Національна бібліотека України для дітей
     
Віртуальна довідка1
Наша адреса:
03190, Київ, вул. Януша Корчака, 60
 
Написать письмо
 
 
 
   
Пошук по сайту  
 
Skip Navigation Links.
Про бібліотеку
Загальна інформація
Режим роботи
Контакти
Структура
"Вікно в Америку"
ЗМІ про бібліотеку
Спонсори
Благодійний фонд розвитку
Державні закупівлі
Вакансії
Послуги та сервіси
Новини
Замовлення екскурсій
Бібліотечні події
Онлайн-проєкти
Читацькі об'єднання
Психологічна служба
Віртуальна довідка
Версія для слабозорих
Електронні ресурси
Електронний каталог
Електронна бібліотека
Видання бібліотек для дітей
Віртуальні книжкові виставки
Інтерактивні ресурси
Ключ
Почитайко
Т.Г. Шевченко для дітей
Бібліотека у форматі Д°
Музей книги
Творчість дітей
Пам'ятні літературні дати
Вибрані Інтернет-ресурси
Для дітей
Для дорослих
Дитячі бібліотеки в Інтернет
Це важливо знати
Читання - справа сімейна
ІнфоТека для дітей
ІнфоТека для дорослих
Інтернет-безпека для дітей
Інтернет-безпека для батьків
На допомогу бібліотекареві
Професійні новини
Бібліотеки України для дітей
Мережа бібліотек України для дітей
Національна секція IBBY
Асоціація дитячих бібліотекарів
Сторінка методиста
Проєкт "КОРДБА"
Інформаційна культура користувачів
Бібліотека + IT
Нові книги України
Книги обмінного фонду
   УМКА     Про себе, країну і світ

Випуск 2 - 2004




Погляд





Погляд

 

МАЙ СМІЛИВІСТЬ СКАЗАТИ "НІ" - ЯКЩО ВОНО ТОБІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ

     Ну і властива ж нам, українцям, здатність зациклюватися на чомусь одному. Спочатку нам щось дуже подобається, а потім ми уже не знаємо, як цього "чогось" позбутися. Не встигнеш озирнутись, як це "вподобане" стане для тебе камінцем, де-де - у нирках. Або ще гірше, піском у печінках... Здогадуєтесь, про що це я? Та про нашу нікчемну попсу (різновид музики або суміш її з чимось іншим). Проте вона нам іноді такі "перли" підсовує...
     Однією із таких "дорогоцінних перлин" є всіма уже переслухана і знана напам'ять наша рідна супер-пупер-рок-поп-блюз-соул і дане вкупі-група "ОЕ". Добре, що українська. Узагалі-то, їм, на перший погляд, нібито важко чимось "таким" дорікнути. Файних п'ятірко хлопчиків (особливо, фронт-мен!). Співають виключно українською мовою. Популярні навіть у Росії! Шанують батьків, часто приїжджають до рідного Львова. Ввічливі із журналістами, фанатами і фанатками... Здавалося б, кому ж як не їм, суперменам, та й стати легендою українського рок-н-ролу! Музичка у них така мелодійна, романтична і, на перший погляд, не така вже й попсова. Та чи це рок-н-рол? Аніскільки.
     Звичайно, хлопці з "ОЕ", як тільки-но прозвучала критика з боку шанувальників жанру щодо їхніх зазіхань називатися рокерами, відразу ж знайшли собі "залізне" виправдання, яке їм самим, схоже на те, дуже сподобалося. От і вхопилися вони за нього, як потопаючий хапається за останню соломинку, мовляв, ми - український мелодійний рок! Це ж треба таке - новий напрям у музиці! До того ж, суто український. Ги-ги... Мабуть, замало вони слухали цієї музики. Рок - це штука цікава, але й примхлива. Розумієте, про що я? Він або рок, або це не він, а -"воно". Мелодійне чи не мелодійне, а таки "воно". Можна ще -романтичне, любовне чи сексуальне...
     Що ж ми маємо? "Там, де нас нема" - це перша круто розкручена пісня, що з'явилася відразу після набридливого і надокучливого "Мікі Мауса". Ця пісенька надто вже нагадує одну із невиправдано забутих або й не знану зовсім переважною більшістю сучасних підлітків композицію Володимира Івасюка "У мріях ти була". Ця пісенька, яка піднесла "ОЕ" на вершину популярності, уже тоді не мала нічого спільного з рок-музикою. Куди їм було до "Ми помремо не в Парижі" Півнів чи "Країни мрій" ВВ. Може, "Кішка"? Та за цю пісню їх цілком можна було б притягнути до відповідальності за відверте переспівування легендарних "Doors" (композиція "Hallo, i Love You"), а їхнього фронтмена - висміяти за безсоромне мавпування Джима Мо-ріссона. Що ж до останньої їхньої "Суперсиметрії", то аж плакати хочеться. Так жалібно Славко завиває... Не зрозумію тільки, що ж у нього за "таке" там сталося.
     Був ще у них концерт у Львівській опері, зовсім недавно. Нібито нічого. Та у мене мимоволі з'явилося неприємне відчуття - то вони що, тепер під Металіку нам закосили? Але все ж, файно було... Талановиті хлопці, ніде правди діти! А що совісті у них ні краплини немає, то ми вже їм пробачимо. Сльози течуть повноводними ріками, коли чуєш їхній "мелодійний рок". Особливо, коли надходить черга соло на гітарі, то Павлік Гудімов і Юрко Хусточка уже так вишивають. А тут ще Славко Вакарчук як заплаче... Повний торчок, коротше.
     А ще, написав би котрийсь талановитий сучасний український аналітик від рок-музики (на зразок російського Арсєнія Троїцкого) якусь-таку книжечку чи посібник для юних рок-музикантів. Бо вони уже зовсім з пантелику збилися... Таке враження, що обслухались у магазинах, маршрутках і барах "Віа гри" і давай на гітарах щось подібне лабати. А що, людям подобається! До чого тут справжнє мистецтво? А, може, ми надто суворі до них? Може, вони і справді нічого поганого не хотіли? Може, вони, бідолахи, і справді хотіли грати рок-н-рол?!. Та щось їм дуже заважало. Можливо, це було "воно"... Але, як ми усі знаємо, не буває нічого поганого, щоб у ньому не було частинки чогось хорошого. От і "ОЕ" продемонстрували нам те, чого не повинна собі дозволяти справжня рок-група. Нічого, іншим наука буде. Послухайте, фанати "ОЕ", озирніться довкола себе! Чи потрібний вам такий рок-н-рол? Якщо так, то продовжуйте його слухати...


Соломія Паляниця
Школа журналістики ЦТДЮГ, м.Львів

 

 

  А що Ви думаєте з цього приводу?
Якщо Ви хочете написати нам листа, натисніть тут

 

Для редагування, видалення інформаціі про дитину з сайту або повідомлення про нелегальний контент Ви можете звернутися за адресою: library@chl.kiev.ua

 
Останнє оновлення: 12/4/2024
© 1999-2010р. Національна бібліотека України для дітей