Вступ
Коли класика дитячої літератури ХХ століття Астрід Ліндгрен запитали, чи є майбутнє у дитячої книги, письменниця відповіла: «З таким же успіхом можна запитати: чи є майбутнє у хліба? У троянди, у дитячої пісеньки, у травневих дощів. Краще запитати, чи є майбутнє у людини? Якщо воно є у людини, то воно є і у книги. Тому що якщо одного разу ми навчилися черпати радість і втіху в книгах, нам без цього не обійтися. Для багатьох книги так само потрібні, як хліб і сіль».
Що пропонує нашим дітям сучасна дитяча література? Які її жанри розвиваються, а які занепадають? Які теми розглядають дитячі письменники, які питання підіймають у творах для дітей? Звідки можуть дізнатися про нові книги юні і дорослі читачі?
Незважаючи на труднощі, суперечності, негаразди сучасності в українській дитячій літературі України, не можна не помітити позитивних зрушень за останні роки. З’явилася плеяда талановитих дитячих письменників, рівень майстерності яких зростає з кожною книжкою: Зірка Мензатюк, Леся Воронина, Марина Павленко, Олександр Дерманський, Ніна Воскресенська, Вадим Карпенко, Олесь Ільченко, Олександр Гаврош. Успішно працюють у галузі дитячої літератури й інші письменники: Іван Андрусяк, Ірен Роздобудько, Галина Пагутяк, Любко Дереш, Марина та Сергій Дяченки. Продовжують радувати новими творами і корифеї: Володимир Рутківський, Всеволод Нестайко, Євген Білоусов, Анатолій Качан, Ганна Чубач. Втішним є рівень оформлення дитячої книжки, адже художник-ілюстратор — її повноцінний співавтор. Серед них варто назвати Максима Паленка (Володимир Рутківський «Джури козака Швайки», «Джури-характерники», Олександр Дерманський «Чудове чудовисько», Олександр Гаврош «Пригоди тричі славного розбійника Пинті»), Костя Лавро («Таємниця старої обсерваторії», «Козак, король, крук» Олеся Ільченка), Тетяни Семенової («Київські казки» Зірки Мензатюк), Валентини Богданюк («Володар Макуци, або Пригоди вужа Ониська», «Бабуся оголошує війну», «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги» Олександра Дерманського), Катерини Білетної («Прибулець із країни Нямликів», «Нямлик і Балакуча квіточка» Лесі Воронини), Наталії Шишковської («Русалонька із 7В, або Прокляття роду Кулаківських», «Русалонька із 7-В та Загублений у часі»).
Активно співпрацюють з молодими письменниками видавництва «Грані-Т», «Теза», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева», «Зелений Пес», про що свідчать серії «Сучасна дитяча проза» (видавництво «Грані-Т»), «Пригодницька бібліотека» («Теза»), «Для тих, хто не хоче читати» («Зелений Пес»), «Українська сила» («Видавництво Старого Лева») та ін. Вже протягом кількох років видавництво «Грані-Т» проводить Всеукраїнський конкурс на найкращі призові твори для дітей «Золотий лелека», лауреатами якого стали Ніна Воскресенська, Марина Павленко, Лариса Даренська, Тереза Проць, Наталя Малетич. Дещо покращилася справа у галузі інформування про нову літературу для дітей: на сайті Національної бібліотеки України для дітей з’явився «КЛЮЧ» (проект «Краща література юним читачам»), який відкриває і дорослим, і дітям нові імена, на сайті ЛітАкцент – розділ «Літачок», а також постійні рецензії у газетах «Друг читача», «Дзеркало тижня», «Україна молода», «Освіта».
Разом з тим слід відмітити жанрове одноманіття сучасної літератури для дітей. Воно впадає в око не лише критикам-літературознавцям, але й будь-якому дорослому читачеві, який цікавиться дитячими книжками. Почесні місця займають казки, пригоди, дитячий детектив і фантастика, твори історичної тематики. Бракує реалістичної психологічної прози, де б висвітлювалися взаємини дітей, дітей і дорослих (до речі, багато хто з юних читачів любить читати про своїх ровесників), майже немає дитячої драматургії, самобутніх епічних поетичних творів. Якщо говорити про вікову категорію, то найбільше щастить читачам молодшого та середнього шкільного віку — для них нині вийшло чимало цікавих книжок. Натомість нових гарних творів для малят зовсім мало, а літератури, адресованої читачам-підліткам, майже немає.
До змісту Наступна 