Кращі з кращих
 |
Тетяна Данилевич
начальник відділу обслуговування учнів 5–9 класів
Житомирської обласної бібліотеки для дітей
|
|
Добро існує там, де його постійно творять
Владислав Гжещик |
Посіймо зерна доброти
З чого все починалося
У нашому місті, як і у багатьох інших, є чимало дітей, які не можуть повноцінно пізнавати світ через обмеженість розумових та фізичних можливостей. Проте, коли зустрічаєшся з такими дітками, бачиш, з яким бажанням та ентузіазмом тягнуться вони до знань, яке задоволення отримують від спілкування. Коли вперше вихователь школи–інтернату № 9 Г.І. Яцюк привела до бібліотеки своїх вихованців — дітей з «труднощами у навчанні», бібліотекарі побачили, наскільки цікаво їм знаходитися на новій для них території, як старанно вони намагаються запам’ятати все, про що їм розповідає бібліотекар, активно відповідають на запитання і дуже радіють з того, що можуть дати вірну відповідь. Нам захотілося зробити щось більш вагоме для цих дітей. Тому під час наступних заходів бібліотекарі почали організовувати для вихованців інтернату майстер-класи, які вели наші творчо обдаровані читачі, під час їх проведення діти вчилися створювати фігурки, використовуючи техніку орігамі та ліпити з солоного тіста, яке на їхніх очах замішувалося та розфарбовувалося харчовими барвниками, малювати за допомогою клубка бавовняних ниток, тощо.
У процесі роботи ми відчули, що для більш ефективного спілкування з цією категорією дітей потрібно знати все про їхнє буденне життя, тому почали відвідувати школу–інтернат, познайомилися з їхніми вихователями. Роль екскурсоводів активно взяли на себе самі діти, а вчителі розповідали про історію створення інтернату, заводили нас до своїх класів та знайомили з учнями, показували різноманітні творчі роботи дітей. Саме тоді ми дізналися багато потрібного та корисного для подальшої співпраці з ними. Вже багато років, що триває наше партнерство, ми прагнемо повернути віру цих дітей в те, що оточуючий світ є добрим, знівелювати відчуття відчуженості та меншовартості, робимо все, щоб відтанули дитячі душі. Наші працівники згодні з думкою американського бібліотекознавця Роджера Розенблата — «бібліотека повинна бути подібною до розкритих обіймів …», і ми намагаємося бути саме такими, прагнемо, аби і дітям і дорослим у нас було комфортно та цікаво.
Добре розуміючи, що особливо потребують спілкування, людської доброти та милосердя саме діти з обмеженими можливостями, ми почали більш активно працювати з дітьми–інвалідами центру ранньої медико-соціальної реабілітації дітей–інвалідів «Поклик» та школи № 11 для слабозорих дітей. Це вилилося в цільову довгострокову програму «Бібліотека — територія добра і милосердя», адже саме книга була, є і буде найбільш дієвим і доступним засобом лікування, навчання і виховання таких діток. У наш непростий час дитина–інвалід, яка обмежена у просторі і спілкуванні, завдяки книзі зможе завжди мати надійного друга, який знає по все на світі і ніколи не зрадить. Оцінивши свої можливості, ми визначилися, що можемо за допомогою книг сприяти організації соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими можливостями, і саме цьому слугує наша цільова довгострокова програма «Бібліотека — територія добра і милосердя». Ось трошки про напрацьований досвід роботи.
Надійні партнери у добрій справі
Процвітання і майбутнє нашого міста залежить від нашого співробітництва в ім’я життя.Успішна реалізація нашої програми залежить від правильного вибору партнерів, без яких навряд чи вдалося б втілити її у життя. Добре розуміючи, що спільна діяльність є найкращим засобом вирішення проблем, ми знайшли однодумців, якими стали працівники центру ранньої медико-соціальної реабілітації дітей–інвалідів «Поклик», благодійного фонду «Оазис+», центру науково-технічної творчості учнівської молоді, «Школи живопису», молодіжної громадської організації «АРТ–Село», обласного благодійного фонду «Турбота і милосердя», міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, гуртка «Гарні візерунки» ЗОШ № 12. Разом з ними проводимо багато презентацій робіт творчо обдарованих дітей, серед яких є діти–інваліди з фізичними обмеженнями та «труднощами у навчанні». Під час майстер-класів, творчих зустрічей з майстрами діти мають змогу дізнатися про оригінальні техніки: гіляширування, паперову пластику, батік та спробувати щось створити своїми руками. Завдяки цим небайдужим людям, талановитим учителям, які діляться своєю творчістю і майстерністю, діти поринають у чарівний світ мистецтва, гармонії і добра, забуваючи про свої хвороби та інвалідність.
Неабиякий інтерес викликала у наших читачів виставка творчості дітей–інвалідів «Запалимо свічу доброго серця», під час презентації якої розгорнулося ціле театралізоване дійство. Бібліотекарі, переодягнені у костюми Василинки–намистинки та Олівця–малювця, здійснили незвичайну подорож у світ мистецтва, познайомили присутніх з авторами найкращих робіт з бісеру, вишивки, аплікації, малюнку, флористики. Родзинкою заходу було використання такого інтерактивного прийому, як «Відкритий мікрофон» — у дітей брали своєрідне інтерв’ю в імпровізований мікрофон. Їм це сподобалося, бо на обличчі кожної дитини сяяла посмішка від того, що їхні роботи оцінені і подобаються, що самим їм приділяється стільки уваги, що світяться від радості обличчя їхніх батьків. Присутні на заході студенти–волонтери з психологічного факультету Житомирського державного університету ім. І. Франка всіляко допомагали дітям на інвалідних візках.
Не залишила нікого байдужим і презентація міжнародної дитячої художньої виставки «Творчість без кордонів» молодіжної громадської організації «АРТ–Село», на якій також було представлено і роботи дітей–інвалідів з вадами слуху та мовлення. Присутні мали змогу ознайомитися зі стендом «Хвиля життя 2008», де розмістили фото онкохворих дітей зі своїми роботами, які були зроблені під час занять з арт-терапії в Житомирській обласній дитячій лікарні онкогематологічного відділення. Проводячи цю виставку, ми хотіли, аби здорові діти зрозуміли, що творчість для дітей–інвалідів є однією з прекрасних можливостей, хоча б трішечки, відключаючись від повсякденних турбот, вивільнити свої емоції, адекватно оцінити свої почуття, спогади, переживання. Біля п’ятисот дітей з різних шкіл міста, що відвідали виставку і ознайомилися з творчістю важкохворих дітей, дізналися про арт-терапію, яка складається з низки специфічних методів, що сприяють зціленню людини засобами мистецтва.
У колі однолітків
До лікувальної сили книги додається такий не менш важливий психотерапевтичний фактор, як повноцінне спілкування дітей–інвалідів з однолітками. Спочатку ми запрошували хворих діток на невеликі заходи, під час яких знайомили їх з новими підлітковими журналами, цікавими книжками із серії «Я пізнаю світ», проводили
заняття в імпровізованій арт-майстерні: «Колір мого настрою», «Сім — Я» (лялькотерапія), «Малюймо казку за асоціаціями …» (розвиток асоціативного мислення), на яких були присутні старшокласники–волонтери, що в майбутньому мріють стати психологами. Але, побачивши неабияку взаємну зацікавленість дітей та волонтерів, ми вирішили розширити коло спілкування та почали за участю волонтерів проводити з дітьми ігрову конкурсну програму «На крилах дитячих мрій», літературно-ігрову програму «Дитинство — вічності крила і море добра», літературно-музичні композиції, під час яких діти–актори літературно-музичної вітальні «Свічадо» та вихованці театральної студії при підлітковому клубі «Патріот» грали міні-спектаклі за казками «Рукавичка», «Дванадцять місяців, «Пригоди трьох поросяток у бібліотеці», «Подорож у Казколандію». Саме такі ігрові, самодіяльні форми активності сприяють розкриттю дитячої свідомості, виявленню спонтанних почуттів та глибокому емоційному сприйняттю творчості інших. Значними для дітей з обмеженими фізичними можливостями у цій перспективі є і соціалізуючі можливості циклу музично-поетичних зустрічей «Коли промовляє душа» з переможцями фестивалю поліської поезії «Мій рідний Житомир — тобі моя любов» та фестивалю дитячої творчості «Акорди творчого єднання». Використовуючи різні інтерактивні методи роботи, намагаємося зробити заходи видовищними, щоб взаємодія дітей–інвалідів з учасниками дійства була сердечною, невимушеною, щоб вони не відчували напруженості, закомплексованості, пробували проявляти себе, підключатися до імпровізованого дійства, читання поезії, відповідати на запитання бліц-вікторин. Дуже добре допомагають у створенні невимушеної обстановки акторські здібності бібліотекарів та волонтерів, які часто виступають у ролях дитячих клоунів Боби та Кнопи, як це було під час доброчинної акції «Гарні слова і гарні діла», на різдвяному святі «Теплий вогник на добру дорогу», на заняттях «Школи доброти», на акції до Міжнародного дня інвалідів «Ці дві сльозинки на дитячому обличчі нехай розтоплять кам’яні серця».
Біографія доброчинних справ нашої бібліотеки вже досить велика. Це благодійні акції «Дитина має право на любов — про це усім нагадуємо знов», «Раз добром зігріте серце вік не охолоне», «Хай не згасає свіча Доброго серця». Під час літніх канікул проводимо акцію «Даруємо дітям радість зустрічі з книгою». Дуже важливо, щоб діти знали творчість письменників, які здатні за допомогою слова повести їх за собою дорогою добра. Особливу увагу приділяємо творчості Оксани Іваненко, яка пройшла «школу» педагога–експериментатора А.В. Макаренка, працюючи у колонії для неповнолітніх безпритульних дітей, а також Марії Матіос, Анатолія Дімарова, Олеся Донченка, Олеся Бердника, Алана Маршалла, Еліонор Портер.
Сьогодні у всіх на слуху термін «бібліотерапія» — лікування книгою, тож з повним правом ми можемо сказати, що бібліотека є ще й релаксаційним закладом. Тому запрошуємо усіх, хто потребує лікування книгою, до нашої школи психологічної допомоги «Пізнай себе», що працює вже не перший рік, і яку можуть відвідувати діти разом з батьками. А допомагають нам у цій роботі психологи шкіл міста, студенти–волонтери психологічного факультету педагогічного університету ім. І. Франка, лікарі дитячих медичних закладів. Від такого співробітництва наша загальна справа лише виграє.
Своїх читачів вчимо творити практичні добрі справи, служити дітям, які потребують допомоги. Для цього пропонуємо просто взяти їхні адреси з банку даних відділів обслуговування бібліотеки і віднести книги хворим дітям додому, обміркувати з ними їхні проблеми, запропонувати допомогу, просто поспілкуватися. Недаремно на стенді «Запалимо свічу доброго серця» ми помістили такі слова:
Роби добро і добре тобі буде,
бо служити доброті —
вища цінність у житті!
Серце стане там в пригоді,
де товариш у негоді. |
Ми прагнемо і дуже сподіваємося, що цей ланцюжок любові та добра ніколи не перерветься, що він навпаки стане довшим, а наша бібліотека, як соціально-активний заклад, буде центром спілкування спеціалістів, які самовіддано працюють з дітьми-інвалідами.