Прізвище, ім’я, по батькові     

найбільш вживане

Владко Володимир Миколайович

псевдоніми

Владко

криптоніми

справжнє прізвище

Єремченко

Роки життя

дата народження

26 грудня 1900 (8 січня 1901) року

дата смерті

21 квітня 1974 року

Географічний аспект

місце народження

Петербург

місце смерті

Київ

місця перебування

Петербург, Воронеж, Саратов, Київ

Увійшов в коло дитячого читання

Увійшов в коло дитячого читання. Основні твори: «Ідуть роботарі» «Аргонафти Всесвіту», «Дванадцять оповідань», «Нащадки скіфів» та інші.

Письменник

Український письменник-фантаст, журналіст та театральний критик.

Основні дефініції щодо постаті

Нагороди, звання, відзнаки     

Стисла біографічна довідка

Матеріали з Інтернету:

Бурбан В. Володимир Владко [Електронний ресурс] / В. Бурбан // Лабораторія фантастики : [веб-сайт]. — Режим доступу: https://fantlab.ru/blogarticle33889 (дата звернення: 15.11.2019). — Назва з екрана.

Владко Володимир Миколайович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Владко_Володимир_Миколайович (дата звернення: 15.11.2019). — Назва з екрана.

Володимир Владко. Останній «український Жюль Верн»? [Електронний ресурс] // ZN. UA : [веб-сайт]. — Режим доступу: https://dt.ua/SOCIETY/volodimir_vladko_ostanniy_ukrayinskiy_zhyul_vern.html (дата звернення: 15.11.2019). — Назва з екрана.

Владко Володимир Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія сучасної України : [веб-сайт]. — Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35087 (дата звернення: 15.11.2019). — Назва з екрана.

Владко Володимир Миколайович [Електронний ресурс] // Архив фантастики : [веб-сайт]. — Режим доступу: http://archivsf.narod.ru/1900/vladimir_vladko/index.htm (дата звернення: 15.11.2019). — Назва з екрана.
[Життя та творчість письменника-фантаста. Бібліографія творів та публікацій автора. Бібліографія публікацій про автора та рецензій.]

Кострикіна Т. Український Жуль Верн. Постаті в історії та сучасності Т. Кострикіна [Електронний ресурс] // Архив фантастики : [веб-сайт]. — Режим доступу: https://vsesvit-news.info/ukrayinskyj-zhyul-vern-postat-v-istoriyi-ta-suchasnosti/ (дата звернення: 15.11.2019). — Назва з екрана.

У фондах НБУ для дітей:

Веселка : Антол. укр. рад. худож. літ. для дітей. Т. 1 : Твори дожовтневого періоду / упоряд. І.Соболя, Б.Чайковського. — Київ : Дитвидав УРСР, 1960. — 416 с. [С.179-192].

Хінкулов Л. Літературні зустрічі : розповіді про письменників у Києві / Л. Хінкулов. — Київ : Радянський письменник, 1980. — 256 с. [С. 236].

Література. Діти. Час, 1976 : зб. літ.-критич. ст. про дит. л-ру / упоряд. В. Я. Неділька ; редкол. В. В. Бичко [та ін.]. — Київ : Веселка, 1976. — 195 c. [С.111-117].

Костюченко В. Літературними стежками : нарис історії укр. літ. стежками для дітей ХХ ст. / В. Костюченко ; дизайн обкл. Н. Мартісової. — Київ : К.І.С., 2009. — 343 с. [С.126-129].

Художня література, видана на Україні за 40 років. 1917-1957 : бібліогр. покажчик. Ч. 1 : Українська художня література / М-во культури УРСР ; Книжкова Палата УРСР ; склали: О. Майборода, Г. Рубан, О. Старченко. — Харків : Видавництво Книжкової палати УРСР, 1958. — 439. [С.47-48].

Бібліографія

У фондах відділу рідкісних та цінних видань НБУ для дітей:

Книги

Владко В. М. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ; обкл. та худож. оформл. Й. Дайця. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1935. — 223 с. : іл., портр.

Владко В. Запряжене Сонце / В. Владко ; мал. А.Коротков. — [Одеса] : Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.

Владко В. Командир Штепсель / В. Владко ; мал. Б.Фрідкіна. — [Одеса] : Дитвидав, 1935. — 21 с. : іл.

Владко В. Нащадки скіфів : роман / В. Владко, Володимир Миколайович ; післямова С. Семенова-Зусера; обкл. та мал. А. Гороховцева. — [Одеса] : Дитвидав, 1939. — 309 с. : іл.

Владко В. Про посуд / В. Владко ; мал. З.Беньяш. — [Харків] : Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.

Владко В. Тракторобуд / В. Владко ; обкл. та оформл. Л. Кривінської. — Харків ; Київ : Молодий більшовик, 1931. — 32 с. : іл.

Владко В. Чудесний генератор : повість / В. Владко ; мал. та обкл. Є. Рачова. — 2-ге вид., випр. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 191 с. : іл.

Владко В. Дванадцять оповідань / В. Владко ; оформл. А.Гороховцева. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 227 с. : іл.

Владко В. Ідуть роботарі : соціял.-фантаст. повість / В. Владко. — Одеса ; Харків : Молодий більшовик, 1931. — 200 с. : іл. — (Повісті та романи для дітей ; N 8-9)

Владко В. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ; худож. оформ. Й. Дайца. — Харків ; Одеса : Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1936. — 224 с. : іл., 1 арк. портр.

Владко В. Ідуть роботарі : роман / В. Владко ; мал. та обкл. А. Гороховцева. — Харків ; Одеса : Дитвидав ЦК ЛКСМУ, 1936. — 227 с. : іл., портр.

Періодичні видання:

Журнал «Барвінок»

Професор Глобус розповідає / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Барвінок. — 1945. — № 6, №7-8, № 9 ; 1946. — № 2-3.

Одна хвилина / В. Владко ; мал. С. Левицького // Барвінок. — 1947. — № 1.

Ми перемагаємо природу / В. Владко ; мал. І. Манець // Барвінок. — 1948. — № 10.

Дорогоцінні дрібнички / В. Владко // Барвінок. — 1948. — № 11.

Журнал «Жовтеня»

Гроза гримить / В. Владко ; худ[ож.] А. Гороховцев // Жовтеня. — 1935. — № 9.

Журнал «Піонервожатий»

Таємниця Смарагдового острова : (оповідання) / В. Владко // Піонервожатий. — 1940. — № 23-24.

Галя у звірів / В. Владко // Піонервожатий. — 1941. — № 11.

Журнал «Піонерія»

Хвилі над морем / В. Владко ; мал. худ[ож.] Л. Сидорова // Піонерія. — 1935. — № 5.

Таємниця орхідеї / В. Владко ; мал. худ[ож.] В. Невського // Піонерія. — 1935. — № 9.

Дорога скіфів : роман / В. Владко ; мал. Й. Дайца // Піонерія. — 1937. — № 1, № 2, № 8, № 9, № 11, № 12.

Медуза Горгона : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1938. — № 11.

Магніт : оповідання / В. Владко ; мал. М. Хазановського // Піонерія. — 1940. — № 1.

Прометей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 10.

Фаетон : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 12.

Сивий капітан : роман : (продовження) / В. Владко ; мал. М. Штаєрмана // Піонерія. — 1941. — № 4, № 5.

Журнал «Червоні квіти»

Свято радянської фізкультури : (Всесоюзна Спартакіада в Москві) / Владко // Червоні квіти. — 1928. — № 17.

Зустріч / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1929. — № 12.

У соляному місті / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 12.

Наш радянський олівець / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.

Курорт Донбасу – Слав’янське / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.

Краматорські домни / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 14.

«Сині» проти «червоних» : ( великі серпневі маневри під Харковом) / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 17-18.

Шлях чайника : / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 17-18.

Луганський «М» / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 19-20.

Чорне золото / Владко // Червоні квіти. — 1929. — №  21-22.

Костянтинівський пляшковий завод / Владко // Червоні квіти. — 1929. — №  23-24.

Вухо міста : (Харківська телефонна станція) / Владко// Червоні квіти. — 1930. — №  3.

Ленінград / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 4.

Меккано – піонер / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 6.

Тракторний велетень / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 7.

Книжкова фабрика / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 9.

Ударний завод «Світло шахтаря» / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 14.

140 тисяч автомобілів щороку / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 19.

Астрахань – рибна сторона / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 21-22.

Перший тракторний : (Сталінградський завод ім. Ф. Дзержінського / В. Владко ; фото з журналу «СССР на стройке» // Червоні квіти. — 1930. — № 23.

Униз Волгою-рікою / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 24.

Баку – місто нафти / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 1.

По берегах річки Квірілли / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 2.

Чорним морем – на північ / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 6.

Криворіжжя дає руду / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 9.

Кар’єр №2 : оповідання / В. Владка ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1931. — № 9.

Ллється чавун / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 10.

Тракторобуд – справа чести / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 12.

Публікації

Письменник відповідає / В. Владко // Піонерія. — 1938. — № 9.

Іконографія

Владко Володимир Миколайович [Електронний ресурс] // Архив фантастики : [веб-сайт]. — Режим доступу: http://archivsf.narod.ru/1900/vladimir_vladko/index.htm (дата звернення: 15.11.2019). — Назва з екрана.

Біографічна довідка

Володимир Владко — український радянський письменник-фантаст, журналіст і театральний критик, його справжнє ім’я Володимир Єромченко.
Народився у родині службовця. Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Майбутній письменник мав глибокі та всебічні знання, вільно володів англійською мовою і латиною, знав про найновітніші відкриття в галузі науки і техніки. Рано залишившись без батька. Почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях.
Його книги почали друкуватися з грудня 1917 року. Перша книга «Донбас — золота країна» (1930). Як письменник-фантаст дебютував повістю «Ідуть роботарі», відзначеною у 1929 році премією на всеукраїнському конкурсі. Потім одна за одною виходять його книги: «Чудесний генератор», «Аргонавти Всесвіту», «12 оповідань», «Нащадки скіфів». У «Чудесному генераторі» письменник, полишивши космічні світи, звертається до земних проблем, ніби передбачаючи епоху радіолокації і телебачення, велике майбутнє хвиль ультракороткого діапазону. Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному плані написано роман «Нащадки скіфів». Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це властиво науковій фантастиці, а в минуле.
Наступні твори Владка мали антифашистське, антивоєнне спрямування — «Аероторпеди повертають назад» та «Сивий капітан», у якому головний герой виходить на двобій із диктатурою. Але всі його зусилля закінчуються трагічно. Приречена на поразку сама філософія життя, яка будується на егоїзмі, жорстокості, зневазі до людей.
Після «Сивого капітана» письменник замовкнув аж на 15 років. Під час Другої світової війни Володимир Владко працює коментатором на українській радіостанції ім. Т. Г. Шевченка в Саратові. Згодом — спеціальний кореспондент Радінформбюро, власний кореспондент газети «Правда», керуючий Головреперткомом України, завідувач українського відділення «Літературної газети». В 1944 році став членом КПРС.
Лише в 1956 році Володимир Владко повертається до свого улюбленого жанру. Пише повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель» дарує читачам збірку «Чарівні оповідання».
Твори Володимира Владка перекладено мовами багатьох народів світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн.
Свої перші публікації Володимир Миколайович, працюючи газетярем спочатку в Ленінграді, а потім у Воронежі, підписував справжнім прізвищем — «Владимир Еромченко». Але якось у гранках однієї статті було допущено друкарську помилку: від першого слова залишилося «Влад», а від другого — закінчення «ко». Так з'явився псевдонім «Владко».