Родом із пісні
Мабуть, немає в Україні людини, яка б не чула пісню «Чорнобривці». Але мало хто знає, що слова до неї написав Микола Сингаївський, поет, прозаїк, перекладач, журналіст, публіцист та літературознавець, якому цього року виповнилося б 85 років. За майже 60 років творчої діяльності з-під пера Миколи Федоровича у різних жанрах вийшли в світ близько сорока книжок.
Народився Микола Сингаївський 12 листопада 1936 року на Житомирщині. «В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води… Звідси витоки моєї творчості», – писав поет у автобіографії.
Сповна пізнала труднощі багатодітна сім’я Сингаївських під час війни. Доводилося ховатися від фашистів у землянках, тікати до лісу. «Одразу по війні ми ставали старшими в сім’ї й власними мозолями відчули всі труднощі відбудови зруйнованого фашистами господарства».
Ще у класі сьомому-восьмому хлопець почав писати вірші. Поштовхом до цього захоплення став приїзд на канікули Юрія Мушкетика, однокурсника старшого брата Петра, який цікаво розповідав про поезію, книги, письменників, літературну працю. Через деякий час вірші Миколи надрукувала місцева преса. Завдяки Максиму Рильському з’явилася перша публікація поетичного твору Сингаївського у «Літературній Україні».
Навчаючись у Київському університеті, юнак позаштатно працював у редакціях різних газет. Після закінчення вузу він обіймав посади завідувача відділу поезії «Літературної України», завідувача відділу літератури та мистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років Микола Федорович працював головним редактором журналу «Піонерія».
Але найбільшого успіху письменник досяг у дитячій літературі. У 1958 році побачила світ його перша збірка творів для дітей «Жива криничка». Перша прозова книжка «Босоногий дощ», надрукована у видавництві «Веселка» 1971 року, теж була адресована дітям. За твори для дітей Микола Сингаївський був удостоєний найвищої літературної премії імені Лесі Українки та премії імені Миколи Трублаїні.
Є ще один вид творчості, до якого був небайдужим письменник, – це пісня. Ще з дитинства вона захопила талановитого юнака, у селі він був знаним гармоністом. Вже на схилі років поет писав: «… гармошка для мене і нині дивовижний інструмент у розумінні настрою. Грав на струнах, кохався у народних мелодіях і нині записую народні пісні. Вони – чисте повітря поезії і нашої культури взагалі».
Творчий доробок Сингаївського налічує понад п’ятсот пісень, написаних у співавторстві з багатьма відомими українськими композиторами.
Письменник також багато перекладав з інших мов, зокрема з болгарської, польської, французької, новогрецької.
Помер Микола Сингаївський у 2013 році і похований на Берковецькому кладовищі.
З творчою спадщиною цього чудового письменника можна познайомитися у бібліотеці.