Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Онлайн-події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

СРІБНА ЧИТАЦЬКА КНИГА

У далекому космосі є Невідома планета. Ця планета велика та різнобарвна. Посеред неї є озеро, яке народжує чарівні бульбашки.

У бульбашках можна літати у космосі...

Але не всі мильні бульки можуть злетіти аж у космос. Зазвичай на них літають на роботу і в школу. От і Дмитрик із сусідкою Женькою часто літають до школи разом. Щоранку кіт Булька ліниво махає їм услід. Він теж мріє політати. Однак щоразу, коли Булька залазив у бульку, бульці не подобалися котячі гострі пазурі та вуса – і вона лускалась.

Але якось Булька накрутив вуса на бігуді, вдягнув Дмитрикову шапку, Женьчині шкарпетки та рукавички, заплющив очі і вирушив назустріч пригодам. Раптово налетів різнобарвний вихор чарівного вітру і бульбашка полетіла в бік школи. У цей час на перерву в двір вийшли Дмитрик та Женька.

- Ти дивись!!! - вигукнула Женька, - це ж наш Булька!

…і тут Булька зник!...

Хвіст кота зачухався і Булька зняв рукавичку. Чарівна бульбашка тієї ж миті луснула і її бризки перетворили школу на міжпросторовий портал. Смугастий кіт опинився в екіпажі експедиції «Тигрис», що шукала яйце травоїдного динозавра, здолав всі перешкоди і став героїчним лейтенантом Булькою…

Згодом Булька потрапив на магічну планету ГАВ. Там жили не ґави, а самі лише собаки. Вони здивувалися небаченому гостю і призначили його своїм правителем. Однак, невдовзі Король БульКіт Перший засумував за домівкою і магічні песики допомогли йому повернутися.

Довелося Бульці опинитися і на планеті Котів. Там йому зустрілася кішечка Бульбашка, яка вправно ловила мишей. Вона була дуже гарна: хвіст фіолетовий, лапки рожеві, жовті вуса, вуха сині. Жив на цій планеті Велетенський Слон. Він носив картату камізельку і дуже боявся спритну Мишку. Саме він створював чарівний вітер, коли надокучливого мишеняти не було поблизу. Барвиста котяча парочка упіймала капосну Мишку і назавжди подружили з нею Слона. Вдячний Слон надмухав багацько яскравого різнокольорового вітру і котики полетіли далі…

Чого тільки не сталося за одну чарівну хвилину! А в цей час на уроці історії Дмитрик із Женькою позіхнули від нудьги, відкрили підручник та… несподівано сторінки почали перегортатися з шаленою міжпросторовою швидкістю! Діти заплющили очі і раптом опинились в 1848 році у місті Львові.

- Ратуша палає! – заволав Дмитрик, помітивши полум’я, що охопило старовинну будівлю. – Що робити?

Тієї ж миті згори ледь не на голови дітей беркицьнулись Булька і Бульбашка. В Женьки аж подих перехопило! Та на диво дівчинка мовила віршами:

- Булька! Булька! Розчинись!! Слоник в Ратуші з’явись!...

- Тут пожежна команда потрібна! – не на жарт розхвилювався хлопчина.

- Є така команда, - нявкнув Булька.

Діти здивовано перезирнулись. Проте несподівано потужна хвиля водяних крапель хлюпнула на Ратушу. Вогонь нарешті вщух. Крізь райдужні бульбашки, що кружляли навколо, визирав усміхнений Велетенський Слон!

Пожежа згасла, однак Дмитрик з Женькою зрозуміли, що опинилися у міжчассі! Блукаючи старовинними вулицями, вони зрештою натрапили на годинникову майстерню. На ґанку стояв Майстр Часу у чарівному плащі з годинниками замість ґудзиків.

- Я допоможу вам повернутися у свій час, якщо розгадаєте таємний код чарівних годинників, - сказав Майстр.

- Який код? Так можна відгадувати цілий вік, – розгубились діти.

В цю мить із наплічника Дмитрика почулося «МНЯВ!!». Звідти вигулькнув Булька і спантеличено озирнувся, нюшачи носом.

- Так! – вигукнув Майстр Часу. – Це і є наш таємний код!

Стрілки на його ґудзиках-годинниках закрутилися і завмерли на цифрах 2–0–1–2. Повз Майстра шелеснула крилами летюча миша. Раптово здійнявся шалений вихор, підхопив дітей, Бульку, його кицю-подружку і поніс всіх додому. З ними разом вирушив і улюблений учень Майстра Часу – дресирований кажан на ім’я Лилик, що мріяв про мандрівку у майбутнє.

Політ тривав. Крізь прозору бульбашку, мов за склом ілюмінатора, вигравало велике місто. Згори воно видавалося зовсім маленьким, натомість дивна величезна тареля притягувала всіх, наче магніт.

За мить наші герої опинилися посеред зеленого поля.

- Друзі!! Ми на Олімпійському стадіоні! – радів Дмитрик.

- Футбол це круто! – радісно підтакувала Женька.

- Цікаво, хто переможе, - муркотів Булька.

Не дав котові отямитися, Лилик спритно закотив Бульку у бульбашці до воріт. Гравці роззявили рота... Поки супротивники «ловили ґав», справжній м’яч влетів у сітку воріт!

- Гоооол!! – ревли трибуни.

Лише Женька смикала Дмитрика за рукава:

- А хто переміг??

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
 
Останнє оновлення: 5/10/2021
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей