Суцвіття музики і слова
Цієї осені минає 100 років від народження відомого українського поета-пісняра, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченко, автора офіційного гімну столиці Дмитра Омеляновича Луценка (1921 – 1989).
«Дарую людям пісню» має назву його перша з численних збірок натхненних поезій, що звучать піснями в серці кожного українця. Вони дарують кожному безмежну щиру любов і натхнення.
Народився Дмитро Луценко на Полтавщині в селі Березова Рудка 15 жовтня 1921 року. Любов до рідної пісні, що завжди звучала в рідній оселі, зростала разом з малим Сашком, а перші поезії він почав складати ще у школі. Мріяв стати артистом. Потрапив до Києва в 16 років і називав його у своїх поезіях «Місто моєї долі». Його мелодійні вірші самі просилися до нотного стану, щоби потім неодмінно стати найулюбленішими піснями українців. Серед них «Мамина вишня», «Як я люблю тебе», «Де ти тепер», «Не шуми калинонька», «Як тебе не любити, Києве мій». Багато інших пісень автора молодь зараз сприймає, як народні. А славнозвісна пісня «Осіннє золото» стала символом однойменного пісенно-мистецького свята, яке щорічно відбувається на Полтавщині – батьківщині Почесного громадянина міста Києва, заслуженого діяча мистецтв Дмитра Омеляновича Луценка.
Гімн Києва у виконанні вихованців та викладачів Київської дитячої музичної школи №7 ім. І. Н. Шамо