Йольський кіт
Йольський кіт — ісландський міфологічний персонаж, чорний кіт, величиною з бичка, який живе в горах Ісландії.
Згідно з фольклорними даними йольський кіт живе в одній печері з велеткою-людожеркою Ґрілою, викрадачкою неслухняних і вередливих дітей, з її чоловіком, ледарем Леппалуді і їхніми синами йоласвейнарами (ісландськими Дідами Морозами). Кіт приходить у міста та села під час Йоля (святок) і, блукаючи ночами, нападає на тих, хто не обзавівся до Йоля якоюсь вовняною річчю. За пізнішою версією — Йольський кіт викрадає тільки святкове частування. Про тих, хто все ж залишився без нового одягу в Ісландії кажуть: «Він надів на себе йольського/різдвяного кота», тобто накликав на себе проблеми.
Походження міфологічного образу пов'язуть із реаліями ісландського побуту, де вівчарство займало важливе місце в господарстві: виробництво грубого сукна з овечої вовни — вадмауля — було сімейним промислом: після осінньої стрижки овець, за обробку вовни брались усі члени сім'ї як старші, так і молодші. Як правило, робота завершувалася саме до Різдва (Йоля), коли в Ісландії був час ярмарків. Із домашнього сукна також виготовляли зимовий одяг для домашніх потреб, і за звичаєм для кожного члена родини — шкарпетки і рукавиці. Той, хто старанно працював до Різдва, отримував нову річ, а ледарі, не встигнувши нічого зробити до часу ярмарків, опинялися у невигідному становищі. Аби спонукати дітей до праці, батьки лякали їх Йольським котом.
Більше інформації про Йольського кота можна почитати у книзі Біргена Сіверстена «Julens Myter», яку можна знайти у відділі документів іноземними мовами.