У цьому році Львівській обласній бібліотеці для дітей виповнилося 65 років. Історія її розвитку багато в чому типова для бібліотечного будівництва на Західній Україні і описана в попередні «ювілейні» роки. Тому я хочу зупинитися на останньому п`ятилітті нашого життя. Життя в новому столітті і в новому «вимірі».
Почалося все у 1993 році, коли наша бібліотека першою серед публічних бібліотек Львівщини розпочала комп`ютеризацію. Тоді придбали 3 комп’ютери, купили програму МАРК і почали створювати електронний каталог. На жаль, ми й досі працюємо в старенькому МАРКу, ми й досі монополісти серед публічних бібліотек Львівщини. 13 БД нашого ЕК налічують 69 тисяч бібліографічних записів, які щодня активно використовуються для задоволення запитів користувачів.
Але йшли роки, на сторінках професійної преси все частіше стали з`являтися матеріали про використання Інтернету в роботі бібліотек, про повнотекстові бази даних, електронні бібліотеки, віддалених користувачів — життя саме підказало наступну сходинку, яку треба долати. І у 2001 році разом з декількома дитячими бібліотеками України ми стали партнерами Державної бібліотеки України для дітей у реалізації гранту фонду «Відродження» «Центри дитячої Інтернет-журналістики». З того часу почалося наше входження в світовий інформаційний простір.
Колеги зрозуміють мене, що можливості бібліотеки для дітей, навіть зі статусом «обласна», дуже далекі від того, що дійсно потрібно сучасному користувачеві і сучасній бібліотеці. Тому ми постійно шукали шляхи для подальшого впровадження та розвитку сучасних технологій. І оголошений Посольством США в Україні конкурс «Інтернет для читачів публічних бібліотек» (LEap) став справжнім шансом для тих, хто працював над оновленням своїх бібліотек. Скажу чесно: прочитавши умови конкурсу, в першому турі взяти участь ми просто не наважились. Але, переконавшись, що серед переможців — такі ж бібліотекарі, не могли залишатись осторонь цієї, без перебільшення, епохальної події для бібліотек України. Ми ризикнули — і стали одними з переможців конкурсу LEap-ii. З цього часу ми почали жити в двох світах: реальному і віртуальному.
Насамперед, треба було виробити нову стратегію нашої діяльності, нове бачення ролі бібліотеки в суспільстві. Ми довго обговорювали, думали над кожним словом і врешті-решт вирішили, що наша місія має звучати так: Бібліотека надає кожній дитині доступ до книги та інформації для набуття знань, духовного збагачення або для втіхи та розваги.
Після цього ми почали шукати партнерів, адже для відкриття Інтернет-центру треба було вкласти й чималі власні кошти, яких у нас не було. І тоді директору бібліотеки Валентині Володимирівні Косоноговій вдалося зробити надзвичайно важливу, подвижницьку справу: підняти громаду Львова на безкорисливу допомогу бібліотеці. 50 фірм, банків, установ нашого міста допомагали бібліотеці у відкритті Інтернет-центру. Це була справжня народна толока. 19 грудня 2002 року, в день, коли Святий Миколай кладе під подушки дарунки слухняним дітям, юні львів`яни отримали надзвичайний дарунок — 6 новеньких комп`ютерів та Інтернет.
І ось минуло більш як два роки. За цей час Інтернет-центр відвідало майже 17 тисяч дітей і дорослих, записалось до бібліотеки 2,5 тис. нових користувачів.
Одним з головних напрямків діяльності Інтернет-центру було навчання користувачів комп`ютерній грамотності. Але сперш треба було навчитися самим. Колектив бібліотеки пройшов декілька рівнів навчання комп`ютерній грамотності:

• 2002 рік. Для працівників бібліотеки був організований «Комп’ютерний лікбез». Три рази на тиждень системний і черговий адміністратори Інтернет-центру навчали нас основам роботи в Інтернеті. Навчання пройшли 15 працівників.
• 2003 рік. Спеціальний дводенний семінар–тренінг Центру безперервної інформаційно-бібліотечної освіти «Ресурси та можливості Інтернет для забезпечення потреб читачів публічних бібліотек» провели керівник центру В. Скнарь, тренер центру В. Чьочь. 10 працівників бібліотеки пройшли інтенсивне тренування під час цього семінару.
• 2005 рік. Поглиблений сертифікований тренінг «Інтернет для бібліотекарів» був проведений тренерами ІАТР. Сертифікати отримали 22 працівники бібліотеки.

З перших днів існування Інтернет-центру ми почали навчати й своїх користувачів, серед яких були:

• Дошкільники та їх батьки. Це дуже популярний цикл занять «Інтернет-школа для малюків та їх батьків». У цій школі навчалися разом батьки з дітьми, ми розповідали про правила безпеки в Інтернеті, знайомили з кращими педагогічними сайтами, он-лайновими розвиваючими іграми, батьківськими Інтернет-форумами.
• Молодші школярі, учні 1–4 класів щоліта могли відвідувати «Літню Інтернет-школу», «мандрували» ігровими і розвиваючими сайтами для дітей, брали участь у віртуальних екскурсіях, вчилися писати електронні листи та малювати.
• Працівники міських, районних, шкільних, обласних, універсальної наукової, науково-педагогічної, обласної медичної бібліотек навчалися на заняттях за циклом — «Інтернет-уроки для бібліотекарів».
• Працівники управління культури отримали індивідуальні запрошення на відвідування Інтернет-центру бібліотеки, але виявили бажання навчатися лише декілька чиновників. Проте, ми не відступили і все ж «привили» управлінцям звичку користуватися Інтернетом, створивши ЦДІ-Центр ділової інформації, який майже щодня видає ґрунтовні повнотекстові довідки для задоволення потреб управління культури в законодавчій і нормативній документації.
• Студенти училища культури і мистецтв вже декілька років навчаються за програмою інформаційно-тренінгової підтримки «Профі». Ми пишаємося тим, що завдяки тісній співпраці з училищем кожен майбутній бібліотекар, пройшовши цикл занять «Профі в Інтернеті», закінчує училище вже володіючи навичками пошуку інформації у всесвітній Мережі.
• Діти–інваліди, яким у бібліотеці завжди приділяється посилена увага, з появою Інтернету отримали чудову можливість поєднатися зі світом за допомогою Мережі. Ми навчали глухих та слабочуючих дітей, які з радістю брали участь в Інтернет-форумі «Лідерство та управління змінами» і віртуальному кампусі «Соціальний захист прав і інтересів нечуючих», а тепер багато хто з них став постійним відвідувачем Інтернет-центру. На прохання громадської організації «Вільне дихання» пройшли навчання і діти, хворі на бронхіальну астму.
• Викладачі багатьох шкіл міста пройшли цикл занять «Інтернет-уроки для вчителів».
• Майбутні вчителі молодших класів — студенти педколеджу освоювали навчально-освітні програми для студентів відділення іноземних мов «Do You speak internet», «Sprechen sie internet».
• Львівський осередок учасників української скаутської організації «Пласт» теж проходив навчання у бібліотеці, а потім спільно з бібліотекарями провів «День Пласту в бібліотеці». Завдяки такій тісній співпраці у нас народилися спільні проекти і зав`язалися партнерські відносини.
• Обдаровані діти, а саме: студія журналістської майстерності Центру творчості дітей та юнацтва Галичини, юні поети літературної студії «Джерельце», яка діє при нашій бібліотеці, теж мали можливість навчатися за окремою програмою.

І це далеко не повний перелік тих, хто тепер впевнено сідає за комп`ютер і запускає internet Explorer. За період дії гранту навчання в Інтернет-центрі пройшов 491 користувач (це групові курси і тренінги, не враховуючи ґрунтовних індивідуальних занять). Цього року працівниками Інтернет-центру розпочато реалізацію цікавого, на наш погляд, соціально-інформаційного проекту «Територія рівних можливостей» для вихованців школи-інтернату № 2. Головна мета проекту — подолання інформаційної нерівності, адже вихованці інтернату, як правило, це діти з малозабезпечених родин, які потребують підвищеної педагогічної і соціальної уваги. Виховання інформаційної впевненості у цих користувачів полегшить їх подальшу соціальну адаптацію.
Кожен бібліотечний Інтернет-центр відрізняється від комп`ютерних клубів тим, що його користувачі не кинуті напризволяще. Використовуючи сучасні технології, ми намагаємося органічно поєднати їх з традиційними формами бібліотечної роботи. Наприклад, вписалися в простір Інтернет-центру книжково-ілюстративні виставки з використанням СД, дискет, роздруковок, такі, як: «Мережа, яка об`єднала світ»; «Ласкаво просимо до World Wide Web»; «Перший раз в WWW клас»; «Зі сторінок улюблених книжок — на сторінки Інтернету» (Гаррі Поттер, Пеппі, Хобіт, укр. класика — Т. Шевченко, Л. Українка, І. Котляревський, Л. Костенко, В. Симоненко, Біблія і «Повість минулих літ»).
Щодня проводяться індивідуальні бесіди циклу «Сам на сам з Інтернет», цікаво проходять масові заходи. Ми проводили круглі столи «Комп`ютер — друг чи ворог?» разом із соціальними партнерами — міліцією, молодіжними центрами. Дуже популярні серед юних користувачів Інтернет-центру віртуальні екскурсії, а мандрували ми багато: на сайти «Діда Мороза і Санта Клауса»; «Різдвяні канікули в «Інтернеті»; «Ці книги захопили світ»; «Цікаві сторінки в Інтернеті»; «Віртуальний планетарій»; «Місто Лева в Інтернеті»; «Віртуальна екскурсія по дитячих бібліотеках світу»; «Зі сторінок улюблених книжок — на сторінки Інтернету» та багатьма іншими Інтернет-маршрутами.
Сьогоднішні діти — це покоління, яке росте разом з Інтернетом, найчастіше вони орієнтуються і опановують навички роботи на комп`ютері швидше, ніж ми, дорослі. Але досвід показує, що наша допомога їм все ж таки потрібна. Зорієнтувати в морі корисної (і не завжди) інформації, пояснити правила поведінки в Інтернеті, застерегти від небезпеки, якою наповнений Інтернет, прищепити навички ввічливої поведінки, віртуальної етики, — це щоденна робота чергових адміністраторів центру. Тому кожен відвідувач отримує пам`ятки, буклети, листівки «Інтернет-центр», «Безпека дітей в Інтернеті!» (пам`ятка для батьків), і ми обов`язково намагаємось пояснити кожному можливості Інтернету, не забуваючи підкреслити при цьому, що бібліотека — це, в першу чергу, книги, періодика, які також несуть чимало корисної інформації. Бібліотекарі вчать своїх користувачів отримувати максимум інформації, не нехтуючи традиційними джерелами — пошукай спочатку в читальному залі, порийся в друкованих виданнях і доповни все це інформацією з Інтернету.
Легко опановуючи комп`ютер, діти дуже часто не знають, а що ж саме їм потрібно в Інтернеті? Одним з напрямків інформаційної роботи Інтернет-центру є створення вебліографічних покажчиків на допомогу орієнтуванню користувачів у інформаційних ресурсах Інтернету. У 2005 році був створений блок списків під загальною назвою «Вебліографічні підказки». Такі списки веб-ресурсів складаються за індивідуальними запитами (наприклад, список сайтів на допомогу викладанню предметів «Організація безпеки життєдіяльності», «Зарубіжна література» на замовлення викладачів), а також списки до актуальних подій і свят, за інтересами користувачів: «На допомогу вчителям», «Кращі дитячі літературні сайти», «Інтернет допомагає школі», «Як стати відмінником за допомогою мережі Інтернет», «Абітурієнт-2005», «Канікули з мишкою», «Що то за свято — Великдень», «НаWWWколо сміху» та ін.
Як наші читачі сприйняли появу Інтернет-центру, як використовують його можливості, які перспективи розвитку цього відділу? Ці питання нас цікавили з перших днів роботи Інтернет-центру. Тому ми активно проводили анкетування: «Що знайшли ми в Інтернеті», «Нам 1 рік: перші кроки в Інтернеті», опитування, тин-газета «З днем народження, Інтернет-родина!». Опитування показало, що з появою Інтернету виросла повага до бібліотеки. Користувачі називають нас «сучасними», «крутими» і «продвинутими», разом з нами вони пишаються нашими перемогами, часто запитують, коли будуть наступні конкурси, чи будемо ми брати у них участь. Наші відвідувачі розуміють (принаймні, так вони пишуть в анкетах), що книга ніколи не зникне з інформаційного простору, і завжди буде в пошані, але й появою Інтернету в бібліотеці вони дуже задоволені. Минуло всього два роки, а діти вже не уявляють себе і бібліотеку без Інтернет-центру. Один хлопець написав: «Інтернет для мене — це не тільки знання та інформація, це — насолода, яку я отримую в бібліотеці».
Інтернет-центр відкрив двері не тільки в безмежний всесвіт інформації. Він відкрив двері в ... саму бібліотеку. Ми стали більш відкритими, справді публічними, перестали бути суто дитячою бібліотекою. До нас йдуть викладачі, студенти, пенсіонери, бібліотекарі шкільних, університетських бібліотек, журналісти, просто пересічні громадяни. Інтернет змінив ставлення до нас владних структур. На початку я згадувала про Центр ділової інформації, який ми створили для забезпечення інформаційних запитів працівників управління культури. За час існування Центру управлінці отримали більше 80 повнотекстових довідок законодавчого та нормативного характеру, майже щодня ми надаємо різноманітні фактографічні довідки, тобто, Інтернет управлінню ми таки «прищепили». Відкриття Інтернет-центру викликало появу нової форми співпраці бібліотеки і користувачів — волонтерський рух. Коли ми оголосили конкурс волонтерів, то було стільки бажаючих, що прийшлось проводити справжній конкурс. Старші школярі і студенти, які стали волонтерами, із задоволенням допомагають черговим адміністраторам, дарують бібліотеці свій вільний час і знання.
Ще одна наша маленька перемога — це створення власної веб-сторінки. Перша спроба була зроблена самотужки, силами бібліотекарів, тому наша сторіночка була досить скромно наповнена, а у 2005 році завдяки встановленим контактам з комп`ютерною академією «ШАГ» волонтерська робота набула нової якості: силами волонтерів–випускників академії створено контент нової версії сайту бібліотеки — http://lodb.org.ua, який зарахований як дипломна робота цих волонтерів. Аналіз відвідування сайту свідчить про неабиякий інтерес користувачів Інтернету до ресурсів, виставлених на нашому сайті. За два місяці на сайті побувало понад 2 тисячі відвідувачів, серед яких мешканці США, Канади, Кіпру, Німеччини, Словакії, Росії та інших країн. Інформаційну цінність власного сайту ми бачимо в наповненні його унікальними матеріалами краєзнавчого змісту, особливо про літературний і видавничий процеси на Львівщині.
В американських менеджерів є такий вислів «Історія успіху». Наша історія — це цілий ланцюжок успіхів, які стали можливими завдяки появі Інтернету. Це перемога в конкурсі мультимедійних презентацій і поїздка на Кримську конференцію, налагодження міжнародних професійних зв`язків, листування та обмін досвідом з бібліотекарями Польщі, Литви, Росії. Це отримання гранту на продовження Інтернет-життя в конкурсі LEap-CONNECT. Це просто величезна популярність бібліотеки в місті, увага до проблем бібліотеки з боку влади, любов читачів до бібліотеки, її працівників, її книжок і її Інтернету.
Все це лише невелика частина того, що зроблено нами з 19 грудня 2002 року, коли в нашій бібліотеці почалася нова епоха. Епоха життя в двох вимірах, епоха поєднання книги і Інтернету, минулого і майбутнього, древнього і сучасного. Але, наш досвід показує, що це єднання безмежно збагатило бібліотеку і тих, заради кого вона існує.