|
Літературознавчі статті |
Матеріали з Інтернету:
Гураль О. «Твоє серце мовчить зараз до мене…» [Електронний ресурс] : про Оксану й Івана Стешенків / О. Гураль // Тиждень.ua : [вебсайт]. — Режим доступу: https://tyzhden.ua/tvoie-sertse-movchyt-zaraz-do-mene-pro-oksanu-j-ivana-steshenkiv/ (дата звернення: 03.03.2026). — Назва з екрана.
Рудницька Т. Читанка Оксани Стешенко «Рідні колоски» (1918) [Електронний ресурс] : (до 150-річчя від дня народження Оксани Стешенко (Старицької) / Т. Рудницька // Педагогічний музей України : [вебсайт]. — Режим доступу: https://pmu.in.ua/exhibitions/steshenko-ridni-koloski/ (дата звернення: 03.03.2026). — Назва з екрана.
Стешенко Оксана Михайлівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Стешенко_Оксана_Михайлівна (дата звернення: 03.03.2026). — Назва з екрана.
1875 – народилася Оксана Стешенко (Старицька) [Електронний ресурс] // УІНП : [вебсайт]. — Режим доступу: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/24/1875-narodylasya-oksana-steshenko-starycka (дата звернення: 03.03.2026). — Назва з екрана.
Хорунжий Ю. Оксана Стешенко: Валькірія з чорною косою [Електронний ресурс] / Ю. Хорунжий // Українське життя в Севастополі. — Режим доступу: http://ukrlife.org/main/minerva/parsuny_stesh.htm (дата звернення: 03.03.2026). — Назва з екрана.
У фондах НБУ для дітей:
Мацько В. Вбите коріння : повість-есе / В. Мацько ; худож. В. Петренко. — Хмельницький : Редакційно-видавничий відділ, 1992. — 62 с. — [С. 44-51].
Хорунжий Ю. Шляхетні українки : есеї-парсуни / Ю. Хорунжий. — Київ : Вид-во імені Олени Теліги, 2004. — 207 с. : фотогр., іл. — [С. 91-100].
|
|
Бібліографія |
У фондах відділу рідкісних та цінних видань НБУ для дітей:
Стешенко О. Бурякова пісня / О. Стешенко ; мал. Ю. Рітинь. — Харків ; Київ : Держ. вид-во України, 1930 (Київ : 1-а фото-літо-друкарня). — 12 с. : іл.
Стешенко О. Герої зв’язку : кіно-оповідання / О. Стешенко. — Київ ; Харків : Молодий більшовик, 1931 (Київ : 11-а друкарня УПО). — 84 с. : іл.
Стешенко О. Наша хатина / О. Стешенко ; мал. Б. Крюкова. — [Харків] : Держ. вид-во України, [1930]. — 10 с. : іл.
Стешенко О. Чай / О. Стешенко ; рис. И. Кисиля. — Київ : Культура, [1929]. — 12 с. : іл. — Режим доступу: https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/View/39#page/1/mode/2up. — Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Дата звернення: 23.03.2026. |
|
Біографічна довідка |
24 січня 1875 року на Вінниччині народилася Оксана Стешенко (Старицька), українська письменниця, перекладачка і освітянка. Освіту Оксана отримала у гімназії Людмили Ващенко-Захарченко, а український патріотизм змалку виховувався середовищем родини Старицьких, Косачів та Лисенків, яких називали єдиними з дворянства, які розмовляли з дітьми українською мовою і дотримувалися українських звичаїв і традицій.
Оксана Михайлівна писала для дітей прозові та поетичні книги у 1920-х і на початку 1930-х роках: «Як Юрко подорожував на Дніпрові пороги» (1929), «Три чаїнки», «Наша хатина», «Задача», «Казки для дітей», «Бурякова пісня», «Чарівна лопата», «Герої зв'язку» (1930) та інші.
Авторка хрестоматії для дітей середнього шкільного віку «Рідні колоски» (1924-1925, у другому виданні – «Колоски життя»), де зібрала найкращі твори українського письменства, загалом хрестоматія витримала чотири видання.
За часів Директорії (1918-1920) Оксана Стешенко – голова дитячих притулків департаменту позашкільної освіти, згодом працювала в Українському Червоному Хресті.
У 1939 році Оксану Стешенко було прийнято до Спілки письменників України, за її літературну працю.
Попри це, для радянської влади Оксана Стешенко завжди залишалася «неблагонадійною».
20 липня 1941 року, коли німці підійшли впритул до Києва, Оксану Стешенко разом із сестрою, Людмилою Старицькою-Черняхівською, заарештовано органами НКВД. Двох жінок поважних поважного віку вивезли до Харкова, де звинуватили в антирадянській діяльності і відправили в товарному арештантському вагоні до Казахстану (у цьому ж потязі їхав і 70-річний академік Агатангел Кримський та інші відомі українські діячі). Дорогою Людмила Старицька-Черняхівська померла – її тіло просто викинули з вагону. Оксана Михайлівна Стешенко добралася до Казахстану, де й померла в одному з таборів, приблизно 1942 року. |