Минув рік з часу науково-практич­ної конференції в Ужгороді. Звичайно, один рік — невеликий час для масштабних кроків, головне, що бібліотеки постійно розвивалися, утверджуючи свою значущість у суспільстві. Кожна наша традиційна зустріч — це не тільки підведення підсумків, а й накреслення планів на майбутнє, вироблення концептуальних засад подальшого розвитку. Бібліотека для дітей як соціально-культурна система ніколи не існувала сама по собі, вона була, є і буде невід’ємною органічною складовою суспільства з властивими тільки їй функціями і завданнями. Вона завжди чутливо реагувала на зміни в суспільно-полі­тичному житті країни, залежно від них змінювалися і акценти в бібліотечній роботі.

Бібліотека для дітей має соціальне призначення, сутність якого полягає в тому, що вся її діяльність спрямована на пріоритетне обслуговування особливої категорії населення — дітей. Основним принципом соціально-культурної політики щодо бібліотечного обслуговування юних читачів є максимальне врахування специфічних особливостей, пов’язаних з їхнім віковим, психологічним і соціальним розвитком. Це стосується, у першу чергу, диференціації обслуговування і проведення заходів та відповідного формування фонду. Адже сьогодні дитяча бібліотека — чи не єдиний найдоступніший заклад культури для дітей.

Готуючись до конференції, ми проаналізували статистичні дані діяльності бібліотек і побачили, що переважна більшість обласних бібліотек за останні три роки мають стійку тенденцію до зростання кількості користувачів. У 2004 році в обласних бібліотеках обслужено 319 тис. користувачів, у 2005 р. — 335 тис., у 2006 р. — 336 тис., у 2007 р. — 346 тис. Найбільше зросла кількість користувачів у Полтавській ОДБ — на 4,3 тис., Івано-Франківській — на 2,4 тис. та Чернігівській — на 1,0 тис. Усі інші ОДБ збільшили свої показники лише від 100 до 700 користувачів. Разом з тим, за цей же період кількість користувачів дитячих бібліотек в Україні зменшилася на 19 тис. На наш погляд, це пов'язано, у першу чергу, з болючою проблемою як для дитячих бібліотек, так і для суспільства в цілому — незадовільною демографічною ситуацією в державі. Але і в такій ситуації бібліотеки для дітей розширюють сферу впливу, шукають нові перспективні шляхи розвитку, підвищують свою соціальну і культурну значущість у регіоні. Адже бібліотека для дітей — це соціальний інститут, який може і повинен бути гарантом реалізації прав юних громадян на вільний доступ до інформації; фактором забезпечення і підтримки дитячого читання; простором, де можливе здійснення взаємовигідної співпраці і гармонійного партнерства заради всебічного розвитку дитини.

Сьогодні всі дитячі бібліотеки поставили на перше місце у своїй діяльності інформаційне забезпечення; виконуючи одне з найважливіших завдань, вони надають дітям вільний і необмежений доступ до інформації. Як посередник між користувачем і інформацією (на традиційних носіях і в електронному вигляді), бібліотека не тільки інформує юних читачів про книги та інші друковані матеріали, що є у бібліотечних фондах, а й активно розвиває сучасні засоби пошуку і доставки інформації. Тому одним із основних напрямів роботи кожної дитячої бібліотеки є формування інформаційної і бібліотечно-бібліографічної культури читача. Це робота стратегічного значення, спрямована на збереження традиційної книжкової культури нашого суспільства. Організація фонду, довідково-бібліогра­фічного апарату, консультаційна підтримка не тільки в пошуці інформації, але й у її засвоєнні, — усе спрямовано на те, щоб з дитинства закласти фундамент грамотної роботи з книгою. Впровадження в бібліотечну практику інформаційних технологій, надання доступу до електронного каталогу, документів на електронних носіях, створення власних інформаційних продуктів значно підвищують авторитет бібліотеки серед дітей та дорослих.

Дитячі бібліотеки активно освоюють Інтернет-про­стір, створюючи власні web-сайти. На даний час в Інтернеті представлено сторінки Дніпропетровської, Жи­томирської, Закарпатської, Луганської, Львівської, Кіровоградської, Тернопільської, Херсонської, Харківської, Черкаської, Чернігівської обласних бібліотек для дітей, Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Львівської, Краматорської, Севастопольської цен­тральних міських дитячих бібліотек, які все змістовніше здійснюють бібліографічне інформування в електронному режимі. Бібліотеки розміщують на сайтах різносторонню бібліографічну, краєзнавчу та фактографічну інформацію, електронні версії своєї методико-бібліографічної продукції, календарі знаменних та пам’ятних дат регіону, створюють вебліографічні списки-посилання на кращі Інтернет-сторінки, списки нових надходжень, розробляють та надають віртуальним користувачам власні електронні продукти.

Хочеться звернути увагу на сайт Чернігівської ОДБ, де представлено такі ресурси: «Край, де ми живемо», «Вікно в Європу» (інформація про ЄС), «По­дорожі з Павучком-всезнайкою» (посилання на корисні для дітей Інтернет-ресурси), «Правова сторінка для дітей та дорослих», «Екологічна сторінка для сімейного читання», «Сторінка дитячого психолога», а також на сайт Хмельницької ОДБ, де пропонуються цікаві матеріали: «Путівник по бібліотеці», інформаційний електронний покажчик «За знаннями — в електронний світ», «Електронний каталог періодичних видань» тощо. Постійно працює над оновленням сайту Херсонська обласна бібліотека для дітей. У рамках проекту «Правовий орієнтир» тут було відкрито інформаційний портал правової просвіти «Права дітей», де в електронній формі надається добірка правознавчих документів у рубриці «Дивись, слухай, читай». Крім цього, вебліографію на сайті представлено рубриками «Книжкові гори», «Твої книги» та веб-путівниками «Гід у країні Павутинича» (для учнів 1–4 кл.), «Інтер­нет: Що? Де? Як?» (для учнів 5–9 кл.), «Сімейне читання. Читайте дітям, читайте разом з дітьми» (Ін­тернет для батьків). Продовжується також робота над ресурсами міжшкільного порталу «Клас!». Активно працював проект віртуального спілкування в чатах юних користувачів з дітьми інших дитячих бібліотек України «Аськины друзья». Тільки протягом 2007 року відбулося 9 віртуальних зустрічей, під час яких діти мандрували сторінками улюблених книг, обговорювали краєзнавчі традиції, проблеми екології своєї малої Батьківщини, питання захисту прав дитини тощо.

Цікавим є приклад роботи центральної міської дитячої бібліотеки м. Миколаєва зі створення нового електронного ресурсу — веб-мандрівки «Як малий Іванко книжку про слона шукав» для дітей 7–9 років. Це своєрідний посібник з інформаційної грамотності для дітей, які тільки вчаться «бути читачами». В ігровій формі дітям пропонують ознайомитися з основними видами пошуку інформації: за допомогою книжок, енциклопедій, каталогів, CD-дисків, Інтернету. У Національній бібліотеці України для дітей також створили схожий електронний ресурс — казково-пізнавальну мандрівку за сюжетом української народної казки «Ру­кавичка», який користується великою популярністю.

Значною мірою розширенню можливостей бібліотеки у наданні доступу до інформації сприяють такі перспективні форми роботи, як Інтернет-центри. Сьогодні вони діють уже в 28 дитячих бібліотеках. Наприклад, Житомирська ОДБ вийшла на якісно новий рівень інформаційного обслуговування завдяки діяльності Інтернет-центру, в якому успішно реалізуються програми «Інтернет: крок за кроком», «Дозвілля з Інтернетом», «Вікно в Америку». У ЦБС для дітей м. Севастополя діє чотири Інтернет-центри: «Унікум», «Контакт», IATP/IREX, «Бібліотеки дружби народів».

Упродовж багатьох років працює і виправдав себе створений у Національній бібліотеці України для дітей корпоративний ресурс — віртуальна бібліографічна довідка. У проекті беруть участь 12 бібліотек, серед яких Львівська, Херсонська ОДБ, Дніпропетровська, Миколаївська, Севастопольська ЦМДБ і бібліотеки для дорослих: Донецька, Кіровоградська ОУНБ, Миколаївська, Севастопольська центральні міські, Державна наукова педагогічна бібліотека ім. В.О. Сухомлин­ського та бібліотека Національного авіаційного університету. З кожним роком до проекту приєднуються нові бібліотеки, за рахунок чого збільшується його популярність та можливість ефективного функціонування. База даних виконаних довідок на сьогодні становить 13 тисяч. Крім того, деякі обласні бібліотеки для дітей, а саме: Тернопільська, Черкаська та Херсонська створили власні служби віртуальної довідки. Зокрема, на сайті Херсонської ОДБ у рамках проекту «Правовий орієнтир» відкрито новий вид сервісу — правову довідку. За умовами її роботи, на будь-яке запитання в галузі захисту прав дитини відповідають фахівці міського управління юстиції, яке є співзасновником даного проекту.

Сьогодні одним із основних завдань діяльності дитячих бібліотек є питання пріоритету дитячого читання. Основоположний фактор цієї роботи — популяризація культури читання та виховання любові до книги. І це не випадково, бо телебачення і комп’ютерні ігри займають все більшу частку вільного часу дітей.

Результати моніторингу «Я читаю сучасну книгу українською мовою» (НБУ для дітей, 2007 р.) виявили ставлення дітей до книги і читання. Зокрема, на запитання анкети «Якби в бібліотеці постійно були нові книги, ти б частіше її відвідував?» 42% респондентів відповіли, що це не має значення, аби книги були цікавими; 54% — відзначили, що якби в бібліотеці постійно були нові книги, то вони відвідували б її частіше; 14% — байдуже, яка книга буде в бібліотеці, вони її все одно не відвідуватимуть. Така кількість дітей, байдужих до книги та бібліотеки, насторожує і вимагає продуманих дій від нас з вами.

Шановні керівники! У наш час ми спостерігаємо так званий феномен «вторинної неписьменності», суть якого полягає у тому, що в індустріально розвинених країнах мільйони дорослих ледь уміють читати й писати (у США — 40–50 млн, у Німеччині — 3–4 млн, у Франції — 20% працездатного населення), тобто це явище є масовим. Доречно сказати, що ряд країн уже активно займаються вирішенням цього питання. В Україні ситуація лише вивчається. Тому заохочення до читання, продовження традицій вітчизняної книжності має підноситися до рівня державної проблеми. Адже сучасна ситуація з читанням в Україні характеризується як криза читацької культури. Це зумовлено, з одного боку, втратою у суспільстві інтересу до читання, з іншого, — комплексом проблем у вітчизняній книговидавничій галузі. За даними соціологічного опитування, 46 відсотків населення України не купує книжок, тому що не відчуває потреби в читанні.

З приємністю хочу відзначити, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року схвалено Концепцію Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009–2012 роки, метою якої є підвищення рівня культурної компетентності українського суспільства, створення потужної системи інформування про вітчизняну книжкову продукцію та умов для розвитку книговидавничої галузі.

Національна бібліотека України для дітей також долучилася до розробки згаданої Програми. На розгляд Міністерству культури і туризму України були подані такі пропозиції:

Дитячі бібліотеки України мають значний досвід і досягли певних результатів у питанні формування стійкої потреби дітей у читанні та розвитку їхньої читацької культури. Саме цій меті служать ряд значущих заходів, зокрема:

Сьогодні ми спостерігаємо за тим, що деякі традиційні функції бібліотек отримали нове значення. В аспекті підтримки читання дуже важливо відзначити роль бібліотеки як простору для спілкування дітей на основі прочитаного. Можна сказати, що майже кожна бібліотека — це своєрідний клуб за інтересами, точніше, за інтересом до книги. З огляду на це, слід визнати головне — моду на читання в дитячому середовищі потрібно виховувати, формуючи у свідомості юних громадян України розуміння того, що читати — модно, а не читати — соромно.

Одним із найважливіших чинників, що характеризує бібліотеку для дітей, є її багатогранна діяльність, спрямована на гармонійний розвиток особистості, на засвоєння дитиною норм і цінностей суспільства, тобто на її соціалізацію. Насамперед, це виховання суспільної моралі, почуття патріотизму, національної свідомості на основі традиційних духовних і культурних цінностей нашого народу, сприяння засвоєнню дитиною системи етичних норм та правової компетентності. Важливим акцентом діяльності бібліотек у цьому напрямі є впровадження різноманітних проектів і програм.

Завжди в полі зору бібліотек знаходяться заходи, присвячені історичним подіям нашої держави та соціально значущим акціям, які спрямовані на ознайомлення читачів з історичним минулим країни, на виховання у дітей поваги до історії та традицій, бережливого ставлення до історичної і культурної спадщини. Так, на вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. проведено різноманітні тематичні інформаційно-просвітницькі та історично-літературні вечори, концерти-реквієми, зустрічі з письменниками, істориками, очевидцями. Бібліотеки Івано-Франківської, Рівненської, Черкаської, Чернігівської областей підключилися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», у рамках якої також відбулося багато цікавих зустрічей, години історичної пам’яті, виставки-роздуми тощо.

Хочеться також звернути увагу на ще один з важливих аспектів бібліотечної діяльності — забезпечення рівних прав і можливостей для розвитку дітей усіх соціальних верств суспільства, незалежно від їхніх фізичних та розумових здібностей. Змістовно і творчо працюють у цьому напрямі Кримська республіканська дитяча бібліотека, бібліотеки Запорізької, Донецької, Кіровоградської, Черкаської, Харківської, Сумської областей. На основі укладених угод вони співпрацюють із соціально-реабілітаційними закладами: притулками для неповнолітніх, приймальниками-розподіль­никами, школами соціальної реабілітації, будинками-інтернатами тощо.

Наприклад, Харківська ОДБ в обласному притулку для неповнолітніх відкрила бібліотечний пункт; Сумська ОДБ, виконуючи обласну програму на 2006–2010 рр. з подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, популяризувала літературу з питань правової відповідальності дітей, профілактики наркоманії та шкідливих звичок, провела низку заходів, спрямованих на соціальну підтримку сиріт, інвалідів, дітей з малозабезпечених, багатодітних сімей та створила належні умови для їхнього обслуговування. Голопристанська ЦДБ Херсонської області, опікуючись дітьми з особливими потребами, провела спільно з Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді фестиваль дитячої творчості «Повір у себе», подбавши про те, щоб саме ці діти стали не лише постійними читачами, а й постійними учасниками бібліотечних заходів.

Хочу нагадати про те, що Указом Президента України 2008 рік оголошено Роком підтримки національного усиновлення та інших форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У зв'язку з цим дитячим бібліотекам потрібно активізувати свою роботу щодо покращення поінформованості населення з питань усиновлення громадянами України дітей–сиріт, надання відповідної законодавчої інформації, інформації про дитячі будинки, притулки тощо. Значним позитивом нашої роботи стане співпраця із сім’ями, які усиновили дітей. Це буде нова категорія організаторів дитячого читання.

Але разом з досягненнями у розвитку дитячих бібліотек і всього бібліотечного обслуговування існує немало проблем. Хочу акцентувати увагу на основних, найбільш суттєвих. По-перше, на відсутності правового захисту дитячої бібліотеки та недооцінюванні і недостатньому розумінні її ролі у суспільстві. Кричущим прикладом такої безправності є ситуація з Полтавською обласною бібліотекою для дітей, яка опинилася буквально на вулиці. Колектив бібліотеки на чолі з директором Леонідом Григоровичем Чобітьком упродовж 5 років відстоював свої права у судах. До вирішення цього питання було залучено чимало організацій, політичних партій, ЗМІ, відповідні листи написано керівництву держави. Незважаючи на заяву голови Полтавської обласної держадміністрації Валерія Асадчева про те, що бібліотека повинна залишитись у своєму приміщенні, бізнесові структури силоміць заволоділи ним. Прикро, що така ситуація стає типовою для дитячих бібліотек, особливо це стосується районних та міських. Продовжується і така негативна тенденція, як об’єднання дитячих бібліотек з бібліотеками для дорослих. Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві органи влади таким чином вирішують питання оптимізації фінансування та вивільнення приміщень, тим самим порушуючи права дітей.

По-друге, на невідповідності між метою, завданнями, обсягом роботи і ресурсним забезпеченням бібліотек. Якісне удосконалення фонду стає головною турботою сучасної бібліотеки. Характерними тривожними ознаками формування фондів бібліотек для дітей є невеликі обсяги нових надходжень, насамперед, до фондів районних і, особливо, сільських бібліотек, які ні кількісно, ні якісно не відповідають сучасним потребам читачів; поглиблення тенденції до зменшення обсягів фондів; залежність фінансування від регіональних органів влади. Разом з тим на державному рівні здійснювалися заходи, спрямовані на оновлення фондів бібліотек кращою вітчизняною книгою. Зокрема, реалізовувалися державні програми «Забезпечення розвитку й функціонування української мови на 2004–2010 рр.» та «Українська книга»; за останньою щорічно видається книг на суму майже 20 млн грн. Для більшості сільських та районних бібліотек саме надходження за цими програмами стали основним джерелом поповнення фондів новими книжками. Позитивним є те, що з кожним роком відсоток коштів на видання книг для дітей збільшується (наприклад, у 2007 р. він перевищив 30 відсотків).

У регіонах гроші на поповнення фондів виділяються нерівномірно, але більшість дитячих бібліотек все ж таки передплачували періодичні видання в необхідній кількості. А от з придбанням книг картина досить неоднозначна: найкраще фінансувалися Чернігівська, Дніпропетровська, Запорізька обласні бібліотеки для дітей, які щорічно на поповнення фондів отримували понад 60 тис. грн. У багатьох областях функціонували власні регіональні програми щодо закупівлі книг. Додатковим джерелом фінансування для багатьох дитячих бібліотек стали спонсорські кошти та кошти, отримані від надання платних бібліотечних послуг. Схвальним у діяльності обласних та районних бібліотек є проведення акцій: «Допоможімо сільській бібліотеці» (Волинська ОДБ); «Подаруй бібліотеці книгу» (Закарпатська, Кіровоградська, Житомирська, Чернівецька, Луганська, Донецька ОДБ), «Селу — бібліотечну книгу» (Житомирська ОДБ). Сумська ОДБ завдяки масштабній акції «Подаруй сільській бібліотеці українську книгу» зібрала і передала у сільські бібліотеки понад 8 тис. примірників. Дуже добре, що ряд бібліотек знаходять вихід з даної ситуації шляхом використання веб-ресурсів. Спеціалісти з комплектування сьогодні активно використовують у своїй роботі нові джерела (Інтернет-магазини, сайти видавництв) та способи (доступ до електронних баз даних, створення цифрових копій для заповнення прогалин у фонді). Поєднання традиційних форм комплектування із використанням електронних технологій підвищує ефективність цієї роботи.

Важливою залишається і проблема інформатизації бібліотек. Якщо в більшості шкіл є обладнані комп’ютерні класи, то дитячі бібліотеки вирішують це питання самотужки. Тому й темпи інформатизації дуже повільні, що суттєво впливає на їх розвиток. Ось деякі цифри: з 1208 дитячих бібліотек персональні комп’ютери мають лише 289, тобто 24 відсотки. Найбільше комп’ютеризованих бібліотек у Миколаївській (25), Донецькій (24), Луганській (16), Дніпропетровській (17) областях. Менш сприятлива ситуація у Чернігівській, Чернівецькій, Черкаській, Полтавській областях — тут усього від 2 до 4 дитячих бібліотек мають комп’ютери. Доступ до мережі Інтернет є лише у 80 (7 відсотків) дитячих бібліотеках, з них переважна більшість — це обласні та міські. Відставання в галузі впровадження інформаційних технологій у бібліотечну практику поглиблює інформаційну нерівність користувачів.

З огляду на вищесказане, свою місію на високому рівні бібліотеки зможуть виконувати тоді, коли, з одного боку, суспільство, держава, влада оцінять, усвідомлять, зрозуміють їх значущість, а з іншого, — коли бібліотеки постійно підтверджуватимуть суспільну необхідність та підвищуватимуть ефективність своєї діяльності. Для вирішення існуючих проблем і подальшого просування вперед кожна бібліотека має визначити свій шлях, перейти від тактики виживання до стратегії розвитку. Адже якщо бібліотекарі хочуть підняти рівень своєї бібліотеки, то вони шукають шляхи, а якщо не хочуть — шукають причини. Радує те, що є бібліотеки, які активно розвиваються, успішно вирішують проблемні питання, мають добре укомплектовані фонди, сучасні меблі, відремонтовані приміщення та комп’ютерну техніку.
Сьогодні Міністерство культури і туризму України працює над розробкою Концепції розвитку бібліотечної справи України. Дитячі бібліотеки в ній мають зайняти основні позиції й подати концепції розвитку як власної бібліотеки, так і дитячих бібліотек області. Цей документ повинен містити у собі окреслену систему ідей і пропозицій щодо тенденції розвитку бібліотеки, її місця і ролі у соціокультурному просторі та визначати чітку мету і функції, а також шляхи, методи і засоби їх досягнення. Метою розробки концепції є:

•   оцінка стану і можливостей бібліотеки; перегляд її діяльності в аспекті модернізації; забезпечення потреб сучасного читача необхідним комплексом інформаційно-бібліотечних послуг;
•   розкриття потенційних можливостей бібліотеки.

Отже, необхідність розробки такого документа зумовлена динамічними процесами у сучасному суспільстві, необхідністю створення Концепції розвитку бібліотечної справи України в цілому, кожної області і бібліотеки зокрема.