Мамо, тато, з дітьми ладнайте!

Коли ви плануєте стати батьками, бажано переглянути якомога більше книжок з виховання дитини. Існують американські, європейські, східні методики. Вони усі цікаві і корисні.

В одній із книжок російський психолог В. Леві писав, що всі понівечені долі беруть початок у ранньому дитинстві. Батьки самі калічать дітей злістю, криками, бійкою.

Діти потребують поваги, з ними потрібно поводитися як з дорослими, бо вони все чудово розуміють. Якщо свідомість дитини ще не розвинена, то треба пускатися на маленькі хитрощі,  умовляння. Якщо дитина погано їсть, не треба її залякувати чи наполягати, вона усе одно нічого не зрозуміє. Краще заспівати їй пісеньку, розказати казку. Для дитини, особливо маленької, негативні емоції є шкідливими, адже не відомо, як вони вплинуть на її подальше життя.

Відома співачка Лада Денс, розповідаючи про дитячі роки своїх дітей, стверджує цю думку: «Илюша боялся засыпать в темной комнате. Мы всегда оставляли дверь открытой, он слушал, что у нас происходит, и спокойно засыпал. Если просил спеть ему песенку, я подходила и пела»...

«Когда Илюше было полтора годика, мы вернулись в город, и он боялся ездить в лифте. Пришлось целую неделю ходить пешком, пока не привык. Я приучала его к лифту постепенно. Говорила: «Вон собачка поехала и не боится, малыш в коляске тоже не боится». Вскоре сын согласился поехать у меня на руках, потом уже стоял, держась за руку, а теперь спокойно стоит сам. Все детские проблемы лучше решать мягко, осторожно и плавно, чтобы не навредить психике ребенка...»

«Когда Илья и Лиза в два голоса орут и хнычут, от проявления насилия я все равно сдерживаюсь, используя проверенный метод — отвлечение внимания. Хватаю орущего ребенка, подношу к окну и говорю: «Смотри, ворона летит, а вон зайчик побежал». Один успокаивается, второй за ним тоже. Кстати, дети — хитрый народ и знают, как с кем себя вести. С няней или со мной они позволяют себе капризы. А вот  перед папой ни Илья, ни Лиза истерику никогда не закатят — понимают, что бесполезно!».