Історії нескорених у сторітелінг-клубі «Камуфляж» від волонтерки та героя
Бути людиною! — таким був головний меседж третьої зустрічі проєкту #Камуфляж, що проходила трішки у незвичайному форматі. Двоє гостей, один з яких – волонтерка, громадська діячка Катерина Суханова – в залі бібліотеки, а другий – воїн, захисник, герой Андрій Сіромаха – онлайн через платформу zoom аж із Нідерландів, де він проходить реабілітацію після важкого поранення.
Відеознайомство з героями зустрічі
Але це абсолютно не відчувалося. Атмосфера була такою дружньою, теплою, відвертою, емоційною, ніби не було жодних бар’єрів та екранів між учасниками зустрічі, які зібралися у залі, та гостями реальними і віртуальними.
А говорили про речі важливі та про речі буденні. Підлітки почули, що наші гості дуже покладаються на юне покоління, адже всі надзусилля наших військових, добровольців, волонтерів – усе заради майбутнього. Тому вони сподіваються, що естафета перейде у гідні доброчесні руки підростаючого покоління. Діти в свою чергу цікавилися, скільки років нашим гостям, про що мріють, чи не жалкують вони про свій вибір?
Андрій Сіромаха – юний герой. Йому лише 22 роки. У віці 21 року Андрій став наймолодшим командиром взводу. Головна мрія Андрія доволі амбітна – він хоче залишити свій слід в історії та стати президентом України у майбутньому, щоб змінити нашу країну на краще. Ні, Андрій не жалкує про свій вибір 24 лютого, коли він одразу ж пішов у військомат. Він нічого б не змінив у своєму житті, навіть якби була така фантастична можливість – машина часу, наприклад. Єдине, чого б хотілося Андрієві – це повернути своїх побратимів, які загинули. Адже за цей рік Андрій зустрів безліч відважних людей, які не побоялися віддати своє життя за Батьківщину, за волю для своїх рідних і близьких. Головне в людях, вважає Андрій, небайдужість, бажання прийти на допомогу. І зрозуміло, що найстрашніше в людях для нього – байдужість. Кожен має робити свою часточку справи, а з цих часточок складається велике.
Про це також говорила Катерина Суханова. Неймовірно, але цій молодій, тендітній дівчині 37 років. Діти в залі не повірили Катерині, коли вона назвала цю цифру. Але дивлячись на досягнення благодійної організації «Благодійний фонд «Янголи фронту», який Катерина створила, очолює та активно й ефективно працює у ньому, як єднає спільноту навколо себе – то виникає думка, що, можливо, без життєвого досвіду «підняти» стільки потужних волонтерських справ і проєктів було б важкувато. Але волонтерська діяльність має безліч позитивних моментів, дарує багато зустрічей із прекрасними відданими людьми. Водночас, як зізналася дітям Катерина, ця справа має і певні труднощі, бувають моменти розпачу, безсилля, а іноді й відчаю, коли руки опускаються і душать сльози.
Спілкувалися дуже довго. Говорили і про книги, і про майбутній життєвий вибір, і про важке поранення Андрія, і про те, звідки він бере свій позитив, сили на навчання у двох університетах, громадську діяльність... А ще – домовилися із Андрієм, що як тільки він повернеться із Нідерландів, одразу завітає до нашої бібліотеки на зустріч із читачами!
