МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ АМОСОВ
(1913-2002)
У пантеоні видатних учених ХХ ст. образ академіка Миколи Михайловича Амосова займає особливе місце. Він блискучий хірург, теоретик медицини, філософ, талановитий кібернетик, соціолог, письменник, громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і трьох Державних премій України, академік НАН і АМН України, заслужений діяч науки України, професор, доктор медичних наук.
Народився Микола Амосов у с. Ольхово Вологодської губернії 6 грудня 1913 року. Батько пішов на війну 1914 року, а повернувшись — залишив сім’ю. Мати працювала акушеркою. Хоч жили дуже бідно, проте вона ніколи не брала подарунків від пацієнтів і в цьому залишалася для Миколи прикладом на все життя. З 12 до 18 років хлопець учився в школі, трудився по господарству і багато читав. У 1932 році закінчив Череповецький механічний технікум і почав працювати в Архангельську начальником зміни робітників на електростанції при великому лісопильному заводі. А згодом майже одночасно М.М. Амосов вчився у Всесоюзному заочному індустріальному інституті в Москві (1934-1940 рр.) і Архангельському державному медичному інституті (1935-1939 рр.). Обидва інститути він закінчив із відзнакою і отримав відповідно диплом інженера-теплотехніка і лікаря. Миколі Михайловичу пропонували місце в аспірантурі з хірургії, проте він віддав перевагу практичній роботі ординатора-хірурга Череповецької міжрайонної лікарні.
У 1941 році з перших днів війни М. Амосов був призначений провідним хірургом польового госпіталю і прослужив у ньому всю війну. Виконана М.М. Амосовим робота була величезна. За роки війни через його 200-ліж-ковий госпіталь, в якому було всього 5 лікарів, пройшли 40000 поранених.
У січні 1944 р. Микола Амосов одружився з відважною операційною сестрою Лідією Денисенко, родом з України.
За роки війни М. Амосов став досвідченим хірургом, міг оперувати будь-яку частину тіла і лікувати практично всі ускладнення поранень. Після демобілізації він працював завідувачем операційного корпусу Інституту швидкої допомоги ім. М.В. Скліфосовського в Москві, був головним хірургом Брянської області, завідувачем хірургічного відділення обласної лікарні і робив багато складних операцій на шлунку, стравоході, легенях, а також проводив велику наукову роботу.
У 1948 році М.М. Амосов захистив дисертацію і здобув науковий ступінь кандидата медичних наук.
У сорокарічному віці доля привела М. Амосова до Києва. Він прибув на з’їзд хірургів і отримав запрошення працювати в Київському інституті туберкульозу та грудної хірургії. Оскільки дружина на той час вступила до Київського медичного інституту, Микола Михайлович погодився на переїзд. У 1952 році він очолив спеціально створену Клініку торакальної хірургії. Наступного року М.М. Амосов захистив докторську дисертацію. У Києві з особливою повнотою розкрився його різнобічний талант хірурга і дослідника, фізіолога та інженера, особливо плідними стали наукова, організаторська і громадська діяльність. Микола Михайлович був ініціатором широкого впровадження хірургічного лікування при захворюваннях легенів і розробив багато оригінальних методик. Праці академіка М.Амосова в галузі легеневої хірургії мають величезне значення і сьогодні.
Надалі основним напрямом в роботі Миколи Михайловича стала хірургія серця. У 1955 р. М. Амосов уперше в Україні розпочав хірургічне лікування вад серця, одним з перших в СРСР у 1958 р. широко впровадив метод штучного кровообігу. З цією метою він розробив власний проект апарату штучного кровообігу (АШК). У 1963 р. першим у Радянському Союзі провів протезування мітрального клапана, у 1965 р. — створив та вперше в світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. Його праці з хірургічного лікування хвороб серця були відзначені Державною премією України (1998 р.), золотими медалями (1967, 1982 рр.) та срібною медаллю (1978 р.) ВДНГ СРСР.
Клініку серцевої хірургії, якою керував М.М. Амосов, у 1983 р. реорганізували в Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії і він став його першим директором. Нині — це один із найбільших кардіохірургічних центрів світу, який ми так і називаємо — амосовський.
Ще однією гранню таланту цієї незвичайної людини була біологічна, медична та психологічна кібернетика. У 1959–1990 рр. академік М. Амосов завідував відділом біокібернетики Інституту кібернетики АН УРСР. Під його керівництвом проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця та розроблені питання машинної діагностики захворювання серця, здійснені розробка та побудова фізіологічної моделі «внутрішнього середовища організму» людини. Нетрадиційність та оригінальність поглядів ученого отримали широке визнання.
М.М. Амосов — автор і співавтор понад 400 наукових робіт, близько 20 монографій, які перевидані в США, Японії, Німеччині, Болгарії. Відомий він також як літератор-публіцист, автор спогадів, книг «Думки і серце», «Роздуми про здоров’я» та інших.
Майже за 50 років напруженої праці Микола Михайлович зробив приблизно сім тисяч операцій (не рахуючи в роки війни), урятував тисячі людських життів. Він щиро зізнавався: «Якби починати життя спочатку, я обрав би знов хірургію і в доповнення — роздуми про вічні питання людства».
15 грудня 2002 року Миколи Михайловича Амосова не стало. Усі ЗМІ назвали його носієм Совісті, Мислі і Серця української нації.
Вшановуючи пам’ять про цю видатну людину у 2003 р. Національному інституту серцево-судинної хірургії присвоєно ім’я М.М. Амосова, Національною академією наук України затверджено премію імені М.М. Амосова (2007). Ім’ям ученого названо планету 2948 Сонячної системи (1984) та одну з вулиць Києва (2003). На будинку по вулиці Б. Хмельницького, де мешкав М.М.Амосов, встановлено меморіальну дошку (2003).
Детальніше про життя та діяльність М.М. Амосова йдеться в рекомендованих нижче виданнях.
Амосов Н. Книга о счастье и несчастьях : (дневник с воспоминаниями и отступлениями) / Н. Амосов ; худож. Г. Бойко, И. Шалито. — М. : Мол. гвардия, 1986. — 287 с. : ил. — (Эврика).
Амосов Н. Книга о счастье и несчастьях : (дневник с воспоминаниями и отступлениями). Кн. 2 / Н. Амосов ; худож. Г. Бойко, И. Шалито. — М. : Мол. гвардия, 1990. — 239 с. : ил. — (Эврика).
* * *
Власюк Т. З Миколою Амосовим / Т. Власюк // Від джерел. — К., 2005. — С. 82–91.
Ганіткевич Я. [Микола Михайлович Амосов] / Я. Ганіткевич // Історія української медицини в датах та іменах. — Л., 2004. — С. 283–284.
Клімов А.А. Микола Михайлович Амосов / А.А. Клімов // Україна. Видатні постаті. — Х., 2008. — С. 109.
Легендарний кардіохірург нашого часу : до 90-річчя від дня народж. М.М. Амосова // Календар знамен. і пам’ят. дат : 2003, IV кв. / авт.-уклад. О.В. Булгак [та ін.]. — К., 2003. — С. 49–53.
Сорока М. Микола Амосов. Спроба прогнозу / М. Сорока // Кроки у незвідане. — К., 2003. — С. 35–48.
Харченко Т.Н. Амосов Николай Михайлович / Т.Н. Харченко, О.Ю. Очкурова, И.А. Рудычева // 100 знаменитых людей Украины. — Х., 2004. — С. 9–15.
Шойфет М.С. Амосов (1913–2002) / М.С. Шойфет // Сто великих врачей. — М., 2004. — 512–517.
«Я ніколи не грішив проти своєї совісті» : до 90-річчя від дня народж. академіка М.М. Амосова // Країна знань. — 2003. — № 10. — С. 36–37.