Іван Соколець у клубі «Камуфляж. Історії нескорених»
Харизматичний, артистичний, розумний, переконливий і дуже привабливий гість сьогодні спілкувався із старшокласниками у сторителінг-клубі «Камуфляж. Історії нескорених». Іван Соколець із позивним «Красава» пішов до лав ЗСУ у перші дні повномасштабного вторгнення. Нині Іван – пресофіцер 23-го батальйону спеціального призначення Окремої президентської бригади ЗСУ. За словами Івана, він виступає на телебаченні в новинах, записує мотивуючі відео для свого тік-току, розповідає про свій батальйон, військову службу та побратимів. І все це, щоб донести до загалу думку, йти до лав ЗСУ можна і потрібно, і не так страшно, як здається. Іван був обличчям рекрутингової компанії – його можна було бачити на білбордах на вулицях Києва та Київщини.
Підлітків цікавили різні сторони служби у ЗСУ. Говорили про різне: і про позивний, який ніби військова форма, що зобов’язує тримати марку. А ще про поставки дронів для потреб бригади (але про це читачам нічого не вдалося дізнатися – бо інформація секретна). Про те, що робить воїна крутим бійцем. Спільно дійшли думки, що не лише особисті якості, а швидше – команда. На війні дуже сильний зв'язок між тими, хто поруч, хто прикриває спину, робить із тобою одну справу. Наприклад, спостерігає за своїм сектором вогню, щоб ворог не підійшов близько. На війні всі, хто поруч, стають побратимами. Що таке дружба, братерство, в окопі відчувається дуже гостро – ти розумієш без слів, що треба робити. Адже іноді не має ані секунди, щоб сказати чи поміркувати.
Говорили про страх. Як його подолати, і що робити в момент, коли дуже страшно тому, хто поруч. Іван розповідав, що на початку війни у військоматах усі добровольці – абсолютно мирні і не підготовлені чоловіки – просили дати їм автомат й були готові іти стріляти, зовсім не боялися загинути. Всі були налаштовані захищати свій дім, своє місто.
Але тривала кривава окопна війна, бойові протистояння із ворогом, важкі поранення побратимів, нищівні обстріли іноді вселяють страх. Страх паралізує. Та є один спосіб його подолати. Треба думати не про себе, а про своїх побратимів. Тоді страх минає.
Наприкінці зустрічі читачі переглянули відео із поїздки на схід керівниці проєкту «Камуфляж. Історії нескорених» Ольги Шемоти.
Нещодавно нас запитали, де ми знаходимо таких цікавих гостей на зустрічі сторителінг-клубу #камуфляж? Івана Сокольця керівниця проєкту «Камуфляж. Історії нескорених» Ольга Шемота зустріла у поїздці на схід України. Спільно із Катериною Сухановою, директоркою БФ «Янголи фронту», відвозили волонтерську допомогу нашим бійцям, до якої бібліотекарі додали малюнки, обереги, листівки із побажаннями від читачів нашої бібліотеки.
Катерина Суханова – вже добрий друг бібліотеки та знана волонтерка, яка підтримує військову частину Івана, також була присутня на зустрічі. Тож наприкінці зустрічі бібліотекарі знову передали на передову дитячі малюнки, а особисто Івану презентували бойового зайчика із позивним «Сопілка» – сувенір-оберіг, зроблений читачкою Настусею.
Із поїздки на схід пані Ольга привезла прапор із автографами і побажаннями від бійців, який побачили учасники сьогоднішньої зустрічі.
У нашому короткому відео зафільмовані моменти поїздки, а також – цей пам’ятний прапор!
#історіїнескорених #камуфляж