«Співай душа, та грай бандуро…»
(до 220-річчя українського кобзаря Остапа Вересая)
Кожен народ має свою душу, яка відрізняє його від інших народів. Україна не мислима без своєї мови, культури, вишиванки, бандури…
Бандура — не просто музичний символ України. Це сила українського народу, це візитівка України, такого інструменту немає ніде у світі. Безліч струн, потуга і ніжність звуку, давня історія і мільйони асоціацій — це все є в бандурі.
Сьогодні на наш мистецький захід завітав заслужений артист України, бандурист, імпровізатор, композитор, артист оркестру Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки — Володимир Войт.
Із розповіді пана Володимира читачі дізналися про історію кобзарського мистецтва, різновид кобз, про «харківську» і «чернігівську» бандури, вперше почули про ефект тиші «музику тиші 433» Джона Кейджа.
Також згадали про історичну постать та яскраву особистість ХІХ століття – Остапа Вересая, 220-річчя якого відзначаємо цьогоріч, людину, яка попри сліпоту з дитинства, сімдесят років поневірянь та переслідувань з боку жандармів, досягла значних результатів у народній епіці. Завдяки своєму таланту Остап Вересай викликав у слухачів почуття поваги до своєї історії, високі естетичні та патріотичні почуття. Т. Шевченко, П. Куліш, І. Карпенко-Карий, М. Лисенко, О. Русов, П. Чубинський пропагували творчість Вересая та опікувалися його долею.
Володимир Войт так захопив розповіддю і майстерністю виконання на бандурі, що багато хто з слухачів захотів спробувати відтворити звуки на інструменті.
Наприкінці зустрічі, як завжди, було багато запитань і відповідей. За найцікавіше питання один із учнів отримав приз — диск із записами пана Володимира.
