Жила колись на світі Леся…
Зовсім нещодавно, 25 лютого, Україна святкувала 152-річчя від дня народження Лариси Петрівни Косач або більш знаної нами Лесі Українки – відомої на весь світ письменниці, талановитої людини, якій зовсім не була байдужа доля України. Вона народилась у ті часи, коли значна частина нашої країни входила до складу царської росії, коли не було українських шкіл та було заборонено друкувати книжки українською мовою. Важка хвороба прирекла її ще з юних літ на розлуку з рідним краєм. І хоча Леся Українка побувала в багатьох країнах світу, та всюди їй «мріялись росисті луки волинські». В листі з Відня до свого дядька Леся писала: «Мені тепер ще тяжче буде в своєму краї, ніж досі. Мені сором, що ми такі невільні, що носимо кайдани і спимо під ними спокійно…».
Про долю відомої письменниці, про її любов та небайдужість до рідної землі, про дитинство та незламну силу волі спілкувалися сьогодні бібліотекарі зі школярами однієї із київських шкіл під час літературних посиденьок «Жила колись на світі Леся…». Учні ознайомились із книжковою виставкою найвідоміших дитячих творів Лесі Українки, переглянули відеопрезентацію «З Лесиною піснею у серці…» та анімований мультфільм за казкою «Три метелики», що створили бібліотекарі відділу. Справжньою несподіванкою для дітей було почути записаний на фонографічному валику в 1908 році голос письменниці – виконання нею першої строфи баладної пісні «Ой заїхав козак та й з Україноньки».
Минають роки… Ми знову боремося і відстоюємо своє право розмовляти рідною мовою, друкувати українські книжки, які так нещадно нищить наш ворог-росіянин в окупованих містах. Та нас не зламати, бо Лесині слова дають силу і наснагу боротися, не здаватися та впевнено йти до Перемоги!