Я читаю сучасну книжку українською мовою

На сьогодні українське суспільство занепокоєне зниженням рівня грамотності та читацької компетентності підростаючого покоління. Однією з причин поглиблення кризи дитячого читання в країні став занепад книговидавничої справи в Україні, довготривале неналежне виділення бібліотекам коштів державою на придбання книжкової продукції і досить високі ціни на неї, які не дозволяють батькам часто купувати книги для дітей. А недостатня кількість дитячої української книги веде до моральної деградації підростаючого покоління, до втрати мовного багатства українського народу. Адже книга є одним з дієвих засобів формування особистості дитини, її національної свідомості та моралі.

Дещо поліпшити ситуацію на українському книжковому ринку дав змогу комплекс вжитих державою заходів у 2004–2007 рр. (Указ Президента України від 21 березня 2006 р. № 243 «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні», наказ Голови Держкомтелерадіо України від 27.02.2006 р. № 43 «Порядок формування та реалізації програми „Українська книга”» та ін.). За цей час зросла кількість назв книг, виданих українською мовою. Так, у 2007 р. українською мовою видано 9519 назв книг, що становить 65% загальної кількості видань, тиражем 23995,4 тис. прим. (50,4% загального тиражу). Обсяг назв дитячої літератури збільшився на 351 друковану одиницю і становив 975 назв, а тиражі зросли на 1,37 млн. прим. Це, звичайно, не значні зрушення, але все-таки на українському ринку з’явились нові дитячі книжки українською мовою вітчизняних і зарубіжних письменників.

На жаль, далеко не кожна дитяча книжка потрапила до бібліотек і дітей. Особливо потребували нових книг сільські бібліотеки, які у зв’язку з реформуванням органів місцевого самоврядування залишились без коштів на поповнення фондів. Соціологічні дослідження обласних універсальних наукових бібліотек у 2001–2005 рр., наприклад, Миколаївської ОУНБ «Організація роботи сільської бібліотеки», показали, що послугами сільських бібліотек для навчання, відпочинку, самоосвіти та отримання інформації користується, в середньому, більше половини сільського населення, серед якого понад чверть становлять діти  віком до 14 років, а дитячих книг ці бібліотеки отримували приблизно по 10–12 прим. за рік. 2.

Враховуючи таку ситуацію, Національна бібліотека України для дітей (далі — НБУ для дітей) узяла під свій контроль розподіл серед сільських бібліотек українських дитячих книжок, виданих у 2005 р. відповідно до Державної програми «Розвиток і функціонування української мови на 2004–2010 рр.», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1546.

Щоб переконатися у результативності проведеної роботи та визначити стан укомплектованості фондів дитячих і сільських бібліотек-філій дитячою літературою, виданою в 2005–2006 рр. відповідно до державних програм «Розвиток і функціонування української мови на 2004–2010 рр.», «Українська книга», «Українська бібліотечна серія», а також рівень популяризації цієї літератури серед дітей і ступінь її читання, НБУ для дітей у 2007 р. провела моніторинг «Я читаю сучасну книжку українською мовою». Важливою передумовою його проведення стали Указ Президента України № 1088/2006 від 15 грудня 2006 р. про оголошення 2007 р. Роком української книги та Постанова Колегії Міністерства культури і туризму України № 41/3 від 30.11.2006 р. «Про моделі бібліотечного обслуговування населення у сільській місцевості з урахуванням сучасної економічної та соціокультурної ситуації».

Моніторинг здійснювався на базі спеціалізованих бібліотек для дітей і сільських бібліотек-філій ЦБС Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Хмельницької, Чернігівської областей та Автономної Республіки Крим. Оскільки дана проблема хвилює працівників багатьох бібліотек України, вони надіслали до НБУ для дітей 4500 анкет. Однак, виходячи з вимог програми та методики моніторингу, було опрацьовано 1909 анкет юних читачів і 990 анкет бібліотекарів з 975 дитячих бібліотек та сільських бібліотек-філій, 81% з яких становлять сільські бібліотеки-філії і 19% — бібліотеки для дітей. 3.
Об’єктами дослідження виступили нові книжкові надходження, бібліотекарі та читачі базових бібліотек, суб’єктами — ресурсна база фондів дитячої літератури бібліотек для дітей і сільських бібліотек-філій та рівень задоволення інформаційних потреб читачів-дітей.

Основним методом моніторингу було анкетування. Його учасникам запропонували декілька анкет: «Анкета читача», «Анкета бібліотекаря дитячої бібліотеки», «Анкета бібліотекаря сільської бібліотеки-філії».

На запитання «Анкети читача» відповідали респонденти різних вікових категорій: учні 1–4 кл. (253 чол.), 5 кл. (316 чол.), 6 кл. (407 чол.), 7 кл. (361 чол.), 8 кл. (312 чол.), 9 кл. (206 чол.) і 10–11 кл. (54 чол.).

У ході моніторингу було вивчено відповіді 1223 дівчаток (64% загальної кількості респондентів) і 686 хлопчиків (36%). Ці цифри ще раз  підтвердили висновок попередніх соціологічних досліджень НБУ для дітей про більшу активність дівчаток, які завжди беруть участь у соціологічних опитуваннях.
Одним із перших до юного користувача бібліотеки було запитання «Як часто ти відвідуєш бібліотеку?». На запропоновані варіанти відповідей респонденти відповіли так:
- кілька разів на місяць — 63%;
- раз на місяць — 22%;
- рідше одного разу на місяць — 8%;
- інше (напиши) — 7%, у т.ч.:
- кожного тижня — 2%;
- кожного дня — 5%.

Переконатись у щирих відповідях юних респондентів та їхній любові до книги допомогли відповіді на запитання «Якби в бібліотеці постійно були нові книги, ти б частіше її відвідував?». Адже для 42% респондентів це «не має значення, аби книги були цікаві», і вони будуть ходити до бібліотеки. 54% респондентів відзначили бажання пізнавати світ з допомогою нової книги, тому вони б хотіли, щоб у бібліотеці були нові книги, тоді б вони ще частіше її відвідували. 14% респондентам байдуже, яка книга буде в бібліотеці. Вони її все одно не відвідуватимуть. Такий відсоток байдужих до книги і бібліотеки насторожує і потребує активних дій спеціалістів по залученню цих дітей до читання. А сам факт якраз і підтверджує тенденцію останніх років до зменшення у підлітків інтересу до читання. Відрадним є те, що більшість респондентів-користувачів базових бібліотек все-таки люблять відвідувати бібліотеку і читати цікаві нові книжки, і якби у бібліотеках їх було більше, а не 0,25 книжки на 1 читача, то респонденти користувалися б ними ще частіше.

Як уже згадувалося вище, безпосередніми учасниками моніторингу були бібліотекарі — фахівці своєї справи. Відповіді на запитання анкет бібліотекаря дитячої бібліотеки і бібліотекаря сільської бібліотеки-філії засвідчили, що 19% з них мають стаж роботи від 1 до 10 років, 26% — від 11 до 20 років, 29% — від 21 до 30 років, 15% — більше 30 років. 11% респондентів, на жаль, не відповіли на поставлене запитання.

Освіта у респондентів-бібліотекарів, в основному, середня спеціальна (59%), вищу мають 23%, середню — 8%; не відповіли — 10%. На час дослідження вони займали такі посади: заступники директорів ЦБС з питань обслуговування дітей (4%), завідуючі філіями (56%), бібліотекарі І і ІІ категорій (30%). Не дали відповідь 10% респондентів.

Для здійснення аналізу поповнення бібліотечних фондів базових бібліотек новою дитячою літературою бібліотекарям-респондентам потрібно було заповнити таблиці про нові надходження за Державною програмою «Розвиток і функціонування української мови на 2004–2010 рр.» згідно з запропонованим НБУ для дітей «Списком видань дитячої літератури...», якими поповнилися фонди бібліотек у 2005 р. Аналіз отриманих з 789 сільських бібліотек-філій таблиць показав, що обсяги нових надходжень дитячої літератури у 2006 р. у порівнянні з 2005 р. збільшились у 3,5 рази. До кожної сільської бібліотеки-філії у 2006 р. надійшло від 30 до 60 назв книг (у 2005 р. — 12–15 назв книг), тобто нову книгу отримав лише кожний 4-й юний читач. Типовим прикладом надходжень дитячої літератури у сільські бібліотеки-філії можуть слугувати відповіді бібліотекарів Сумської області. В 2005 р. 36 базових сільських бібліотек-філій області отримали 577 прим. дитячої літератури. У середньому це становить по 16 книг на кожну бібліотеку, причому до 3-х з них не надійшло жодного примірника, а 15 отримало від 1 до 12 прим., решта — від 13 до 50 прим. У 2006 р. до цих бібліотек надійшло вже 1547 прим. книг, тобто, в середньому, по 43 книги на бібліотеку. Причому, 1026 прим. (48%) нових надходжень становлять книги, видані за Державною програмою. Згідно з нею в кожну базову бібліотеку надійшло уже по 28 з 77 виданих назв.

Дещо ширший репертуар нових надходжень виявився у дитячих бібліотеках. Аналіз показав, що вони отримали значно більше нових книг, а книги, видані за Державною програмою, становили лише четверту частину від усіх нових надходжень. Тому нову книгу в цих бібліотеках має змогу прочитати уже кожний другий читач. Аналогічна ситуація з розподілом нових надходжень в дитячих бібліотеках простежується на прикладі Миколаївської області. Так, у 2005 р. 10 базових районних дитячих бібліотек області отримали 4245 прим. книг, що становить в середньому 425 книг на бібліотеку. У 2006 р. до цих бібліотек уже надійшло в середньому по 6256 прим. книг, з них обсяг нових книг, виданих за Державною програмою, становив 1174 прим. Кожна дитяча бібліотека отримала  вже по 60  з 77 виданих назв у 2–3 прим.

Порівняльний аналіз нових надходжень у 2005 і 2006 рр. показує, що ситуація з поповненням фондів дитячою літературою дещо зрушила з місця. Цьому в значній мірі сприяло поліпшення стану книговидавничої справи в Україні в цілому та видання книг за державними програмами. Однак кількість їх назв і обсяги тиражів не забезпечують постійно зростаючі потреби юних користувачів. Тож відповіді 82% респондентів-бібліотекарів на запитання «Чи достатню кількість нової літератури ви отримуєте щорічно?» були категоричними — «ні». Не зовсім задоволеними виявилися 16% респондентів. Позитивно «так» відповіли лише 2%.

Прикро, що навіть не всі книги, видані за державними програмами, потрапили до сільських бібліотек-філій, оскільки наклади деяких видань становили не більше 1000 прим. З цієї причини не до всіх бібліотек потрапили такі книги, як: Новеллі Л. «Дарвін та невигадані історії про динозаврів», «Галілей та перша зоряна війна», «Айнштайн та машина часу», Парізі А. «Крила, яблука та підзорні труби», «Магічні числа та мандрівні зірки», Терен В. «Риба, яка вміла грати», «Велесова книга» та ін.

Щоб читати сучасну нову українську книгу, необхідно володіти інформацією про її видання та надходження до бібліотеки. Місію популяризації нової книги серед дітей беруть на себе бібліотекарі. З цією метою вони використовують весь арсенал існуючих форм бібліотечної роботи. Із запропонованих варіантів відповідей на запитання «Які форми популяризації нової книги Ви найчастіше використовуєте?» у п’ятірку найбільш ефективних форм потрапили:
- постійно діюча книжкова виставка, полички (38%);
- інформаційні списки нової літератури (18%);
- презентації однієї книги (10%);
- літературні вечори (11%);
- тематичні списки нової літератури (10%).

На жаль, така форма популяризації, як інформаційні сторінки на web-сайтах у роботі бібліотекарів не знайшла свого застосування. Це пояснюється, у першу чергу, тим, що у дитячих і сільських бібліотеках-філіях відсутні сучасні інформаційні технології, зокрема комп’ютери.

Як же дізнаються юні респонденти про наявність у бібліотеці нових книг? У відсотковому вираженні відповіді респондентів виглядають так: «від бібліотекаря» — 37%; «з книжкових виставок» — 23%; «від друзів» — 18%; «під час відвідування масових заходів» — 9%; «знаходжу у фонді» — 7%; «з інформаційних списків» — 4% і «через Інтернет» — 1%. Ці цифри засвідчують беззаперечний факт впливу бібліотекаря на вибір книг юними користувачами та ефективність книжкових виставок. Вплив однолітків на свідомий вибір нових книг теж досить великий, адже при спілкуванні діти досить часто обговорюють прочитане, діляться своїми враженнями. Приємно відзначити, що юні респонденти відвідують масові заходи і черпають інформацію під час їх проведення, а відповіді спеціалістів підтверджують, що у бібліотеках такі масові заходи, як презентації однієї книги, літературні вечори, усні журнали, проходять досить часто і є досить ефективними.

Свій вплив на вибір нових книг юними користувачами не заперечують і самі бібліотекарі. Їхні відповіді на запитання «Звідки читачі-діти дізнаються про нові книги?» розподілилися так:
- «від бібліотекаря» — 60%;
- «знаходять у фонді» — 21%;
- «самі називають конкретну книжку» — 18%;
- «інше» (від учителя, друзів, книжкових виставок) — 1%.

Але чи забезпечують бібліотекарі право кожного користувача на вільний доступ до інформації? Відповіді спеціалістів на запитання «Де зберігаються нові надходження?» дають чітку відповідь: «так». Адже 79% респондентів-спеціалістів запевнили, що нові книги знаходяться у фонді абонементів. Частина їх, залежно від цінності, зберігається у фонді читального залу (25%), у фонді книгосховища (6%) і в окремих закритих шафах (5%). Та й більшість юних респондентів стверджують, що інформація в базових бібліотеках доступна для всіх охочих. Відповіді на запитання «Де ти частіше знаходиш нові книги?» показують, що нові книги діти знаходять без проблем найчастіше у фонді абонементу (57%); рідше — у фонді читального залу (39%) і в окремих закритих шафах (2%). І тільки 2% респондентів запевняють, що їх взагалі не знаходять.

В умовах низької купівельної спроможності населення, відсутності книжкових магазинів, особливо в сільській місцевості, бібліотеки є чи не єдиними, хто взяв на себе значну долю відповідальності за забезпечення доступності інформації безкоштовно. Так, відповідаючи на запитання «Як ви видаєте нові книги?», більшість бібліотекарів (82%) констатували, що юні користувачі нові книги отримують «безкоштовно». Крім того, особливо цінні видання або таку послугу, як «нічний абонемент», користувачі отримують «платно» (13%) або під заставу (5%). 87% респондентів-дітей також підтвердили, що нові книги вони отримують безкоштовно, але іноді особливо цінні видання беруть «платно» (13%) або «під заставу» (5%).

Зацікавленість дітей в новій книзі підтверджують відповіді на запитання «Чи впливає на твій вибір зовнішній вигляд книги?» і якщо «так», то яку книжку ти швидше візьмеш: «нову» чи «зачитану»? Стверджувальну відповідь дали 56% респондентів, «ні» — 44%. Причому, заперечуючи вплив зовнішнього вигляду книги, 58% дітей все одно ліпше візьмуть «нову», ніж «зачитану» книгу, а 44% — лише «зачитану». 70% респондентів-бібліотекарів, виходячи зі свого досвіду роботи, на запитання: «Чи беруть діти читати частіше нові книжки, ніж старі?» відповіли «так»; 27% — «не має значення, аби книжка подобалась» і 3% — «ні».

Важливими для дослідження були відповіді респондентів-читачів і респондентів-бібліотекарів на запитання: «Якою мовою ти охочіше читаєш нову книгу?» і «Якою мовою охочіше діти читають нову книжку?». Вони давали можливість провести паралелі з попереднім соціологічним дослідженням НБУ для дітей «Українська художня література в читанні дітей-учнів 5–9 класів» (1999 р.), у ході якого було зафіксовано, що більшість респондентів-учнів (80,4%) розмовляла та читала переважно російською мовою, а 43% бібліотекарів нарікали на відсутність у фондах сучасної української книги. 4. За період, що минув, відповіді дітей на запитання «Якою мовою ти охочіше читаєш нову книгу?» розподілилися так: українською — 42%; російською — 21%; не має значення, аби книга була цікава — 37%. Причому, як і в попередні роки, читанню книг українською мовою надають перевагу респонденти Львівської (90%), Івано-Франківської (90%), Хмельницької (100%) і Полтавської (90%) областей. Спостерігається тенденція до зростання читання книг українською мовою у респондентів російськомовних областей. Так, у Луганській області читанню українською мовою надають перевагу 19% респондентів, російською — 60%; «не має значення, аби була нова» — 17%, (у попередньому дослідженні українською мовою читало 14,6%, російською — 66,6%, українською та російською — 16,7%). В Одеській області українською мовою читає 40% дітей, російською — 31%, «не має значення, аби була нова» — 19% (відповідно за даними попереднього дослідження українською мовою читало 5,8%, російською — 15,4%, українською та російською — 78,8%). Тільки респонденти Автономної Республіки Крим читають книги, в основному, російською мовою (70%). Як видно, зросла і кількість читачів, для яких не має значення, якою мовою написано книгу. Головне, щоб вона була цікава і нова. І така відповідь займає другу позицію у загальній кількості відповідей респондентів з усіх регіонів України, а в Донецькій, Запорізькій, Чернігівській, Сумській і Дніпропетровській областях — навіть першу позицію. Відповіді бібліотекарів на запитання «Якою мовою більш охоче читачі-діти читають нову книжку?» розподілились так: українською — 64%; російською — 15%; не має значення, аби книжка подобалась — 19%. Утримались від відповіді 2% респондентів. Тобто, бібліотекарі у своїх відповідях також підкреслили значне зростання рівня читання книг українською мовою.

Відповіді на прохання «Напиши, будь ласка, яку нову книгу та якою мовою (рік видання 2004–2006 рр.) ти прочитав нещодавно» показали, що уподобання дітей — найрізноманітніші і залежать від їхніх вікових особливостей, інтелектуального розвитку, статі та ін. Вони засвідчують, що у читанні дітей 80% складають книги українською мовою, причому більшість з них видано за Державною програмою. Зокрема, респондентами Донецької області із 97 названих книг українською мовою прочитано 79, російською — 18; у Запорізькій області із 88 названих книг українською мовою прочитано 74, російською — 14; у Дніпропетровській із 95 названих книг українською мовою прочитано 87, російською — 8. Зокрема, це книги: «Географія. Дитяча енциклопедія», «Інформатика. Дитяча енциклопедія», «Пеле безхвостий» Кнутсона Є., «Героїчні казки українського народу», «Повістинка про Потворка» Терена В., «Чудеса світу», «Козацький оберіг» Білого Д. та чимало ін. Російська книга переважає лише в читанні дітей Автономної Республіки Крим, Луганської та Одеської областей. Так, респондентами Луганської області російською мовою із 80 названих було прочитано 46 назв книг, українською — 34 . Респонденти Автономної Республіки Крим назвали 86 книг, прочитаних російською мовою, і 14 — українською. Учасниками моніторингу в Одеській області із 200 названих книг російською мовою прочитано 114, а українською — 86. Найбільшою популярністю користувалися такі книги: Е. Вильмот «Кто спасает заложницу», «Секрет похищенной дискеты», М. Кэбот «Принцесса в розовом», «Влюбленная принцесса», В. Каверин «Два капитана» тощо.

Відрадно, що серед російськомовних областей українська книга впевнено пробиває собі дорогу, і юні респонденти, особливо учні молодшого та середнього шкільного віку, читають «Чудеса техніки», «Пан Белло» Маара П., «Словограй» Січовика І., «Кицин дім», «Це, мій сину, твоя Україна» Хаткіна М. та ін.

Першість у читанні нових книг займає книга Д. Ролінг «Гаррі Поттер», на другому місці — «Країна мумі-тролів» Янсон Т., третьому — «Вірне серце звіра». Крім того, до десятки найбільш читаних книг потрапили: «Чари ворожбита» А. Качана, «Лісом, небом, водою» С. Оксеника, «Таємниця Пурпурової планети» Л. Воронини, «Плуторановий зашморг» С. Ходос, Ю. Ходоса, «Міфи Давньої Греції» М. Куна, «Меч Арея» І. Білика, «Пригоди Невсідомика» Б. Андерсена. Це ще раз засвідчує зростання читацького інтересу до української книги: якщо вона побачила світ, то обов’язково знайде свого адресата і буде залюбки прочитана як україномовним, так і російськомовним читачем. І чим більше буде нових книг українською мовою, тим швидше зникне проблема дискримінації української мови, а улюбленими книгами дітвори обов’язково стануть нові твори Марії та Сергія Дяченків, Зірки Мензатюк, Лесі Воронини, Сергія Оксеника та ін.

Поява нових книг у фондах бібліотек позитивно вплине на їх імідж. У цьому одностайно переконано 99% респондентів-бібліотекарів, які на запитання: «Чи сприяє підвищенню іміджу бібліотеки наявність нової літератури?» відповіли ствердно «так». А те, що сільським бібліотекам-філіям та дитячим бібліотекам вкрай необхідна нова дитяча українська книга, підтверджують відповіді юних респондентів на запитання «Що ти робиш у свій вільний час?». Обробка запропонованих варіантів відповідей показала, що у свій вільний час діти, в першу чергу, хочуть прочитати книгу. За значущістю (у відсотковому відношенні) це виглядає так: «читаю книги» — 26%; «дивлюсь телевізор» — 19%; «допомагаю батькам» — 19%; «займаюсь спортом» — 8%; «граюсь в комп’ютерні ігри» — 8%; «переглядаю газети, журнали» — 7%; «відвідую гуртки» — 7%; «займаюсь рукоділлям» — 4%; «відвідую театри, кінотеатри» — 1%; «інше» (гуляю, малюю, спілкуюсь з друзями тощо) — 1%. Крім того, варіанти відповідей на це запитання показують, що читаючі діти більш активні в житті. Вони встигають читати, допомагати батькам, відвідувати гуртки та спортивні секції. В них розвивається активна життєва позиція. А відсутність у сільській місцевості театрів, кінотеатрів та Інтернет-центрів тільки підсилює інформаційну, освітню, культурну та дозвіллєву функції сільської бібліотеки, яка потребує нових інформаційних ресурсів.

Отже, започаткований НБУ для дітей моніторинг «Я читаю сучасну книжку українською мовою» підтвердив одну із гіпотез, що видана українською мовою сучасна нова дитяча книжка до вподоби юним користувачам бібліотек. Вони охоче її читають незалежно від рівня популяризації. Головне, щоб ця книга була у фондах, і вони могли нею скористатися. Бібліотекарі є професіоналами своєї справи. Вони оперативно пропонують нову книгу своїм читачам, застосовуючи найрізноманітніші форми роботи.

Те, що юні користувачі звертаються в першу чергу до бібліотекаря, служить беззаперечним доказом його авторитету і високого професіоналізму.

На жаль, не підтвердилась одна із основних гіпотез, що завдяки реалізації державних програм видання української книжки та фінансуванню з місцевих бюджетів бібліотеки достатньо обновили свої книжкові фонди сучасною дитячою літературою українською мовою, і це позитивно вплинуло на їх імідж. Результати моніторингу засвідчили лише позитивну тенденцію до збільшення в дитячих і сільських бібліотеках-філіях кількості нових надходжень, левова частка яких становлять книги, видані за Державною програмою. І хоч 60% з цих книг потрапили за своїм призначенням, їх ще мало для того, щоб у достатній мірі обновити фонди і підняти імідж установ.

5. Гіпотези, що нові книги, видані за кошти державних програм, не потрапили у фонди районних дитячих бібліотек і сільських бібліотек-філій і нова дитяча книжка дорого коштує, тому вона на руки не видається, не підтвердились. Адже книги розподілялись згідно з рознарядкою відповідно до кількості юних читачів у кожній дитячій та сільській бібліотеці-філії, і отримана бібліотекою книга відразу пропонувалась користувачам на абонементі або в читальному залі.

Проведений моніторинг також засвідчив, що випуск дитячої літератури українською мовою за державними програмами необхідно продовжувати, і цей процес має бути прозорим і доступним для всіх членів українського суспільства. Бібліотеки отримали змогу поповнювати українською книгою фонди дитячих і сільських бібліотек-філій, сприяючи таким чином забезпеченню конституційного права дітей на вільний доступ до інформації, а при умові наявності у бібліотеках в достатній кількості української книги кожна дитина зможе з гордістю сказати: «Я читаю сучасну книжку українською мовою».

До змісту