Проблема залучення дітей до книжкової культури сьогодні є однією з найважливіших. Що ж відбувається з дитячим читанням? Яку частку воно займає в структурі вільного часу школярів? Як впливають бібліотека, школа, сім’я на формування літературних смаків дітей? На ці запитання дають відповіді матеріали соціологічного дослідження «Бібліотека — територія читання», проведеного у 2005 році, в якому взяли участь 64 дитячі бібліотеки області. Було опитано понад 1000 респондентів — читачів–учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку, а також організаторів читання — батьків, вчителів і бібліотекарів.
Аналізуючи результати дослідження, зупинюся на кількох вузлових моментах. Проведене дослідження свідчить про те, що в дитячих бібліотеках розвиваються три види читання: ділове, дозвіллєве та маргинальне. На першому місці — ділове читання, що забезпечує певний освітній та культурний рівні, а також розвиток навичок пошуку та переробки інформації. На другому — дозвіллєве читання — для себе, для душі. І останнім часом розвивається маргинальний вид читання (коли хтось рекомендує книгу, але не вимагається її обов’язкове прочитання, залишаючи право вибору). Це саме той випадок, коли читають «що бачать і про що чують», тобто те, що на даний момент популярне серед читачів.
Одним з критеріїв оцінки бібліотечної діяльності є відвідування. Відповіді в анкетах дають можливість стверджувати, що читання школярів носить системний характер. Окрім дитячої бібліотеки, школярі користуються фондами бібліотеки для дорослих (10%), решта — відвідують шкільну та дитячу бібліотеки. 50% школярів відвідують дитячу бібліотеку декілька разів на місяць; 30% — щомісяця; ще 10% — у разі потреби, декілька разів на рік; і решта — декілька разів на тиждень. Найчастіше звертаються до бібліотеки учні молодших класів, щоб взяти улюблену казку, вірші, провести за книжкою вільний час. Менше відвідують бібліотеку учні 8–9-х класів — щомісяця або декілька разів на місяць, що зумовлено реформою освіти, адже шкільні завдання сьогодні вимагають від старшокласників знання великого обсягу додаткового матеріалу. Саме тому старшокласники розцінюють книжку як джерело потрібної інформації, яке пов’язане тільки з навчанням, і дуже часто діти обмежуються лише рамками шкільної програми.
Коло улюблених книг у читачів–школярів дуже широке від «Пригод Буратіно» О. Толстого до «Гаррі Поттера» Дж. Роулінг. Із задоволенням вони читають книги Я. Стельмаха «Голодний, злий і дуже небезпечний», Г. Малик «Злочинці з паралельного світу», Д. Дефо «Робінзон Крузо», К. Нестлінґер «Маргаритко, моя квітко». Але, на превеликий жаль, діти не завжди одержують потрібні книги. Ось так виглядає список книг, які школярі не змогли отримати в бібліотеці: Бокаччо Дж. «Декамерон», Велесова книга, Кава В. «Кохання в шостому «А», Шолом-Алейхем «Хлопчик Мотл» тощо. У бібліотеках бракує книг за шкільною програмою із зарубіжної та української літератури.
Загальновідомо, що любов дитини до книги залежить від того, чи привчають її батьки з раннього віку до читання. Ось чому цікаво було проаналізувати наявність і розміри домашніх бібліотек наших читачів. Власне кажучи, за статистикою, бібліотекою вважається книжкове зібрання, що має не менше 100 примірників. Але таких бібліотек у домівках наших читачів немає. Книжки додому купуються час від часу, підбір — випадковий: енциклопедії, подарункові видання, словники, казки, художня література, класика ... Разом з дітьми батьки читають твори за шкільною програмою, особливо російськомовні, а також художню дитячу літературу. Тобто, відбувається розвиток сімейного читання. Майже всі батьки, які читають разом з дітьми, обговорюють з ними прочитане, діляться враженнями. Зрозуміло, що в таких сім’ях батьки знають, яку книгу на даний час читає дитина.
Діти опитуваних батьків відвідують бібліотеку здебільшого з дошкільного віку. Переважна більшість батьків змогли назвати мету, з якою їхня дитина прийшла до бібліотеки. 33,3% з опитаних відповіли — «для душі», 66,7% — за допомогою у навчанні. Батьки хочуть і намагаються впливати на літературний розвиток своїх дітей, але для них найкращі книги — це книги часів їхнього дитинства: твори Ж. Верна, В. Шекспіра, В. Нестайка, Б. Комара тощо. Відчувається брак знань сучасної дитячої літератури.
Анкетування читацької групи вчителів показало, що 40% опитаних складають вчителі молодших класів, 28% — вчителі гуманітарних наук, решта — інші викладачі. За стажем роботи переважають вчителі, що набули певного педагогічного досвіду і користуються послугами дитячих бібліотек від 6 до 15 років.
Бібліотечний фонд задовольняє в цілому вчителів початкових класів, викладачів української мови і літератури, істориків. Недостатньо в бібліотеках зарубіжної програмної літератури українською мовою. Порівняно зі школярами та батьками, вчителі назвали ширший діапазон найкращих книг для дітей, але це, в основному, визнана класика та програмна література.
Участь в анкетуванні взяли також бібліотекарі зі стажем у середньому від 5 до 20 років. Шедеврами дитячої літератури знавці визнали книги В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», Р. Кіплінга «Мауглі», А. Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха», П. Треверс «Мері Поппінс». Захоплення викликала книга Р. Брезіцького «Маленький вигнанець» та К. Нестлінґер «Маргаритко, моя квітко». Окрім цих, називали Дж. Роулінг «Гаррі Поттер», А. Мілна «Вінні Пух», Р. Толкієна «Володар перснів». Тобто, бібліотекарі добре знають бібліотечний фонд, вивчають інтереси та запити читачів.
Був у нас також блок запитань, який допоміг оцінити якість обслуговування читачів, з’ясувати, що конкретно їх не задовольняє в діяльності бібліотек. Якість обслуговування високо оцінена респондентами. 60–70% сільських школярів незадоволені скороченим режимом роботи своїх бібліотек та відсутністю нової літератури, про яку давно говорять їхні міські ровесники. Серед названих книг, які не змогли отримати сільські школярі в бібліотеці, ті, на які існує підвищений попит або є лише 1 примірник. Основна причина відмов — це недостатня кількість примірників або відсутність у фондах. Отже, якби директорами були наші респонденти, вони б поповнили бібліотеку великою кількістю сучасних нових книг українською мовою, домоглися б комп’ютеризації бібліотек, забезпечили б своїх читачів найкращими періодичними виданнями.
Таким чином, проведені дослідження свідчать про те, що читачі зацікавлені в наших бібліотеках та активно користуються їх послугами, але їхні читацькі запити задовольняються ще не повною мірою.
На мій погляд, основна проблема бібліотек на найближчий час, по-перше — суттєве якісне поповнення дитячою літературою фондів, особливо сільських бібліотек, поступове впровадження сучасних комп’ютерних технологій, і на цій основі — подальше покращення довідково-інформаційного обслуговування користувачів. По-друге — в найближчий час слід розпочати роботу з розширення функцій довідково-інформаційної служби бібліотек. Зокрема, посилити для керівників дитячого читання консультування, інформування про нові надходження, повернутися до складання на замовлення вчителів списків літератури з окремих предметів. А з метою розвитку дозвіллєвого читання серед підлітків сьогодні потрібно ширше використовувати традиційні та нетрадиційні форми популяризації кращої художньої літератури.