетів, а також позабюджетних фондів — грантів, пожертвувань, платних послуг. Федеральний і місцевий бюджети оплачують бібліотекам соціально гарантовані послуги, які бібліотеки надають населенню. І найближчим часом така практика буде вводитися в Україні. Таким чином, фінансування бібліотек «з однієї кишені» відходить у минуле, тепер бюджетне фінансування кожної конкретної бібліотеки визначатиметься кількістю та якістю послуг, які вона надає своїм користувачам.

Проте, бібліотечна послуга, як і будь-яка інша послуга, вважається наданою, якщо вона прийнята споживачем. Тобто, стосовно сфери нашої діяльності, ні об'єми фондів, ні кількість проведених заходів, ні кількість випущених інформаційних матеріалів ще не є гарантією якості роботи бібліотеки. Критерієм, на наш погляд, може бути лише кількість відвідин і якоюсь мірою документовидач бібліотеки. Враховуватися повинні як реальні, так і віртуальні відвідувачі та документовидачі, оскільки з кожним роком все більше і більше споживачів прагнуть задовольнити свої потреби за допомогою мережі Інтернет. Пора вже відмовитися від такого показника як «кількість привернутих читачів». Чомусь нікому не приходить у голову оцінювати роботу музеїв або театрів за кількістю мешканців міста, що їх відвідали — в цих установах культури враховуються лише реальні відвідини. В бібліотеці, як у театрі, відвідувач «голосує ногами». Якщо якісний склад фонду бібліотеки є незадовільним і постійно не обновлюється, якщо бібліографи не в змозі надати кваліфіковану допомогу, якщо бібліотекарі не зустрічають відвідувача усмішкою, а масові заходи нудні — відвідувач просто піде шукати інші джерела задоволення своїх інформаційних і культурних потреб. І тепер, в нових умовах, нам з вами доведеться боротися за споживача, як і у будь-якій іншій галузі сфери обслуговування.

Кожні відвідини бібліотеки коштують грошей, і відповідно — чим більше бібліотека обслужила відвідувачів, тим більше грошей їй потрібно для цього. А оскільки замовником (або покупцем) бібліотечних послуг через систему податків є суспільство, то й потреби конкретної бібліотеки в бюджетному фінансуванні напряму визначатимуться кількістю наданих послуг.

Як же визначити вартість однієї бібліотечної послуги, адже до її складу входять такі різнорідні елементи, як: поповнення фонду, обробка нових надходжень, організація фонду, вартість довідково-бібліографічного обслуговування, витрати на масові заходи і т.д.? Крім того, слід врахувати, що в бібліотеках різних видів вартість деяких послуг повинна обчислюватися по-різному. Так, національні та наукові бібліотеки, на відміну від районних, здійснюють більш глибоку обробку документів в автоматизованому режимі, використовуючи більшу кількість полів, і тому природно, що вартість обробки одного документа у них буде вищою. Вартість довідкового обслуговування в дитячих бібліотеках, зважаючи на специфіку споживача, теж буде вищою, ніж у бібліотеках для дорослих і т.д.

Завдання непросте, але частково полегшити його допоможуть «Норми часу на основні процеси бібліотечної роботи», підготовлені Національною бібліотекою України для дітей і подані до розгляду в Міністерство культури і туризму України. З метою апробації норм часу на основні процеси бібліотечної роботи у Міністерстві було видано наказ від 19.07.2005 за № 496 «Про застосування Тимчасових примірних норм часу на основні процеси бібліотечної роботи». Ці нормативи, які, звичайно, підлягають обговоренню і, можливо, корегуванню — перший крок до розробки показників навантаження на бібліотечних працівників та визначення типових штатів бібліотечних закладів. Як приклад подібних розрахунків можна привести опубліковані на бібліотечному порталі Росії «Проекти документів, що визначають нові принципи бюджетного фінансування Білгородської державної універсальної наукової бібліотеки в умовах адміністративної реформи». Серед цих документів особливу увагу привертає таблиця, в якій розрахована «ціна надання послуги на одного споживача, з чого вона складається ...».

Але не все так просто, залишається ще цілий ряд питань, які вимагають свого вирішення, а це і визначення об'єму засобів, необхідних для комплектування, електронного устаткування та оплати послуг Інтернет-провайдера; вартість бібліотечного устаткування (столів, стільців, стелажів) і т.д.

Для визначення об'ємів коштів, необхідних для комплектування, в першу чергу потрібно розрахувати оптимальний розмір поточного комплектування. Відомі дві методики розрахунку нормативів щорічних надходжень для публічних бібліотек: норматив ІФЛА/ЮНЕСКО і норматив РНБ. Обидві ці методики детально представлені у статті Н.О. Тихонової «Оптимальный размер текущего комплектования» (Библиотека.— 2002. — № 11. — С. 9-13.). Вони істотно відрізняються одна від одної. Норматив ІФЛА заснований на показнику кількості мешканців, зареєстрованих на території, яка обслуговується бібліотекою і обчислюється залежно від кількості мешканців — від 200 до 250 книг. Кількість мешканців у даному випадку розцінюється як потенціал використовування бібліотечного фонду. Норматив РНБ заснований на показнику книговидачі, тобто, на реальному використанні фонду. Він обчислюється як 3,8% до прогнозованих розмірів книговидачі. Розглянемо розрахунок цих нормативів на прикладі районного центру Київської області — м. Богуслава, де на 16 тис. населення книговидача двох бібліотек (дорослої і для дітей) складає 197 тис. Виходячи з цього, за методикою ІФЛА, нові надходження повинні скласти 4000 екземплярів, за методикою РНБ — 7500. У Богуславському районі проживає 39 тис. сільського населення, ЦБС має 30 філій, загальна книговидача в сільських бібліотеках — 329 тис., і якщо розрахувати нормативи нових надходжень на одну філію, то у середньому вони будуть такими: 325 екземплярів за методикою ІФЛА, 400 — за методикою РНБ. Таким чином, ми бачимо, що нормативи РНБ набагато перевищують нормативи ІФЛА.

Яка ж з методик найбільш прийнятна для бібліотечного співтовариства України — вирішувати нам спільно. У зв'язку з цим хочеться внести пропозицію про створення міжвідомчої робочої групи для розробки відповідних норм, до якої б обов'язково входили представники всіх видів бібліотек.

У будь-якому випадку, використовуючи одну з двох запропонованих методик і визначивши середню вартість книги з поправкою на наступний рік, бібліотека може розрахувати необхідну суму на поточне комплектування. В нашій бібліотеці вартість одного видання склала 12 грн. 65 коп., а для дорослих бібліотек вона буде вищою. Що ж стосується нормативів на кількість електронної техніки в бібліотеках — їх розробка, судячи з «Керівництва ІФЛА/ЮНЕСКО по розвитку служби публічних бібліотек», перебуває на ранній стадії. У цьому документі наведено лише приклади забезпеченості технікою бібліотек у деяких розвинених країнах. Так, у Канаді як норматив прийнято вважати одну точку доступу до комп'ютера на 5 000 мешканців. Відповідно до «нормативу», нещодавно розробленого в Англії, рекомендується інша цифра — 0,7 робочого місця на 1 000, у тому числі для роботи он-лайна з каталогами суспільного користування.

Якщо ми хочемо не на словах, а на ділі гарантувати рівні права на доступ до інформації кожному громадянину нашої країни, як гарантовану соціальну послугу, в бібліотеках сьогодні повинен бути забезпечений доступ до Інтернет. Зараз лише цей засіб здатний якщо не ліквідувати, то значною мірою зменшити інформаційну нерівність між мешканцями великих міст і районних центрів. При цьому обов'язково повинні враховуватися і витрати на оновлення парку електронної техніки — за публікаціями в спеціальній пресі комп'ютерна техніка морально і матеріально застаріває приблизно кожні п'ять років.

Як вже говорилося на початку статті, неможливо торкнутися всіх аспектів визначення вартості бібліотечних послуг — цієї нової і непростої проблеми, але, сподіваюся, що це стане відправною точкою для подальшого обговорення. Тим більше, що Міністерство культури і туризму України затвердило Тимчасові примірні норми часу на основні процеси бібліотечної роботи. Витяг з наказу і сам наказ додаються.

Генеральный директор НБУ для детей Президент Украинской ассоциации работников библиотек для детей

Анастасия Кобзаренко

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

НАКАЗ

19.07.2005.   № 496   м. Київ

Про застосування Тимчасових примірних норм часу на основні процеси бібліотечної роботи
З метою апробації норм часу на основні процеси бібліотечної роботи

НАКАЗУЮ:

1.  Затвердити Тимчасові примірні норми часу на основні процеси бібліотечної роботи (додаток 1).

2.  Національній парламентській бібліотеці України, Національній бібліотеці України для дітей, Державній історичній бібліотеці України, Державній бібліотеці України для юнацтва, Одеській державній науковій бібліотеці ім. М. Горького, Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Короленка застосувати Тимчасові примірні норми часу на основні процеси бібліотечної роботи при плануванні роботи на 2006 рік.

3.  Міністерству культури Автономної Республіки Крим, Головному управлінню культури, мистецтв та охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, управлінням культури обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій забезпечити застосування у бібліотеках Тимчасових примірних норм часу на основні процеси бібліотечної роботи при плануванні роботи на 2006 рік.

Узагальнити висновки щодо застосування Тимчасових примірних норм часу на основні процеси бібліотечної роботи та надіслати їх до Міністерства культури і туризму України до 1 червня 2006 року.

4.  Управління з питань стратегічного планування соціокультурного розвитку та регіональної політики в сфері культури (Л.М. Кононенко) узагальнити інформацію від регіонів та подати матеріал на розгляд управлінню з питань оплати праці та бюджетних програм Міністерства культури і туризму України (Н.Ю. Солодченко).

5.  Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра О.Г. Шокало-Бенч.