Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Пропустить Навигационные Ссылки.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Структура
Контакти
"Вікно в Америку"
Бібліотека в медіа
Партнери і меценати
Благодійний фонд розвитку
Запобігання корупції
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Медіатека
Видання бібліотек для дітей
Віртуальні книжкові виставки
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Бібліотека у форматі Д°
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей, юнацтва
Мережа бібліотек України для дітей, юнацтва
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

Віктор Миколайович Забіла
(1808-1869)




...у віршах соціального плану Забіла був
предвісником Шевченка
...у Забіли є надмір особистої лірики
нещасливого кохання, якою він і уславився
і чим романтична поезія відрізняється
від проромантичної, точніше продовживши
її сентиментальну традицію"

С. Крижанівський

  Український поет-романтик середини ХІХ століття Віктор Миколайович Забіла літературним героєм став давно. Вперше він під іменем Віктора Олександровича з'являється у повісті Т. Г. Шевченка "Капитанша" (Будь-яке видання). Ось як описує зовнішність свого приятеля Тарас Григорович (до речі, такий вигляд мав В. М. Забіла насправді): "Приятель мой не отличался изящными манерами и привлекательной наружностью, но в его смуглом, изрытом оспою лице было столько веселого прямодушия, что нельзя было смотреть на него без удовольствия, особенно когда он рассказывал малороссийский анекдот или передразнивал кого-нибудь из своих соседей: самой естественной мимикой владел он в высшей степени".
   Не багато місця відвів Тарас Григорович цьому персонажу. Але, ознайомившись з повістю, у вас складеться цілісне уявлення про цю самобутню людину - неабиякого письменника, вправного бандуриста, гостинного господаря, врешті-решт людяного пана. Ви дізнаєтесь про коло його інтересів, у тому числі й літературних. Бо, як пише Тарас Григорович, вони багато говорили з Віктором Олександровичем про політику, літературу "...за которой он, как и всякий порядочный человек, следил довольно внимательно".
   А ось книжка сучасного українського письменника Олександра Дека "Солов'ї співають на світанні" (Повість, оповідання / Худож. В. П. Васильєв.- К., 1988.- С. 4-202). На її сторінках автор описав усе життя поета-романтика.
   Народився Віктор Миколайович у невеличкому містечку Борзна, що на Чернігівщині. Батько його, суддя Борзнянського повітового суду, помер, коли Віктор був ще немовлям. Статки сім'ї були невеликі, тому грамоти хлопчика навчала спочатку мати, а потім вона віддала його в уже знайомий вам Ніжинський ліцей. Тут разом з ним учився Микола Яновський (Гоголь). Матеріальна скрута не дала можливості Віктору закінчити навчання, і він, як того вимагав обов'язок дворянина, пішов служити у військо. Це була людина з вразливим серцем, з доброю душею, дотепна, весела, товариська. Приїхавши додому у відпустку, майбутній поет знайомиться з молодою панянкою Любою Білозерською і відразу закохується на все життя. Любі теж сподобався красень-офіцер. Молоді люди почали зустрічатись. "Це були найщасливіші дні у житті Віктора. Не знав тільки він, що те щастя триватиме недовго і вже ніколи не повториться" - батько заборонив Любі виходити за нього заміж. Віктор засумував - із серця полилися пісні, які полюбив народ, а пісні "Гуде вітер вельми в полі" та "Не щебечи соловейку" і досі вважаються народними. До речі, у повісті О. Деко описує епізоди, коли відомий російський композитор М. Глінка створив музику до обох віршів. Вперше ці пісні слухали у палаці сусіди Віктора Миколайовича - поміщика-мецената Г. Тарновського. Усі присутні на цьому бенефісі були переконані, що ще ніхто не казав краще про вірне кохання. З того часу "...Забіла став популярною особою. Не було на Борзнянщині, як і на всій Чернігівщині, а також Київщині та Полтавщині, що сходилися межами десь у цих місцях, письменної людини - вчителя, лікаря, писаря, службовця, канцеляриста, - щоб не читав або не чув про українського поета Віктора Забілу та його святе кохання і гірку долю".
   Зворушливо змальовує автор повісті перше знайомство поета з Тарасом Григоровичем Шевченком, їхню щиру дружбу протягом тривалого часу, епізоди, коли В. Забіла проводжав в останню путь великого Кобзаря - свого найдорожчого друга.
   Автор повісті розкриває душевну доброту Віктора Миколайо-вича, показує, що ця людина не робила різниці між панами і кріпаками. Він власним коштом будував хати своїм кріпакам на хуторі Кинь-Горе (тепер Забілівщина), купував книги для селянських дітей, навчав їх грамоти. А ще поет добре знався на травах, власноруч робив різні лікувальні настоянки.
   Ви дізнаєтесь про хвилини радості, які пережив поет, коли в альманасі Є. Гребінки "Ластівка" було вперше надруковано його вірші, коли вийшла друком збірка його поезій "Співи крізь сльози". Прочитаєте ви і сумні сторінки про останні роки життя поета, коли на старості років у нього не залишилось нічого: ні кохання, ні друзів, ні сім'ї, ні власного кутка і він змушений був доживати, на, так би мовити, сестриних хлібах. Втім, Олена поважала і любила брата, турбувалася про нього.    

Попередня Наступна

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою library@chl.kiev.ua

 
Останнє оновлення: 13.11.2026
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей