Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Онлайн-події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Книжковий експрес
«Україно, ми твої діти» (серія)
Бібліотека у форматі Д°
Природа і людина (рек. покажчик)
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду

Ми всі із "aCaDEMia"

Вибрані твори з щорічних літературних альманахів

Любі читачі!

      Правда, що цю книгу написав не дорослий письменник, а ми - учні школи Педагогічного Центру "aCaDEMia" . Наша школа дуже маленька - всього 60 учнів - але весела і дружна. А знаєте, чому ми саме так назвали свою книгу? Бо у нашої улюбленої письменниці Астрід Ліндгрен (тієї самої, що вигадала Карлсона і Пеппі Довгапанчоху!) є чудова повість "Ми всі із Бюллербю". В ній розповідається все-все про життя трьох хлопчиків і трьох дівчаток із малесенького шведського хутірця Бюллербю. Про їхні пригоди, радощі і прикрощі, про їхню веселі дружбу. Ось ми і вирішили: назвемо свою першу книгу "Ми всі із "aCaDEMia". Адже тут все-все про нас. Твори наші написані як рідною українською, так і російською мовами. Ми вивчаємо в школі ще й англійську, але твори цією мовою ще далеко попереду! Давайте знайомитись!

Наша адреса: Україна, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46. Школа педагогічного центру "aCaDEMia" Тел.: (05322) 7-59-00

ДОБРИЙ ДЕНЬ! ЦЕ МИ!

Євген Худолій
     Мене звати Євген. Мій тато думає, що я слухняний, але я точно не знаю. Бо іноді я-таки не слухаюсь. Моя сусідка думає, що я крикливий. І я з нею згоден, бо часто галасую. (автопортрет)

Оленка Явтушенко
     Здрастуйте, мене звуть Оленка. Я дівчинка, хоча це і так зрозуміло, раз мене звати Оленка. Мені подобається моє ім'я. Мій сусід вважає мене хитрою, бо я завжди знаходжу все, що губиться. А мама каже, що я вредна, бо не люблю прибирати у своїй кімнаті. Я вважаю, що я дуже весела і чудна, тому що дивлюся багато мультфільмів і вигадую багатенько цікавого. А не люблю я сумувати. Я живу у місті Полтаві. Я люблю своє місто. Воно дуже зелене і красиве. У мене велика сім'я: мама, тато, дідусь, бабуся і улюблена собака Лада. Я вчусь в школі, а ще займаюсь у художній студії. У мене багато друзів. Я дуже люблю свою сім'ю і своїх друзів. Мама хоче, щоб я була відмінницею. Я дуже стараюсь, але поки що не виходить. Мій дід говорить, що в житті треба хоч щось уміти робити краще за інших. Поки що у мене краще виходить малювати, і ще я люблю уроки англійської мови. Я гадаю, що кожна людина повинна знати хоч одну іноземну мову. А я повинна знати їх кілька, бо мрію стати перекладачем. Але щоб досягти успіху, мені треба багато трудитися, я це знаю точно. (автопортрет)

Ліза Кібкало
     Предположим, что мы инопланетяне и первый раз встречаемся с Лизой. И что мы видим: идет девочка, словно пушинка, весит всего 19 кг, не то что я целых 34 кг. Высокие губы, глаза, то ли серые, то ли еще какие-то, и все время смотрят вниз, а губы тихо повторяют ... "Валяное,.. валяное,.. четыре шене..." По этому, а не по красному лицу нетрудно догадаться, что идет урок хореографии. (очима Каті Петренко)

Аня Лісогоренко
     Аня дуже терпляча. Це важлива риса в людині, яка не у кожного є. А як вона виникла? Це все з хореографії. Раніше вона танцювала дуже погано, а зараз майже, як я. На цьому уроці дуже важко тримати ногу, бо це треба робити м'язами, 1 Аня дуже часто плакала. Тоді деякі казали: "Реве та стогне Аня наша". А зараз хоч очі червоні, руки і ноги сині від напруги, губи фіолетові і котяться сльози: одна, друга, третя... і ціла річка -та ногу вона тримає високо. (очима Лізи Кібкало)

ВІРШІ

         ***
    "Ось і зима!" -
    сказали бабуся і дідусь.
    Вони з прогулянки прийшли веселі та
    мокрі.
    Дмитрик Завора (І клас)

         ***
    Сніжинки падають з неба на землю - такі
    пухнасті, красиві,
    вони хочуть знову на небо.
    Але цього ніколи не буде.

    Сідаю на санчата.
    Лечу з крутої гірки.
    А потім лечу із санчат на сніг.
    Євген Іванов (2 клас)

         ***
    Кормушка висит на ивушке плакучей.
    Без крошек, без птиц.
    Весна...
    Діма Кунашев (1 класс)

         ***
    О, мамо! Дивись,
    який гарний струмочок!
    Худенький, як я!

         ***
    У верби вже проросли котики.
    Такі пухнасті, сіренькі, такі маленькі,
    як мишенята!
    Сергійко Гордієнко (1 клас)

         ***
    Сумерки. Легкий ветерок.
    Вот качнулась береза, ива...
    А сосна стоит выпрямившись.
    Барышня...
    Катерина Петренко (4 класс)

         ***
    Веселе порося гуляє,
    як хлопченя,
    стрибаючи через калюжі.

         ***
    Маленький краб ліз, як вояк:
    раз, два, три -
    вже у воді.

         ***
    Листок падає з дерева.
    Прощається зі своєю
    хатою.
    Дмитрик Гонтар (2 клас)

         ***
    Останній день липня.
    Остання липнева гроза.
    Тихо падають краплі з даху.

         ***
    Раннее утро. Солнце еще не нагрело землю.
    А на поле кто-то разлил молоко.

         ***
    Спокійно тече річка.
    Їй все одно, що несе вона жовте листя.
    А мені боляче.

         ***
    Передостанній день літа...
    А тепло як!
    І сумно як!

    Осенний дождь

    Дождик в косую линейку идет,
    тихую песню о чем-то поет.
    О том, что совсем,
    ну, совсем ведь недавно
    он мог босиком пробежать по бульвару!..
    Теперь же в калошах
    он должен ходить
    и чинно, старательно
    лить, лить и лить...
    Наталія Дмитренко (4 клас)

         ***
    Четвертый день висит коала,
    А все банан не дожевала...

         ***
    Плыла по болоту змея безобидная,
    Навстречу лягушка плыла аппетитная.
    Как только лягушку змея увидала,
    Так сразу ее безобидность пропала.
    Лягушка поближе еще подплыла,
    И аппетитность ее возросла.

    У змеи - открытие,
    В жизни важное событие:
    Не такая уж она безобидная,
    Если рядом лягушка аппетитная.
    Антон Гордін (3 клас)

         ***
    Первые снежинки
    На ладонь мою упали
    И расстаяли, пропали.
    Я не буду горевать,
    Протяну ладонь опять.
    Дарина Ходирева (2 клас)

         ***
    Букет із фрезій мама принесла
    Ці ніжні квіті пахли так чудово.
    Сама весна серед зими цвіла,
    Бо вже прийти до нас збиралась знову.
    Денис Триус

         ***
    Стара, закинута хатина,
    Щурі в ній навіть не живуть.
    За хаткою в саду маленькім
    Дерева навесні цвітуть.
    Закинуту хатину розділили
    На невеличкі ниткові світи.
    Й ремонт такий там павуки зробили,
    Що в хатку ти не зможеш і зайти.
    А восени за хатою тією
    Не айстри хмаркою цвіли
    Під вишнею - будяк великий,
    За терном - джунглі кропиви.
    А далі сливи, абрикоси,
    Горіхи й мудрий-мудрий дуб.
    Під його листям, як під стріхою,
    Сидить, мов князь, рогатий жук.
    Ганна Лісогоренко

    Тигрова акула

    Тигра ковтнула велика акула,
    А пожувати поживу забула.
    Від голови до самого хвоста
    Стала смугаста акула ота.
    Морев Євген (4 клас)

         ***
    Стрункі тополі похилились.
    У нірки їжаки зарились.
    Стоїть дрімуча тиша.
    В кутку шкребеться миша
    У хатах вже свічки горять,
    А деякі вже хати сплять.
    Чаклунка ніч іде до хати,
    І починає чаклувати.
    Олена Привалова (4 клас)

    Как я пишу стихи

    Я встаю, и день встает.
    Я иду, и снег идет.
    Я смеюсь, а кто-плачет,
    Я лечу, а кто-то скачет.

    НУ И НУ! ВОТ ТАК РАЗ!
    РИФМА ПРОСТО ВЫСШИЙ КЛАСС!
    ВОТ ОДНА, ВОТ ТРИ, ВОТ ДВЕ...
    ТАК И КРУЖАТ В ГОЛОВЕ!

    И ДАВАЙТЕ ПО ПОРЯДКУ,
    МЫ ЗАПИШЕМ ВСЕ В ТЕТРАДКУ.
    НЕТ... ТАК ДЕЛО НЕ ПОЙДЕТ...
    БУДЕТ ВСЕ НАОБОРОТ!

    День встает, и я встаю,
    Снег идет, а я лежу.
    Кто-то плачет - я смеюсь,
    Кто-то скачет - я кручусь.
    Так живем мы, так и плачем,
    Ищем, любим, даже скачем.
    Наталія Суржина (4 к.лас)

ОПОВІДАННЯ, ІСТОРІЇ

Вперше - "на гастролі"
     Ви знаєте таке відчуття, коли від несподіваного щастя ви стаєте легеньким, мов пушинка, і можете злетіти високо-високо?! Саме таке відчуття було у мене в четвер двадцять другого жовтня. Я увесь час посміхалася, всім говорила "будь ласка" і "спасибі" і квапила кожну хвилину, щоб швидше настало завтра. Іноді в мене були ніби провали в пам'яті - я забувала, чому я радію, але потім згадувала і ставала ще радіснішою.
     Завтра ми мали виступати з нашими танцями - "Гопаком" і "Крижачком".
     Цього вечора я повчила уроки дуже швидко (всі інші, я думаю, теж). Вивчивши уроки, я приступила до урочистого ритуалу - збирання речей. Коли я знайшла все, крім хореографічних тапочок, радість моя потихеньку почала вщухати. Безрезультатно пошукавши їх увесь залишок вечора, я з тяжким серцем і радісною душею лягла спати.
     Не встигла я заплющити очі, як почула голос мами: "Наташа, вставай, уже шість годин, ти чуєш чи ні?" Я хотіла промимрити: "Ну, то й що?" - але згадала про виступ і, як ошпарена, вилетіла з ліжка.      Коли я вийшла на вулицю, було ще дуже темно, а туман був такий, якого навіть у Лондоні не буває.
     Так незвичайно бачити школу пустою і замість галасливого класу чотирьох хлопців і чотирьох дівчат, які блукають туди-сюди з бантами, костюмами в руках.
     Нарешті всі банти зав'язані, костюми занесені в автобус, ми усаджені, мотор задеренчав... Ура! Ми виїхали в Супрунівку. Ми, як справжні артисти, їхали на гастролі, щоправда не до Польщі чи Румунії, а в село під Полтавою.
Наталія Дмитренко (4 клас)
23 лютого 1998 року

     23 лютого - це день Радянської Армії. Дівчата нам на цей день підготували сюрприз. Це були різні конкурси і переможцю давали шоколадну медаль. Це нас спонукало до видатних подвигів.
     Був силовий конкурс. Нам, хлопцям, треба було віджиматись від полу. Я віджався 51 раз. На останнє віджимання я звивався, як зміючка. Зате отримав медаль!
     Другий конкурс був на силу волі. Треба було цілий урок сидіти рівно, не ворушитись, навіть дихати не можна було. Але, як назло, у мене весь урок чухалось то вухо, то ніс, то нога, то рука, і я не міг не почухатися, наче на мене напали блохи.
     У кінці дня був ще один сюрприз. Дівчата приготували святковий "вогник". Поки вони готувалися в іншому класі, нам сказали розставити парти. Коли парти були розставлені, нам не було чим зайнятися. І Ярослав придумав гарну гру, хоча, звичайно, не порадився з нами. Він надув кульку, взяв у руку булавку, і бігав за нами, намагаючись проштрикнути кульку біля чийогось вуха, щоб оглушити. Але в нього нічого не вийшло. Мабуть, погано надув кульку - вона ніяк не вибухала.      Нарешті дівчата прийшли, а то б Ярослав все-таки когось оглушив.
     Потім були ще конкурси: конкурс на найкращий розум, на найкращого гумориста, на найкращого природознавця. І я заробив ще дві медалі.
     І став рекордсменом. У мене було дві з половиною медалі. Чому дві з половиною? Тому що я з'їв півмедалі на англійській мові.
     Як було приємно отримати подарунки від дівчат!
     Це було найкраще 23 лютого у моєму житті.

Євген Отрішко (4 клас)
КАЗКИ

***

     Жив-був я. І жив не один, а з другом. Мене звати кросовок. Я білого кольору, швидкий і сильний. Друга звати теж кросовок, він теж веселий. Ми з ним любили побалакати на уроках, поки наші господарі вчилися. Мого господаря звати ЛІВА НОГА. Він веселий, як і ми з другом, і любить обпиратися об ніжку стільця. Господар мого друга ПРАВА НОГА має таку саму звичку. Наші господарі люблять на уроці складатися одна на одну, а коли дзвенить дзвінок, вони влаштовують гонки. Ми мчимо щодуху!
     І так щодня.
     Одного разу ми засперечалися, хто кого пережене, і так швидко рвонули, що аж один через одного перечепилися і полетіли, куди очі дивляться. І раптом - бубух у стіну! Ляп! І ми почали сперечатися, хто кого перечепив:
     - Ти!
     - Ні, ти!
     Так ми дійшли до бійки і почали один одного буцати. І прийшли додому пошкрябаними. На другий день ми один з одним не розмовляли, і так день, два... А господарі були дуже сумними: не бігали, на фізкультурі не стрибали, нікого не обганяли.
     Потім до мене підійшла туфелька з високим каблучком і довгим носиком. Вона сказала:
     - Якщо ви справжні друзі, ви повинні помиритися!
     І зникла.
     А я взявся за діло. Підійшов до нього і підштовхнув:
     - Ну що, помиримося?
     І він мене підштовхнув:
     - Помиримося! І знову почалося ганяння по класу і господарі знову стали веселими.

Ярослав Шаталов (3 клас)
Літаючі їжачки

     Це звичайні їжачки. Тільки літаючі, їм так зручніше, швидше доберешся, куди треба, згори більше видно, от вони і літають.
     Якось вони грали в квача і постирали собі крильця. Довелося летіти в аптеку. Сова-аптекар - побачивши біля дупла на гілочці їжачків ні крапельки не здивувалася. Вона вже до них звикла. Виписала мазь, а от помазати крильця було важко - колючки заважають. Але коли ти лікар, повинен надати допомогу!
     І побігли їжачки назад. Бігли і дивувались, чому не всі їжачки літають: і зручніше, і швидше доберешся, куди треба, і згори більше видно... Це ж так неприємно, коли крильця болять і треба бігти нижче трави!

Ксенія Тараннікова (3 клас)
Крабик и Червячок

     Жил был Червячок. Он был сам. У него не было ни друзей, ни родителей.
     Однажды он пополз на прогулку к кафе. Это было в тропиках. Он заполз в кафе, посмотрел на меню и начал читать:
     - Мороженое со взбитыми сливками, манго, авокадо, бананы, кокосы, апель... Крабы?!
     Червячок испуганно перечитал:
     - Люди едят крабов? - спросил у себя Червячок.
     - Бандиты!
     Тут повар сказал:
     - Мальчик, пойди налови рыбы и крабов.
     Мальчик пошел к морю. Идя, он наступил Червячку на хвостик.
     - Ой, - услышал мальчик.
     - О-о-о, наживка появилась! - радостно сказал мальчик.
     Червячок испугался, потому что мальчик наживил его на крючок. Червячок не знал, что хочет сделать мальчик. А мальчик закинул удочку в воду.
     После того, как Червячок оказался в воде, он увидел маленького Крабика и сказал:
     - Привет! Ты кто?
     - Я Крабик. А ты?
     - Червячок. Давай дружить.
     - Давай. Побежали, - сказал Крабик.
     - Извини, - сказал червячок, - я не могу. Помоги мне освободиться, пожалуйста.
     - Ладно.
     И крабик перерезал клешней леску. Мальчик махом дернул леску и открыл рот от удивления: ни крючка, ни червячка.
     - И куда они делись? - удивился мальчик.

Євгеній Іванов, 2 клас
 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
 
Останнє оновлення: 5/5/2021
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей