Славетний син України Пилип Орлик та його конституція
Дорогі діти, кожен з вас знає, що Конституція — Основний Закон країни. 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла першу Конституцію незалежної української держави. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет, територіальну цілісність і стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону є державним святом — Днем Конституції України. І тут хочеться звернутись до історії. А чи знаєте ви, що перша конституція України була прийнята ще за часів козацтва в 1710 році. Це була перша демократична конституція в світі і автором її був видатний український державник, самовідданий український патріот, який все своє життя присвятив боротьбі за незалежність України — гетьман Пилип Орлик.
Народився Пилип Орлик 11 жовтня 1672 року в чесько-литовській шляхетській родині, яка жила в селищі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині. Його батько, Степан Степанович, був католиком, тривалий час служив у польсько-литовському війську. В 1673 році під час польсько-турецької війни у битві під Хотином він загинув, коли синові було лише рік. Мати Ірина походила з православного роду Малаховських. Саме вона зробила все можливе для того, щоб дати Пилипу належне виховання та хорошу освіту. Спочатку він навчався в одній із шкіл поблизу рідного селища, а потім, згідно з деякими джерелами, продовжив навчання у Віленській єзуїтській академії. Напри кінці 80-х років 17 ст. сім’я Орликів переїхала в Україну, де молодий шляхтич вступив до Києво-Могилянської академії, яку з успіхом закінчив 1694 року. З 1694 по 1700 рік П. Орлик обіймав посаду кафедрального писаря у канцелярії київського митрополита. Під час однієї з службових поїздок до Полтави він познайомився з донькою місцевого полковника Павла Герцика Ганною, з якою в листопаді 1698 року одружився. Цей шлюб ввів Пилипа Степановича до кола козацької аристократії. Наступного року він переходить на службу до Генеральної військової канцелярії і відразу отримує посаду старшого військового канцеляриста.
На освіченого молодого інтелігента звернув увагу гетьман Іван Мазепа. В 1707 році Орлик стає генеральним писарем Війська Запорозького, одним з найближчих помічників гетьмана Мазепи і виконує важливі дипломатичні доручення, зокрема веде таємниче листування з представниками польських та шведських політичних кіл. Це стало своєрідним ідеологічним підґрунтям майбутнього виступу автономістично настроєної української старшини проти всевладдя Москви. Саме в цей час Орлик присягнув на вірність Мазепі у його прагненні добитися незалежності України з допомогою Шведського королівства. Цій присязі він не зрадив до кінця свого життя. Під час подій 1708–1709 років і поразки шведсько-українських військ під Полтавою, Орлик залишився на боці Мазепи і разом з ним відступив на територію Туреччини, в Бендери. Після смерті Мазепи (1709 р.), коли постало питання обрання нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром i, вибір упав на Пилипа Орлика — найвпливовішого і найавторитетнішого діяча політичної еліти України того часу. Так, 5 квітня 1710 року на спеціально скликаній раді в Бендерах його було обрано наступним гетьманом Української держави. У день виборів між П. Орликом та козацькою старшиною було укладено угоду, що не тільки регулювала відносини між ними, а й конституювала внутрішній устрій гетьманської держави. Вона дістала назву «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» і, по суті, була першою конституцією України. Конституція складалась зі вступу та 16 статей. Вступна частина обґрунтовувала ідею самостійної і незалежної України, розкривала історію козацтва та відносини України з суміжними державами. Головним постулатом цього документу була повна незалежність України від Польщі та Москви. Висвітлюючи головні принципи побудови української держави, її статті передбачали встановлення національного суверенітету і визначення кордонів Української держави; забезпечення демократичних прав людини, зокрема захист непривілейованих суспільних прошарків; визнання трьох складових чинників правого суспільства, а саме — єдності і взаємодії трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. Укладання та прийняття такого важливого документу на початку 18 ст. засвідчили високий рівень політичної культури українців, адже окремі його положення на багато десятиліть випередили правову думку деяких європейських народів. Отже, перша в світі конституція була пройнята демократичним духом і визначала прогресивний історичний напрям розвитку державних реформ. Хоч і не була вона втілена в життя, однак залишилась однією з найвидатніших історичних державно-політичних пам'яток.
Відразу після обрання гетьманом Орлик розпочав широку дипломатичну діяльність з метою звільнення розділеної навпіл України з-під російської та польської зверхності. Але після невдач у військових справах, поразок шведсько-українських і польсько-українських, у 1714 р. після того, як Орликові не вдалося реалізувати плани визволення України, він разом зі своєю генеральною старшиною переїжджає до Швеції, у 1720 р. — до Австрії, пізніше — до Чехії. Вигнанець, гетьман-емігрант, П. Орлик мав неодноразові зустрічі з багатьма європейськими монархами, прагнучи укладання договорів задля відновлення самостійної Української держави. Заради цього він шукав підтримку в Швеції, Англії, Австрії, Ватикані, Голландії, Данії, Німеччини, Польщі, Франції.
Пилип Орлик згубив усі свої маєтності, поставив на карту добробут своєї родини (дружини та п’ятьох дітей), кинув себе в неймовірні злопригоди й нестатки, але справі боротьби за незалежну Україну не зрадив ніколи. Рідня гетьмана ховалась по монастирях. У 1721 році помер його наймолодший син Яків. Старший син Григорій під чужим ім’ям поступив до саксонської гвардії. Це був найтяжчий момент життя гетьмана, який він порівнює з в’язницею. На довгих дванадцять років він оселився у грецькому місті Фессалоніки, де під час чергової епідемії помер його середній син Михайло. Решта членів родини П. Орлика залишалася в різних країнах Європи. Його дочки побралися з вельможними молодими іноземцями. Дружина Ганна довгий час перебувала у Кракові. Вона допомагала у громадсько-політичній роботі спочатку своєму чоловікові, а потім старшому синові Григорові.
Скінчив своє багатостраждальне життя Пилип Орлик у травні 1742 р. Місто Ясси стало останнім притулком гетьмана. Він помер тут у тяжкій матеріальній скруті, у цілковитій самотності, позбавлений оточення своєї родини, без жодної надії побачитись з ними перед смертю.
За оцінками сучасників, Орлик був надзвичайно обдарованою людиною — знав десять мов, мав величезну, як на той час, бібліотеку, був неабияким письменником. Він лишив по собі поетичну, публіцистичну, мемуарну, епістолярну та історіографічну спадщину у формі листування, універсалів, промов, панегіриків тощо. Майже всі його писання вирізняються надзвичайною художністю, красномовством, частим звертанням до історичних подій та міфології. Зокрема, він був автором книжок «Алкід Російський», присвяченої І. Мазепі (1695), «Гіппомен Сармацький» — на пошану ніжинського полковника І. Обидовського (1698), «Діаріуша (щоденника) подорожнього», який вів з 1720 по 1733 рр., трактатів «Вивід прав України» (1712) та «Маніфест до європейських урядів» (1712).
Пилип Орлик не зміг побачити Батьківщину вільною, але залишив по собі світлу пам’ять. Він все своє свідоме життя віддав боротьбі за ідею української незалежності — справі, яку продовжив найвідоміший із його синів Григорій (1702–1759).
На честь українського державника і політика у шведському місті Кристіанстаді, на будинку, в якому гетьман жив упродовж 1716–1720 рр., відкрито бронзову пам’ятну плиту. Віднині ім’я його навіки внесено в історію українського права та суспільно-політичної думки. А одна з вулиць столиці України нині носить ім’я Пилипа Орлика.
Детальніше про автора першої української Конституції, державного і військового діяча, публіциста, полеміста Пилипа Орлика ви дізнаєтесь із матеріалів у поданому нижче інформаційному списку, який адресований всім, хто любить рідну Батьківщину й цікавиться її історією. В ньому ви знайдете науково-пізнавальну літературу та електронні ресурси про життя та діяльність гетьмана, художні твори, в яких розкривається образ цієї видатної людини, а також список видань, де можна знайти портрети Пилипа Орлика.
До змісту Наступна 