БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Десь уже близько тридцяти років "орудував" він олівцем, ілюстрував народні казки, байки Л.Глібова, казки І.Франка й Лесі Українки, мисливські усмішки улюбленого Остапа Вишні. Зрештою й самому захотілося не тільки пензлем, а й художнім словом змалювати своїх маленких друзів - птахів та звірят, своєрідними голосами яких повнилась його домівка. І відомий художник взяв письменницьке перо й до кінця свого життя не випускав його з рук, створюючи власні казки та оповідання про синичок, білочок, шпачків, їжачків.
Народився Валентин Гаврилович Литвиненко 28 липня 1908 року в місті Кременчуку в сім'ї ремісника. Змалку виявив хист до малювання, вчився в студії М.Самокиша в Сімферополі, потім на робітфаку при Харківському художньому інституті. Від 1941 року став постійно працювати в сатиричному журналі "Перець".
В роки війни з гітлерівцями художник намалював багато плакатів, агітвікон, лубків, що поширювались на території України.
Валентин Гаврилович все життя любив ліси й поля, зелені луки й українські річки, уважно вивчав поведінку їхніх мешканців, піклувався про чотириногих та крилатих друзів. Веселий вигадник і казкар, він часто був свідком цікавих випадків з життя тварин та пташок і розповів про них у своїх творах: "Про маленьких друзів", "Як гуртом корову рятували", "Повітряна тривога", "Золоте яєчко", "Казки та оповідання".
Помер Валентин Литвиненко 1979 року в Києві.