Києво-Печерська лавра: 975 років великої історії. Зустріч у межах проєкту «Покоління незалежних»
975 років тому на київських пагорбах, у напівтемряві перших печер, зажевріла лампада, якій судилося стати духовним, інтелектуальним та культурним маяком усієї Східної Європи.
Одна з найголовніших та найзагадковіших пам'яток нашої землі – Києво-Печерська лавра – відзначає свій 975-річний ювілей.
Києво-Печерська лавра – це не просто величні золоті бані, які ми бачимо над Дніпром. Це живий літопис державної стійкості та незламності українського духу. Монастир руйнували орди Батия, його нищили масштабні пожежі, храми підривали у часи тоталітаризму. Але щоразу, всупереч усьому, Лавра відроджувалася з попелу й руїн. Тому що її справжні стіни – це наша ідентичність, наша культура, наше прагнення свободи та світла, які неможливо знищити.
Зазирнути за завісу віків і пройтися лабіринтами глибокої історії учасників зустрічі «Києво-Печерська лавра: 975 років величної історії» запросив не просто оповідач, а людина, яка присвятила своє життя дослідженню і збереженню історико-культурної спадщини, – історик, археолог, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Денис Яшний.
Разом із науковцем наші читачі відкрили літопис Лаври задля того, щоб зрозуміти: Ким ми були в минулому і ким ми є нині? Хто насправді розбудовував і зберігав Києво-Печерську лавру? Які політичні та культурні таємниці приховують підземні лабіринти? Що відбувалося і відбувається у її стінах?
Діти дізнавалися про Києво-Печерську лавру не лише як про архітектурну пам’ятку, а й про місце, в якому переплелися долі людей, культурні традиції та важливі події нашої історії. Серед них – чернець Антоній, який 1051 року, за легендою, оселився в печері над Дніпром, і з цього часу розпочалася історія монастиря. Київський князь Святослав Ярославич підтримав будівництво Успенського собору. Нестор Літописець уклав тут «Повість минулих літ». У ХV столітті литовсько-руський князь Семен Олелькович відбудував собор. Князь Костянтин Острозький, захисник православ’я, взяв його під свою опіку. Петро Могила відкрив тут школу, з якої виросла Києво-Могилянська академія. Гетьман Іван Мазепа оточив Лавру кам’яними мурами й запросив до неї гравера Олександра Тарасевича. А кріпосний майстер Степан Ковнір звів шедеври українського бароко. У ХІХ столітті митрополит Євгеній Болховітінов уперше описав історію Лаври в окремій книзі. Іван Їжакевич зробив у лаврській іконописній майстерні перші кроки до слави великого художника. Коли у 1920-х роках Лавру намагалися знищити, її врятували музейники. Петро Курінний очолив Всукраїнський музейний городок. Учень Бойчука – Микола Іванович Касперович – керував реставраційною майстернею й повертав життя іконам. Марія Новицька власноруч аркуш за аркушем описала і зберегла колекцію старовинної вишивки.
Про всі ці факти та багато іншого дізналися учасники зустрічі. Науковець Денис Яшний допоміг дітям усвідомити: справжня повага до історії починається тоді, коли розумієш її цінність, бережеш її і передаєш далі. А кожен із нас – теж частина цієї великої історії. І саме від молодого покоління залежить, чи збережеться цей дивовижний зв'язок поколінь для майбутнього.
Знати історію Лаври – це знати історію України, розуміти код нашої нації.
Пам’ятати – це не просто озиратися назад, це єдиний спосіб впевнено крокувати вперед і будувати власне майбутнє. Наша історія вчить головного: ворог може цілити в наші міста, але йому ніколи не вкрасти нашу ідентичність і те, що закарбовано в нашому ДНК.
Наша пам'ять – це зброя, наш культурний код – це щит, а наше майбутнє обов'язково буде мирним, вільним та українським.