Про письменника

Немає такого письменника, який не мріяв би про славу. Але іноді вона приходить до нього зовсім не очікувано. Відомий англійський літератор ХХ ст., драматург, романіст і новеліст, автор пародій Алан Олександр Мілн здобув світове визнання завдяки іграшковому ведмежаткові Вінні-Пухові.

Ювілеї автора і його героя майже співпадають. У минулому році святкував своє 85-річчя Вінні-Пух, улюбленець дітей усього світу, а 18 січня 2007 року виповнюється 125 років від дня народження Алана Олександра Мілна (1882—1956). Якщо про героя казки відомо майже все, то про письменника — набагато менше.

Шотландець за походженням, Алан Олександр Мілн народився у сім’ї директора приватної школи для хлопчиків. Своє дитинство хлопчик провів у Лондоні. Деякий час у школі викладав знаменитий фантаст Герберт Уельс, про якого згодом з вдячністю, як про велику людину і прекрасного друга, згадував Мілн. Освіту Алан здобував спочатку у Вестмінстерській школі, а потім – у Кембріджському університеті, де вивчав математику. Проте справжнім його покликанням стала література, а першим надрукованим твором — пародія на Шерлока Холмса. Після закінчення університету Мілн працював заступником редактора гумористичного журналу «Панч». У 1911 році він одружився з Дороті Дафною де Селіконт. У своїх спогадах Мілн неодноразово підкреслював визначну роль дружини в своїй літературній діяльності. Дафна стала прототипом героїні його роману «Двоє», в якому вгадуються автобіографічні мотиви.

Під час Першої світової війни Мілн служив лейтенантом Королівської армії. Страхіття та безглуздя війни вразили письменника. Його пацифістський твір «Почесний мир» (1924 р.) мав великий резонанс у суспільстві. Але, на відміну від тотального розчарування письменників «втраченого покоління», Мілн зробив спробу знайти себе у післявоєнному житті. Після народження сина Крістофера Робіна він почав писати для дітей. І саме там, у зачарованій країні дитинства, знайшов втрачену душевну гармонію. Великий успіх мали його вірші для дітей «Коли ми були маленькими» (1924 р.), «Тепер нам вже шість» (1927 р.), а справжню славу принесли казки про Вінні-Пуха: «Вінні-Пух та його друзі» (1926 р.), «Дім на Пуховій галявині» (1928 р.). Діти та дорослі читачі вимагали від автора нових пригод Вінні-Пуха та його друзів. Мілн досадливо відмахувався: мовляв, оце вже мені англійські традиції — досить письменнику написати, наприклад, одне оповідання про поліцейського, то він повинен писати про нього все життя. Та й не вважав він «Вінні-Пуха» своїм кращим твором: в автобіографії згадав про нього лише один раз, та й то з іронією. А може, справа полягала в тому, що писати продовження Вінні-Пухових пригод вже не було для кого, адже син Крістофер Робін, який був героєм і віршів, і казок, виріс...

У 1952 році Мілн тяжко захворів. Йому довелося перенести складну операцію на головному мозкові. Останні роки життя письменник провів у своєму домі у Сусексі за читанням. 31 січня 1956 року Алана Олександра Мілна не стало. На його надгробку друг письменника, художник Едуард Шеппард, який ілюстрував перше видання «Вінні-Пуха», зробив малюнок: хлопчик з плюшевим ведмедиком, весело вистрибуючи, йдуть кудись вдалечінь...

125-річчя Алана Олександра Мілна — це, насамперед, нова зустріч читачів з його знаменитим героєм. Проте, на жаль, Мілн як дитячий поет майже невідомий дітям. Слава «Вінні-Пуха» залишила в тіні вірші Мілна для дітей. Про це свідчить хоча б те, що перекладів віршованих творів Мілна російською мовою дуже мало, а українською немає зовсім. Однак його вірші, головним героєм яких є Крістофер Робін, можна віднести до найкращих зразків справжньої поезії для дітей. Недаремно автор у своїй творчості звертався до того хлопчика, який жив у його душі. Віршам Мілна притаманні риси, якими відзначається, власне, дитинство: фантазія, яка розфарбовує одноманітний буденний світ різними кольорами, тонкий гумор, безліч дитячих запитань. І навіть найменшого натяку немає на якусь повчальність! Поет певен, що найкраще дитина виховується саме під час гри... Отож нехай вона і уявить себе моряком на безлюдному острові, або кошеням, що переростає свою маму і починає дивитися на неї зверхньо, або пихатим лордом, який вважає низьким для себе робити прості буденні речі, або королем, що ніяк не може дочекатися на сніданок звичайного бутерброду, або... Втім, переказувати вірші — справа безнадійна, їх потрібно читати. Отже, для ознайомлення юних читачів (дошкільників та учнів 1–4-х класів) з поезією Мілна добре було б провести літературний ранок «Утро с Кристофером Робином» (додаток 1). Вважаємо, що дітям буде цікаво не лише ознайомитися з веселими та захоплюючими творами, а й зустрітися зі своїм давніми приятелями — героями казок про Вінні-Пуха та його друзів: Крістофером Робіном, Вінні-Пухом, поросятком П’ятачком, або Пацем.

Повість-казка «Вінні-Пух та його друзі» — це типова історія, які вигадують діти разом із батьками про свої улюблені іграшки, а потім, на жаль, забувають. Але історія Вінні-Пуха почалася ще задовго до того, як в родині Мілнів народився син. У 1914 році молодий лейтенант Гаррі Колеуборн купив у мисливця маленьке ведмежа, якого назвав Вінні на честь рідного міста Вінніпенга. Ведмедиця Вінні стала талісманом військової частини, в якій служив Гаррі. Після війни її віддали у Лондонський зоопарк. Лагідна і добра Вінні підкорила серця лондонських дітлахів. Не дивно, що малий Крістофер Робін назвав її іменем улюбленого іграшкового ведмедика, якого йому подарували на перший день народження. А друга частина імені ведмежатка з’явилася на честь лебедя Пуха із зоопарку, з яким також товаришував хлопчик.

Вінні-Пух одразу став улюбленцем усієї родини Мілнів. Щоб ведмежатко не «сумувало», Крістоферу Робіну подарували ще дві іграшки — вислючка Іа-Іа та поросятка Паця. Потім батько вигадав Сову і Кролика, які мешкали поблизу Крочфордської ферми, що Мілни купили у 1925 році. Отак уся іграшкова компанія опинилася в своєму Лісі. А де друзі — там і пригоди. До цього часу кожний іграшковий герой уже мав свій неповторний характер, звички. Гра, у ході якої складалися казки, була в розпалі, коли батько-письменник вже з суто літературною метою купив ще три іграшки — кенгуру-маму Кенгу, її дитинча Крихітку Ру та тигреня Тигру. Отже, з’явилися нові герої і нові пригоди... Коли в грудні 1925 року Мілну запропонували написати для різдвяного номера газети «Івнінг ньюс» оповідання, він, за порадою дружини, занотував одну з історій: про Вінні-Пуха та неправильних бджіл. Вона стала першим розділом книги про чудового ведмедика. Так розпочав своє літературне життя Вінні-Пух.

«Дорослі не грають в іграшки лише з однієї, цілком розумної причини: в них не вистачає на це часу і сил», — мудро зазначив англійський письменник і мислитель Герберт Честертон.¹ Світ «Вінні-Пуха» — це світ справжньої дитячої кімнати, де зовсім немає предметів розкоші, обмаль іграшок, але багато світла, тепла й любові, і — необмежений простір для дитячої фантазії. Книга про кумедного ведмежатка, в якій поєднано неповторну дитячу наївність та щирість з тонкою дорослою іронією, однаково приваблива для дітей та дорослих. У чому ж секрет Вінні-Пуха та його друзів? По-перше, усі вони — яскраве втілення тих чи інших рис характеру: поет-філософ Вінні-Пух, «дуже маленьке створення» боязкий і відданий Паць, сумний скептик Іа-Іа, хитрий інтриган Кролик, дуже «мудра» та «освічена» Сова, турботлива мама Кенга, непосидючий Тигра... По-друге, усі вони змальовані без сатиричного перебільшення, з усмішкою та любов’ю. І, по-третє, викликає щире захоплення їхня неперевершена наївність. Саме про цю ознаку дитинства можна згадати у зв’язку зі словами Спасителя: «Будьте, як діти».

Але дитинство минає швидко, а всю його привабливість відчуваєш, на жаль, тільки тоді, коли дорослішаєш. І фінал веселих історій про Вінні-Пуха та всіх-всіх-всіх дуже сумний, навіть з відтінком трагічної неминучості: Крістофер Робін назавжди йде із Лісу, тобто настає час для суворих шкільних занять. Якщо згадати той факт, що в Англії намагаються якомога раніше віддавати дітей у закриті школи, можна зрозуміти і драматичність фіналу казки. Але це не означає, що хлопчик дорослішає — йому до болю не хочеться розлучатися з найкращими друзями і безтурботним часом фантазії та гри.

«— Пуше, пообіцяй мені, що ти мене ніколи-ніколи не забудеш. Ніколи-ніколи! Навіть коли мені буде сто років.
Пух трохи подумав.
— А скільки тоді буде мені?
— Дев’яносто дев’ять.
Вінні-Пух кивнув.
— Обіцяю, — сказав він».²

Найкращим доказом популярності Вінні-Пуха є той факт, що уже протягом багатьох років він веде цілком самостійне існування як герой мультфільмів, театральних вистав, реклами і навіть анекдотів. Та й солідні вчені цілком серйозно вивчають Вінні-Пуха та компанію, про що свідчать дослідження американських науковців Ф. Кру «Пухова загадка» і Р. Грофа «Дао Пуха» та російського літературознавця В.Руднєва «Винни-Пух и философия обыденного языка». Уже декілька поколінь читачів і глядачів говорять і думають так, як плюшевий ведмедик, тому що майже всі вислови з книги (а особливо з мультфільму російського режисера Ф. Хитрука) стали крилатими.

«Вінні-Пух» перекладено майже всіма мовами світу. Але найкращим вважається російський переклад Бориса Заходера. Не гіршим є і переклад українською мовою Леоніда Солонька, «настільки буквальному, що крізь нього „просвічував” оригінал»³. Користуючись переказом Бориса Заходера, навчив Вінні-Пуха та його друзів говорити українською мовою й Анатолій Костецький.
Які ж заходи можна запропонувати до відзначення ювілею автора знаменитої казки?

Оскільки повість про Вінні-Пуха як в українських, так і російських перекладах ілюстрували різні художники, добре було б для дошкільників та учнів 1–4 класів оформити виставку однієї книги (орієнтовні назви: «Найкращий в світі Вінні-Пух», «Ведмедику! Я тебе люблю», «Ведмежа, відоме всьому світові»). Якщо у бібліотеці є англійське видання «Вінні-Пуха», адаптоване для дітей, його також можна використати в оформленні виставки. Її можна прикрасити іграшками, у тому числі й саморобними, та дитячими малюнками, а поруч розмістити книгу відгуків, які бажано писати у формі листів до будь-якого героя казки.

Повість-казка про Вінні-Пуха дає багатий матеріал для літературних ігор. Їх можна проводити з читачами-учнями 1–4 класів у найрізноманітніших формах: як літературну вікторину, гру «Поле чудес», літературне лото, мандрівку за картою Лісу тощо. Питання до них рекомендуються в додатку 2. Пропонуємо описи запропонованих ігор.

«Склади картинку» («Літературні пазли»). Для цієї гри потрібно два саморобних портрета героїв казки (наприклад, Вінні-Пуха та Паця), які розрізають на дев’ять або дванадцять квадратиків. Учасники двох команд по черзі відповідають на запитання ведучого. Запитань для кожної команди потрібно бути стільки ж, скільки квадратиків, на які розрізано портрет. За кожну правильну відповідь команда отримує квадратик і складає портрет героя. Якщо одна команда не відповідає, або відповідає неправильно на запитання, інша має право при вірній відповіді викупити ще один квадратик. Перемагає та команда, яка першою складе портрет. Для ускладненого варіанта гри замість квадратиків можна використати пазли.

Літературне лото. Для гри потрібні: гральне поле у вигляді карти Лісу, розділене на 16 пронумерованих клітинок та 16 карток із запитаннями. У грі можуть брати участь 6-8 читачів. Гравці беруть по черзі по одній картці із запитаннями і, якщо дають правильну відповідь, кладуть картку на гральне поле. Виграє той учасник гри, який перший заповнить гральне поле.

«Вінні-Пух» — це класична книга для сімейного читання, а її головний герой давно став улюбленцем не лише дітей, але й дорослих, тобто колишніх малюків, які вперше читали казку у перекладі Бориса Заходера або Леоніда Солонька і захоплено дивилися мультфільми про Вінні-Пуха та його друзів. Нехай же ювілей письменника об’єднає усіх читачів незалежно від їхнього віку. З цією метою радимо провести сімейну вікторину «Алан Мілн, Крістофер Робін, Вінні-Пух та Всі-Всі-Всі» на зразок сучасних телевізійних ігор (додаток 3). У ній можуть брати участь як читачі-діти будь-якого віку, так і батьки. Отже, і запитання будуть складнішими, ніж в літературних іграх для дошкільників та дітей молодшого шкільного віку: не лише на тему казки, але й про історію її написання, про життя та діяльність автора. Для того, щоб правильно відповісти, учасники повинні будуть звернутися до відповідної літератури або сайтів Інтернету. У кінці заходу можна організувати чаювання з медом — улюбленою їжею Вінні-Пуха та роздати учасникам призи — саморобних героїв казок, які виготовлять діти власноруч.

Казка про Вінні-Пуха та його друзів, як і інші літературні казки, була написана тільки тому, що її автор зберіг у своїй душі дитинство. Сподіваємося, що твори Алана Олександра Мілна для дітей даруватимуть радість ще не одному поколінню юних читачів.

1. Гамбург Л.А. Гулливер, Алиса, Винни-Пух и все-все-все...: Приглашение в англ. дет. лит.— К., 1996.
2. Мілн А.А. Вінні-Пух та його друзі / Пер. з англ. Л.Солонька.— К., 1982.
3. Забужко О. Ціна Вінні-Пуха // Зарубіж. л-ра.— 2002.— № 45.— С.10.

До змісту Наступна