Тамара Турбаніст заступник генерального директора НБУ для дітей

Науково-методична робота бібліотеки:
традиції, інновації, перспективи

Нова стратегія діяльності науково-методичної роботи полягає у поєднанні поновлених традиційних форм методичного впливу з новими формами і методами роботи. «Науково-методична діяльність», «методична робота», «методичне забезпечення», «методична допомога» — всі ці терміни поєднує поняття «метод», яке означає спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення питання. Завдання науково-методичної роботи — формування оптимальних способів досягнення як загальних, так і часткових цілей бібліотечної діяльності. Науково-методична робота — це законодавчо закріплений обов’язок центральних бібліотек різного рівня, які є науково-методичними центрами (Розділ ІІІ. Ст. 9. Центральні бібліотеки. — Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»). Науково-методична робота — оригінальний термін, який відображає унікальний вітчизняний досвід, що не має прямих аналогів у зарубіжному бібліотекознавстві; близькі до цього терміну такі поняття, як «інноваційний процес», «стратегічне планування», «управління», «зміна», «консалтинг».

Останнім часом до сфери науково-методичної роботи вводиться поняття «інновація бібліотечна» як відображення орієнтації бібліотек на безперервний розвиток у відповідності до мінливості умов. У період адміністративної реформи все більшу роль у виявленні і розповсюдженні інновацій набувають регіональні методичні центри. Вони готують матеріали для бібліотек своєї території із урахуванням їх конкретних потреб. Сучасна бібліотека — не стільки відокремлений заклад культури, скільки частина соціальної та інформаційної інфраструктури суспільства, тому виправданою є увага, яка останнім часом надається її соціологічним дослідженням. Методисти, виступаючи в ролі аналітиків–соціологів, самі визначають пріоритети в проведенні таких досліджень, щоб якомога ефективніше використовувати їх результати.

Значно поширилися напрями, за якими сьогодні розвивається практика:науковий аналіз статистичної і фактичної інформації щодо різних аспектів діяльності бібліотек області; моніторинг (на місцевому рівні) виконання державних і регіональних програм; діагностика та прогнозування розвитку бібліотек; виїзди до бібліотек області з метою надання консультаційної та практичної допомоги; довідково-інформаційне та інформаційне забезпечення фахівців бібліотечної галузі; підвищення професійної кваліфікації та навчання бібліотечних фахівців; багатоаспектна видавнича діяльність; висвітлення роботи бібліотек регіону на веб-сайті обласної бібліотеки.

Вивчати і впроваджувати у практику нові форми і методи непросто. Цей напрям методичної роботи вимагає професійної підготовки: потрібно озирнутися назад, проаналізувати наявне, відібрати краще, апробувати в існуючих умовах, щоб усі ці інновації не лише дали ефективний результат, але й підвищили культуру обслуговування. Цьому сприяє одна з основних функцій методичної діяльності — аналітична. Аналіз статистичних даних, планів та інших документів ЦБС області, їх структурних підрозділів розкриває динамічність розвитку, об’єктивно свідчить про досягнення за певний період, виявляє проблеми, які необхідно вирішувати, дозволяє оцінювати якість роботи.

Останнім часом відбулося переосмислення ролі та переоцінка значення бібліотечної статистики, відповідно до реалій часу змінився її зміст. Сьогодні статистика є найважливішим ресурсом управління бібліотечною справою, дієвим інструментом аналізу стану бібліотечної справи в області.

Прикладом того, як аналітична функція трансформується у діагностичну, служить проведення експертно-діагностичних обстежень ЦБС (не так давно це комплексні перевірки). Проте від традиційних перевірок вони відрізняються тим, що об’єктом обстеження виступає в цілому ЦБС, а не окремі напрями її діяльності або структурні підрозділи; метою діагностування є не виявлення недоліків у роботі, а вивчення проблем і особливостей ЦБС; виявлення проблем здійснюється не з метою пошуку винних, а з метою осмислення і подальшого їх вирішення.

Частиною аналітичної діяльності є методичний моніторинг, тобто своєрідна система відстеження змін у бібліотечній справі. Вона покликана забезпечити інформацію про діяльність бібліотек, аналіз якої дозволяв би оцінювати рівень їх роботи, поширення нововведень. Оперативне одержання даних, спостереження за їх динамікою дозволяє визначати стан та рівень бібліотечної діяльності і на цій основі розробляти методичні рекомендації щодо удосконалення роботи. Одержати інформацію можна з бібліотечної документації (звіти, плани, інформаційні матеріали, матеріали нарад, конференцій, семінарів, публікацій у місцевій періодичній пресі). Одним із головних методів методичного моніторингу, що здійснюється у бібліотеках і дозволяє одержувати та аналізувати відомості, є безпосереднє ознайомлення з роботою центральних бібліотек та їх структурних підрозділів. На відміну від експертно-діагностичного обстеження, що здійснюється групою фахівців протягом кількох днів, виїзд фахівців до ЦБС з метою оглядового ознайомлення зі станом організаційної роботи та надання методичних рекомендацій триває один день.

Бібліотека, як і музей, втілює здоровий консерватизм, властивість поряд з виконанням поточних завдань відновлювати ті елементи минулого, які відтворюють наші ідеалізовані, міфологізовані уявлення про нього. Уже давно сказали, що нове — це не витискання старого, а інша якість діяльності.

Як не прикро, але стимулом до інноваційної діяльності слугують не професійна і соціальна відповідальність, а зовнішні фактори: зміна соціально-політич­ного ладу і, як наслідок, економічна перебудова; втрата суспільством колишніх духовних і моральних орієнтирів; нездатність більшості населення пристосуватися до, так званих, «ринкових відносин».

Бібліотечні інновації не виникають з «нічого». Вони з’являються на шляху дотримання традицій, незалежно від того, якими є аспекти діяльності: змістовні чи організаційно-технологічні. Візьмемо, наприклад, таку звичну форму, як виставка. Якщо бібліотекар не професіонал і не вміє відокремити в експозиції сталі елементи, без яких вона просто зруйнується, то він не зможе придумати й нові. Саме так бібліотечно-бібліографічні процеси автоматизують, визначивши принципи і технології традиційного обслуговування.

На відміну від справжньої інновації, лжеінновація не відповідає на поставлене життям питання, навіть якщо це і вміла імітація нововведення, вона просто позбавлена змісту. Один з її типізованих варіантів пов'язаний з підміною змістовного розвитку кипучими організаційно-управлінськими перебудовами: зливають і роз'єднують підрозділи; створюють нові зі звучними назвами, видаючи таку діяльність за реформування. Фактично ж відбувається деформація сформованих структур, і в підсумку бібліотека втрачає здатність реалізувати традиційні і часто необхідні функції.

За якістю змін розрізняють два типи інновацій: змістовні та організаційно-управлінські. Змістовні інновації змінюють, доповнюють традиційні й утворюють нові бібліотечні послуги, форми роботи. Існує цікавий досвід нетрадиційного підходу до виділення читацьких груп: почесним читачам видають відмінні від загальних (свої) читацькі квитки. Власник такого квитка має право на пільгове ксерокопіювання документів з фонду бібліотеки, безкоштовний нічний абонемент (якщо він є), індивідуальне інформування про масові заходи в стінах бібліотеки та ін.

Організаційно-управлінські інновації створюють нові структури в бібліотеках, формують нову систему управління. Технологічні чи організаційно-управлінсь­кі нововведення відносно легко піддаються реорганізаціям. Звідси велика спокуса проведення різних експериментів зі зміни структури окремих бібліотек, відкриття нових підрозділів, розширення переліку послуг та ін. У такій модернізації немає нічого поганого, коли вона обумовлена об'єктивними обставинами і, в першу чергу, очікуванням користувачів. Гірше, коли спонукальним мотивом стає відновлення заради відновлення, бажання імітувати прогрес.

Інновація — це рішення, яке базується на потребах реального населення, що краще за всіх розуміють саме первинні територіальні бібліотеки (обласні, районні). Але й тут чекає небезпека. Без наявності свіжих ідей зовні наше бібліотечне «господарство» може перетворитися на «натуральне», тобто відособлене, закрите, що призводить до професійної стагнації і навіть деградації.

Вихід один — постійна інтеграція бібліотечного співтовариства. Зараз вже став нормою той факт, що не тільки фахівці провідних бібліотечних центрів, але й сільські бібліотекарі постійно беруть участь у обласних та міжнародних професійних форумах. З метою поширення і отримання нових ідей дуже ефективним є проведення професійних конкурсів.

Життя доводить: методична діяльність сьогодні перетворюється на диспетчеризацію ефективних прийомів і методів роботи, включаючи акумулювання, розповсюдження та інформування про них.