Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

Сповнила свій обов’язок до кінця

           Вона прожила таке коротке життя. Вишукана красуня-аристократка, чудова поетеса, яку називали новітньою Лесею Українкою, ступила на кривавий шлях боротьби за визволення України. Жінка, яка вміла і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли перед нею ворог – ставала хороброю та незламною.

           І в павутинні перехресних барв
           Я палко мрію до самого рання,
           Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
           Гарячу смерть – не зимне умирання.

           Олена Іванівна Теліга (Шовгенова) народилася 21 липня 1906 року в селищі Іллінському, що під Москвою. Потім сім’я Шовгенових оселилася у Петербурзі. В 11 років Олена разом із родиною переїхала до Києва. Її батько був урядовцем Української Народної Республіки. Коли українську державу розгромили більшовики, він емігрував. Услід за ним у 1922 році до Чехословаччини виїхали і Олена з матір’ю.

           У Празі вона була прийнята на історико-філологічний відділ українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова. Там дівчина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою та усвідомила себе українкою. «Сталося це дуже несподівано і дуже швидко. Це, можливо, була одна секунда… Це було на великому балю в залях Народного дому на Виноградах… Невідомо хто, і невідомо з якого приводу почав говорити про нашу мову за усіма відомим «залізяку на пузяку», «собачій язик», «мордописня»… Всі з того реготалися… А я враз почула в собі гострий протест. І я не витримала. «Ви хами! Та собача мова – моя мова! Мова мого батька і моєї матері! Я круто повернулася і, не оглядаючись, вийшла!».

           Однодумців Олена зустріла в Кракові, де у 1939 році долучилася до Організації українських націоналістів. Улітку 1941 року, коли німецька армія напала на Радянський Союз, похідна група ОУН, до якої входила Олена Теліга, рушила за фронтом. У жовтні дісталися Києва, де Олена за дорученням ОУН організувала Спілку українських письменників, видавала літературний часопис «Літаври», дописувала до газети «Українське слово».

           У листопаді німецька влада заборонила самопроголошені українські органи. Оунівці не бажали коритися і не зріклися державотворчих планів. Коли почалися арешти націоналістів, Олена Теліга категорично відмовилася залишати Київ. Вона знала, на що йде, але втікати не збиралася.

           9 лютого друзі її попередили, що гестапо готує засідку у приміщенні Спілки, і радили їй туди не йти. Але дівчина сказала: «На мене чекають люди. Я не можу не прийти, тому що боюсь арешту. Зрештою, їх також заарештують. Я не можу втікти, бо хтось сказав би, що в небезпеці нас залишила, а перед цим говорила про патріотизм. Якщо я не повернуся, то не забувайте про мене. Коли я загину, то знайте, що свій обов'язок сповнила до кінця».

           У приміщенні Спілки українських письменників її дійсно чекали гестапівці. Разом із Оленою був арештований і Михайло Теліга.

           Місце та дата загибелі поетеси та її чоловіка невідомі, але, оскільки у лютому відбувалися масові розстріли у Бабиному Яру, то 21 лютого 1942 року прийнято вважати днем пам'яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН, розстріляних нацистами у Бабиному Яру.

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
 
Останнє оновлення: 1/12/2021
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей