МИКОЛА ДМИТРОВИЧ СТРАЖЕСКО
(1876–1952)
Микола Стражеско — учений-медик, фундатор терапевтичної школи, один із засновників вітчизняної кардіології увійшов в історію світової медицини як видатний науковець і клініцист. Народився він у сім’ї юриста в Одесі. Після успішного закінчення гімназії (1894) вступив на медичний факультет Київського університету Св. Володимира, а 1899 р. закінчив його з відзнакою і був зарахований ординатором на кафедру внутрішньої патології, яку очолював один із засновників Київської школи терапевтів професор В.П. Образцов. Після набуття потрібних клінічних навичок його було відряджено у 1901 р. на стажування за кордон (Париж, Берлін, Мюнхен). Після повернення М. Стражеско одружився з Наталею Образцовою — донькою професора В.П. Образцова. У 1902–1904 роках М. Стражеско вдосконалював свої знання з фізіології травлення, працював у Петербурзі в лабораторії знаменитого І. Павлова. Тут в 1904 р. він захистив докторську дисертацію.
Після повернення 1904 р. в Київ Микола Дмитрович був обраний на посаду старшого ординатора факультетської терапевтичної клініки в Київському університеті, у 1908 р. — на посаду старшого асистента цієї ж клініки. Цього ж року він отримав звання приват-доцента і з успіхом розпочав самостійно читати курс клініки захворювань серцево-судинної системи. З цього часу він став офіційним заступником В. Образцова і залишався його незмінним помічником упродовж майже 20 років.
1910 р. М. Стражеско отримав запрошення завідувати кафедрою спеціальної патології і терапії в Київському жіночому медичному інституті, у створенні якого сам брав участь. 1917 р. його обрали професором кафедри пропедевтики внутрішніх захворювань і запросили завідувати терапевтичним відділенням Олександрівської міської лікарні (нині — Центральна міська клінічна лікарня). Сам учений оцінював цей період своєї діяльності як початок формування його клінічної школи.
У 1919–1922 роках Микола Дмитрович був професором кафедри факультетської терапії Новоросійського університету в Одесі, де одночасно з науково-педагогічною діяльністю брав активну участь у створенні Одеського клінічного інституту, працював консультантом в Одеському військовому госпіталі.
1922 р. професор М. Стражеско повернувся до Києва і знову очолив кафедру пропедевтики Медичного інституту. З 1927 р. він очолив кафедру госпітальної терапії, а з 1929 р. одночасно керував і кафедрою факультетської терапії Київського жіночого медичного інституту.
Академік О. Богомолець, з яким тісно співпрацював М. Стражеско, зазначав, що він створив в Україні клінічну школу патофізіологічного напрямку, яка була визнана не лише вітчизняною, а й світовою медициною. В Інституті експериментальної біології і патології, яким керував О. Богомолець, М. Стражеско очолював клінічний відділ. Згодом саме на базі цього відділу 1936 р. за проектом Миколи Дмитровича було організовано Київський науково-дослідний інститут клінічної медицини, директором якого він став. Нині це Інститут кардіології ім. М. Стражеска. У новоствореному інституті були не лише терапевтична, а й хірургічна, неврологічна, акушерська клініки, а також клініка ЛОР-захворювань. М. Стражеско вважав, що потрібно в комплексі вирішувати складні питання терапії і суміжних галузей медицини.
У голодні 30-ті роки М.Стражеско першим серед лікарів публічно порушив у медичній пресі питання про набряки, які виникають у людей від голоду. У підсумках до своєї статті він мав сміливість сказати, що цих хворих треба не так лікувати, як годувати.
У 1941 р. Інститут клінічної медицини було евакуйовано до Уфи. Там М. Стражеско очолив кафедру терапії Башкирського медичного інституту, працював над проблемою сепсису і завдяки йому було врятовано тисячі життів.
Повернувшись до Києва 1944 р. професор М. Стражеско з притаманною йому енергією зайнявся подальшим розвитком Українського інституту клінічної медицини. З роками, коли серед проблем клінічної медицини особливої гостроти набувала боротьба з хворобами серця і судин, інститут все більше зосереджував на ній свою увагу. У середині 1977 р. він був реорганізований в Український НДІ кардіології.
М.Д. Стражеско — автор більше 100 наукових праць. Разом з професором В.П. Образцовим він вперше у світі подав розгорнутий опис різних клінічних форм інфаркту міокарда і його основної патогенної ланки. Він вивчав також проблеми фізіології та патології органів шлунково-кишкового тракту (шлунка, кишечника, печінки). Класичним твором стала його монографія «Основи фізіологічної діагностики захворювань черевної порожнини». Особливу увагу вчений приділяв патології органів кровообігу, розробив вчення про функціональну недостатність кровообігу. Велике теоретичне і практичне значення мало наукове обґрунтування М.Д. Стражеском теорії ревматизму як інфекційно-алергічного захворювання стрептококової етіології. Професору М. Стражеску належать дослідження так званих хронічних інфекцій, а також алергії, геріатрії, гематології, шоку, туберкульозу та ін.
Микола Дмитрович був всебічно обізнаною людиною. Він добре розумівся на питаннях літератури і мистецтва, особисто знав М. Коцюбинського, М. Рильського, П. Тичину, М. Заньковецьку та інших діячів культури. Він стверджував, що для справжнього вченого, для лікаря «нема більшого щастя, ніж служити одночасно розуму і добру».
Помер Микола Дмитрович Стражеско 27 червня 1952 р. у Києві.
За радянських часів його було обрано академіком трьох академій (АН України, АН СРСР та АМН СРСР), удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці, нагороджено орденами і медалями.
У 1954 р. на будинку, де мешкав учений, було встановлено меморіальну дошку, а ще одну — на вулиці Саксаганського, 75, де в 1944–1978 роки знаходився створений М.Д. Стражеско Інститут кардіології. У новому приміщенні Інституту (на вулиці Народного повстання, 5) знаходиться меморіальний музей видатного вченого, на території якого встановлено пам’ятник.
Про видатного вченого М. Д. Стражеска йдеться в наступних виданнях:
Ганіткевич Я. [Микола Дмитрович Стражеско] / Я. Ганіткевич // Історія української медицини в датах та іменах. — Л., 2004. — С. 247.
Калита В.Т. Микола Стражеско : біогр. повість / В.Т. Калита. — К. : Молодь, 1977. — 200 с., [8] арк. ілюстр. — (Серія біографічних творів «Уславлені імена» ; вип. 37).
Клініцист, учений, педагог : до 125 річчя від дня народж. М.Д. Стражеска (1876–1952) // Календар знамен. і пам’т. дат : 2001, IV кв. / авт.-уклад. О.В. Булгак [та ін.]. — К., 2001. — С. 103–107.
Матвійчук О. Видатний кардіолог / О. Матвійчук ; Н. Струк // Пам’ять століть. — 2007. — № 1. — С. 174–175.
Романець Д. «Скільки серця було в цій людині» : виповнилося 130 років з дня народж. видат. кардіолога Миколи Стражеска / Д. Романець // Україна молода. — 2007. — 5 січ. — С. 9.
Серцевих справ лікар // Хрещатик. — 2009. — С. 15.
Шаров І. Стражеско Микола Дмитрович / І. Шаров // 100 видатних імен України. — К., 1999. — С. 390–392.