ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ
ГАЛИНА МАЛИК
(за паспортом – Галина Миколаївна Курій)
народилася 1951 р.
«Люблю бешкетувати у своїх творах. Часто «протягую» там речі,
які дітям не зрозумілі, вони «не прочитуються» ними.
А от для дорослих – це натяки на день сьогоднішній,
щоб їм теж було цікаво».
Галина Малик
«Під палітурками книжок Галини Малик реальність
густо перетинається із казкою, суміш ця приправлена
майстерним гуморомі дрібкою закарпатського фольклору».
«Барабука»
Галина Миколаївна Малик – відома українська дитяча письменниця, перекладачка, лауреатка численних літературних премій та громадська діячка. Вона відома в Україні та поза її межами. Її книжки перекладені іспанською, італійською, французькою та іншими мовами.
Народилася Галина Миколаївна 12 серпня 1951 року у місті Бердянську Запорізької області в інтелігентній родині вченого-агронома та вчительки. У 1964 р. сім'я переїхала до селища Середнє під Ужгородом. Дитинство і юність майбутньої письменниці були радісними та спокійними. Вона гарно вчилася в школі, мала веселий характер.
У віці п’яти років Галинка вже самостійно читала і читала дуже багато. Шкільний бібліотекар спочатку навіть змушувала її переказувати книжки, бо не вірила, що вона так швидко повертає їх прочитаними. Серед її улюблених книжок були: «Українські народні казки», «Кобзар», «Морська чайка» Ю. Збанацького, «Аліса в Країні чудес» Л. Керролла тощо.
Юна Галина, закінчивши школу, вступила до Ужгородського державного університету на філологічний факультет, який закінчила у 1980 році.
Галина Миколаївна працювала коректором у міській друкарні Ужгорода, потім у Закарпатській обласній науковій бібліотеці завідувачем відділу інформації з питань культури та мистецтва (1980-1990 рр.) Згодом була редактором у видавництвах «ХХІ вік», «Бокор». У 1991 році Галина Малик працює у видавництві «Закарпаття». А з 1998 року вона – видавець та редактор журналу для дітей «Віночок». Це видання Галина Миколаївна відновила через 50 років, його презентація відбулася в ужгородській гімназії. Потім вона працювала головним редактором Закарпатської філії видавництва «Знання».
З 2000 року Галина Малик – заступник голови Асоціації творчих жінок Закарпаття, організатор виставки-ярмарку «Ужгородський книжковий Миколай». Вона не тільки пише для дітей, а ще й опікується молодими письменниками, допомагає їм у становленні та друці книг, а школярів заохочує до перших проб пера. Письменниця проводить заходи та зустрічі зі школярами, спонукає їх до читання. Вона любить своїх читачів, а вони відповідають їй взаємністю, її поважають і чекають нових творів, зустрічей із героями.
Перші проби римування були у Галини Миколаївні ще у шкільні роки, потім вона закинула цю справу. А з народженням донечки знову почала писати, але тепер уже казки, і це стало її покликанням. Вона пише для дітей казки, вірші, складає загадки, вірші-підказки тощо.
З під пера Галина Малик виходять твори для малят: казки, вірші, скоромовки, дражнилки, для школярів – фантастичні п’єси. Письменниця перекладає з болгарської, російської, польської мов. Чимало її книжок вийшло в Ужгороді й Києві. Є авторкою книжок для дітей «Страус річкою пливе» (1984), «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії», «Неслухняний дощик» (1989), «Незвичайні пригоди Алі» (1997), книжки-іграшки «Пантлик і Фузя» (1989), «Королівство АНУ», «Пантлик і Фузя сперечаються», «Пригоди Іванка і Беркутка» (1990), «Чорний маг і зачароване місто» (1994) та збірка перекладів із російської мови Даниїла Хармса «Я тепер автомобіль» (1994), повість-казка «Злочинці з паралельного світу» (2001), «Злочинці з паралельного світу-2» (2003), повість-сюр «Абра&Кадабра» (2011) тощо.
У своїх творах письменниця розповідає про різні життєві ситуації, інтригує діями і подіями, перекрученими новоутворами. Навчає дітей на хороших прикладах, ставить перед ними проблемні питання. У всіх її творах головні герої – діти, бешкетники, звірята... На їхньому прикладі вчить дітей добру, справедливості, чесності, працьовитості.
Галина Миколаївна Малик – член Національної спілки письменників України з 1991 року. За повість-казку «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О. Копиленка, а з 2013 року цей твір вивчають п’ятикласники в усіх школах України.
Злочинці з паралельного світу
Фантастична повість написана для підлітків. Головні герої – підліток на ім’я Хроня, безпритульний пес Рекс, кіт Рата та інші, кожен із них має власну історію, яка розкриває причини такого існування. Хлопець втік із інтернату і тепер живе із новими друзями, ночуючи по підвалах. Тварин на вулицю викинули колишні господарі. Та коли друзі вирішили покарати їх, щоб перевиховати, їхні помсти перетворилися на розбій і «кримінальні розборки».
У першій повісті вперше в українській літературі піднімається питання дитячої безпритульності. Без прикрас зображено життя безхатька, де спосіб життя товариства безпритульних диктують голод і холод. А питання: їсти крадене чи ні – це спосіб виживання. Однак навіть і серед безпритульних прослідковуються різні життєві принципи: їсти, щоб жити, чи жити, щоб їсти.
У другій повісті Хроня разом із друзями вирішує будь-що знайти своїх батьків. Заради цього вони вирушають у небезпечну зону відчуження – до Чорнобиля і Прип’яті, де після аварії панує інший жорсткий світ: там живуть дивні люди і мутанти, а звичні закони вже не діють.
Під час цієї подорожі на Хроню чекає багато випробувань і складних ситуацій. Він зустрічає різних людей – добрих і злих, байдужих і чуйних, жорстоких і милосердних. Разом із друзями він знайомиться і з незвичайними істотами: хранителями роду, мутантом Чмаком, круком Гайєм, вовкулаками з банди Ацетона, чеченцем Джохаром та іншими.
У пошуках батьків Хроні допомагають як реальні, так і фантастичні герої, а також чарівні предмети, зокрема вуглинка і нашийник. Усе це робить їхню подорож небезпечною, але водночас захопливою і сповненою надії.
У цих фантастичних повістях Галина Малик правдиво й без прикрас показує сучасний жорстокий світ, його суперечливість і дволикість. Вона нічого не ідеалізує, але водночас нагадує: у житті завжди є місце для добра, мудрості й вічних цінностей.
Це добро проявляється по-різному. Наприклад, у вчинку чеченця Джохара, який, ризикуючи власним життям, врятував хлопчика Хроню, хоча за обставинами мав би віддати його бандитам. Або в історії вівчарки Доллі, яка, навіть помираючи, змогла дістатися до могили свого господаря і залишилася вірною йому до кінця.
І недаремно, ще у 1997 році в журналі «Барвінок», коли вперше була опублікована журнальна версія, книга визнана найкращим твором за 1997 рік. Цього ж року книга отримала і міжнародне визнання і нагороджена премією Степана Феденка (США). Відгуки на книгу друкуються у престижних часописах, вона перемагає на кількох книжкових форумах, і от, нарешті, здобуває премію імені Лесі Українки за 2003 рік.
Повість видається на замовлення Державного комітету інформації політики телебачення та радіомовлення України за Національною програмою випуску суспільно необхідних видань, друкується десятитисячними накладами, які одразу розкуповуються читачами.
Галина Малик привнесла в українську літературу те, чого їй бракувало: казкову повість про доросле життя. І дорослі, і діти шукатимуть у її книжці своє, і, хочеться вірити, знаходитимуть. Адже, як сказала Лілія Овдійчук: «Характерним для стилю Галини Малик є те, що за фантастичним сюжетом чітко проглядається реальність з усіма проблемами: екологічними (як вплинув Чорнобиль та інші техногенні катастрофи на Україну та українців (торгівля дітьми, поява мутантів, мародерство), моральними (діти Чорнобиля, кинуті напризволяще, людське і стадне в людині, жадоба збагачення будь-якою ціною), стосунки людей і тварин, анекдотична забюрократизованість чиновників, їхнє вміння «поховати» будь-яку справу».