|
|
![](img/TransparentPixel.gif) |
Дитячий калейдоскоп
"Я бачу золотий кружечок сонця ..."
Живе у місті Славутич, що на Київщині, добра, старанна, життєрадісна дівчинка - талановита юна поетеса Ганна Крюкова, яка почала писати свої вірші з 7 років. Дівчинка успішно навчається у загальноосвітній школі, багато читає і виготовляє незвичайні панно з природних матеріалів, але найулюбленіше її заняття - це вірші. В них Ганна передає свої відчуття, мрії, надії на майбутнє, своє ставлення до людей, природи, мистецтва, розповідає про своїх улюбленців - чотириногих друзів. Добрим та щирим серцем наділила її природа, а стійкою і мужньою її виховали батьки. Для цієї дівчинки, яка має обмежені фізичні можливості, кожний прожитий день - це ще одна перемога над невиліковною недугою. Бібліотечно-інформаційний Центр для дітей та юнацтва м. Славутича піклується про дівчинку і підтримує з юною поетесою творчі відносини. Нещодавно у рамках Всеукраїнського тижня дитячої книги тут відбулася презентація нової поетичної збірки Ганни Крюкової "Я вижу золотой кружочек солнца". У святково прибраному залі встановили великий стенд, на якому розмістили інформацію про життя і творчість маленької Ганни та виставку робіт, виконаних її руками з природних матеріалів.
Директор БІЦ для дітей та юнацтва Н.А. Козленко познайомила читачів бібліотеки і гостей з автором поетичної збірки, до якої увійшли вірші різних років, і кожен розділ якої розповідав про багатогранні інтереси автора, світ, в якому вона живе, про її філософські роздуми щодо добра і зла, про милосердя і бажання жити повноцінним життям. А потім слухали вірші Ганни, і особливо тепло звучали вони у виконанні юних читців. Лунала музика маленьких скрипалів, звучали щирі і душевні слова гостей. Це було свято чуйності і людяності. Дуже добре, що є люди, не байдужі до дитячої біди та їхніх проблем, і які допомагають дітям вирішувати деякі з них. Це підтверджує свято, яке відбулося. У підготовці презентації та виданні збірки брало участь багато людей. Директор Бібліотечно-інформаційного Центру для дітей та юнацтва Н.А. Козленко і колектив бібліотеки були ініціаторами такої ідеї та активно допомагали втілювати її в життя; вступне слово до поетичної збірочки написала поетеса Л.М. Василевська; художньо оформили книгу юні художники дитячої студії образотворчого мистецтва "Аква" під керівництвом М.Д. Тетеріної; фінансову підтримку цьому чудовому проекту надали міський голова В.П. Удовиченко, директор ВО "Атомремонтсервіс" В.А. Тонких, представники міського відділу культури С.С. Нікольська і відділу сім'ї та молоді Т.А. Бойко. Пропонуємо вашій увазі деякі вірші з поетичної збірки Ганни Крюкової "Я вижу золотой кружочек солнца", і сподіваємося, що вони нікого не залишать байдужим.
"Я вижу золотой кружочек солнца …" (о слепых детях) Я вижу золотой кружочек солнца, Я вижу зелень леса и травы, И облака, и небо голубое, И море, и прекрасные цветы. Они не видят!.. Ни солнечного лучика, Ни отблеска луны на море … Ночь всегда, Всегда лишь темнота! Как это страшно! Как их жаль! 1998
***
![](img3523/image072.jpg) ![](img3523/image074.jpg)
|
Мои друзья - книги Я сижу дома, о многом не знаю, Все, что хочу, в книгах я прочитаю.
Книга - такой замечательный друг, Мне она расскажет обо всем вокруг. Буквы построились в правильный ряд, О жизни, о людях они говорят. Голосом мамы мне сказку расскажут, Кистью художника мир мне покажут. Книги мне жизнь помогают понять, О многом из них могу я узнать. 2000
***
|
Мой сон Я во сне бегу, бегу ... А куда бегу, не знаю. Вижу лес я, весь в снегу, В снег я падаю, встаю ... А потом все пропадает, Я куда-то улетаю ... Я во сне лечу, лечу ... А куда лечу, не знаю. Страшно мне, но я молчу, За рассветом наблюдаю, С облака я вниз качусь ... Пустота ... Я замираю ... Приземляюсь, Встать пытаюсь ... Не могу! ... И ... Просыпаюсь. 2001
***
|
Осенний листик Осень. Холод .Дождь и грусть. Птицы в небо улетают. Крики их в тумане тают. Под ногами листьев хруст. Грустно смотрит птицам вслед Одинокий лист на ветке, Ищет на вопрос ответ: Сможет улететь, иль нет? Сможет с веточки сорваться? Сможет к птицам он подняться? Ветер сильною рукою Листик бережно сорвал, Он к себе его прижал, На ладонях покачал (чтобы листик не грустил) И на землю опустил. 2002
***
|
Моя мечта Если б я ходить умела, я б на месте не сидела. Я бы вместо мамы завтрак подогрела, И обед сварила, с Джойкой погуляла, В магазин сходила ... Я бы все сумела. И я очень верю: Бог меня простит, И я скоро буду ножками ходить! 1997
*** |
Мой рыженький песик
Собаки - они, как люди, Они все-все понимают. А мой абрикосовый пудель Команд очень много знает. Когда я сильно болею, Меня он целует в носик. Я знаю, меня он жалеет, Мой маленький, рыженький песик. 1998
*** |
Поверь в себя Тяжело поверить в себя, Когда ты в инвалидной коляске, Когда люди глядят на тебя, А в глазах ни добра, ни ласки. Хочется побегать, поиграть И с друзьями посмеяться вволю, Хочется по улицам гулять, Вырваться, как пташечка, на волю. Я поеду вновь на фестиваль, Буду там стихи свои читать, Я поверю, что я все смогу! Надо только верить и мечтать. Встречу там я всех своих друзей, Будем веселиться и общаться, Будем песни под гитару петь И в кружок у свечки собираться. Я люблю тебя, мой фестиваль! И за то благодарю тебя, Что ты есть, что я, мои друзья Начинаем верить мы в себя! 1998
|
Бездушие людей Бездушие людей я не могу понять, Я не могу понять дурного слова, взгляда. Мне хочется всех-всех людей обнять, Всем людям доброте учиться надо. И люди злы Лишь потому, что нет добра. В жестоком мире мы сейчас живем, У каждого из нас своя нора, Про боль других мы поздно узнаем. Все катастрофы в мире от того, Что у людей нет жалости друг к другу ... Бездушных, злых накажет бог, А тем, кто добр, он протянет руку. 1998
|
|