Свято веселощів та перевдягань
За тиждень після Різдва в Україні відзначають Щедрий Вечір, традиції якого започаткували ще в дохристиянські часи. Раніше наші предки відзначали Новий рік навесні з першою весняною появою «молодика» – молодого Місяця. Тому обряди і пісні цього свята нагадують про весну. Проте з приходом християнства офіційний новий рік почав мандрувати – спочатку на вересень, потім на січень, а з ним мандрувало і свято.
За християнським календарем 13 січня – це день преподобної Меланії. Це дружина знатного римлянина, відома усім своєю великою добродійністю. Вона присвятила життя служінню християнській вірі, витратила усе своє багатство на спорудження монастирів і церков, викуп полонених. В Єрусалимі вона заснувала монастир і жила там до самої смерті.
У народній традиції обидва свята об’єдналися, і тепер ми маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки, що припадає на 13 січня.
Як і на Свят-вечір, 13 січня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка…
Меланки – свято веселощів та перевдягань. З вечора і до півночі у двері стукають ряджені. Вважається, що чим більше прийде таких ватаг, тим щасливішим буде рік. Парубки та дівчата грають на музичних інструментах і співають щедрівки, якими вітають господарів зі святами. Це дійство супроводжується магічними діями, танцями, обрядовими іграми з масками.
Невід’ємним атрибутом свята і веселою забавою, що залишилися нам від предків, є також обряд водіння Маланки з «козою», присвячений культу плодючості.
За Маланку вбирався хлопець-жартівник. Він зображував безпорадну господиню, що все робить абияк: б’є посуд, миє піч водою, а лави підмазує глиною, підмітає сміття від порога до середини хати тощо. А щоб Маланка припинила «роботу», її треба добре почастувати. Маланка ходить від хати до хати зі своїм «почотом», до якого входять орач, сівач, ведмідь, коза, журавель, циган із циганкою та чорт з ріжками.
Меланка вважається покровителькою молодих дівчат, тому для них однією з найважливіших справ цього вечора є ворожіння. Здебільшого ворожать так само, як і на Андрія: бігають запитувати ім’я у першого стрічного; кидають чобіт через плече – куди носком буде звернений, у той бік і заміж дівчині йти; навпомацки лічать кілки в огорожі, на якій зупиняється – прикрашають, а потім роздивляються, чи гарного «нареченого» собі вибрали, тощо.
Народні повір’я стверджують, що цими святковими днями небеса відкриті для людської молитви – можна просити у Бога про найпотаємніше.
А детальніше про свята українського народу можна прочитати у книгах, які є у нашій бібліотеці.
