Про доброго чаклуна і безкінечний календарик
У першому розділі бібліографічної подорожі сторінками книжки «Найперша стежечка» ми з тобою познайомилися з багатьма героями віршів Тамари Коломієць — із крихітним помагайчиком Дбайком, смішним непослухом Жабунцем, ледачим Нехаєм, диваками Рогатті і Рогеллі та дівчатками й хлопчиками. Наша подорож продовжується. Цього разу — по сторінках барвистої збірки, яка називається «Де ховає сонце роси». Книжка вийшла друком у Харкові в 2006 році у видавництві «Школа». Чудові малюнки до неї зробила художниця О. Трусова. На обкладинці книжки прочитаємо: «Золота колекція української поезії для дітей». Це означає, що вірші Тамари Коломієць, зібрані в ній, одні з кращих, написаних поетами для дітей.
У збірці «Де ховає сонце роси» ти зустрінешся з добрим чаклуном. Він живе на сьомому небі, ходить у шапціневидимці і носить «усім по сім гостинців». Тижню подарував сім погожих днів, палітрі — сім кольорів, пісні — сім нот, гітарі — сім співучих струн, казці — сім гномів, світові — сім чудес і навіть авторці цієї книжки «сипонув з мішка років аж цілих сім десятків».
Своїм читачам Тамара Коломієць теж начаклувала сім подарунків. Ми знайдемо їх у розділі книжки, що називається «Усім по сім». Це «Колисанки», «Дива», «Пісеньки», «Оповідки», «Звичайні речі», «Казочки», «Лічилки». І в кожному з них міститься по сім віршів. Колисанки поетеса співає малим Івасикам, Ганнусям, Наталочкам і навіть крихітним квасолькам, що сплять у зеленому стручку. А вже відомий тобі хлопчик Дбайко («Дбайкова колисанка») просить вітерця:
Погойдай співучу
Пташину —
На тонкім гіллі
Люленькилюлі,
Люлі... |
І навіть крилатому, вусатому, носатому джмелю теж потрібна колисанка, коли він спить «натомлено у квітці запашній» («Пісенька на добраніч»). Тобі мама теж співала колисанку, коли ти був ще зовсім маленьким. Другий подарунок від Тамари Коломієць — це дива. Про деякі з них, наприклад, про луговий аеродром, ми з тобою довідалися із попередньої книжки. А про незвичайний ранок ще не читали. То ж слухаємо.
Світлий ранок
В темний ліс
На сніданок
Роси ніс.
По бадиллі,
По корчах
У барилі
На плечах. |
Роси дісталися клену, горобинкам, бересткам («Ранок»). Справжнім дивом є щедре літо, яке завітало в ліс. Там
Вкладаються грибочки
У круглі козубочки
Збираються малинки
У лозяні корзинки.
Всипаються сунички
У цебрикидійнички.
Збігаються чорниці
У скринькиплетениці. («Літо в лісі»). |
Дивом вважає поетеса райдугу у небі. У неї сім найяскравіших, найвеселіших, найкрасивіших кольорів («Про найкращих»). І, звичайно, неперевершене диво — це чаклун, про якого я розповідала на початку нашої подорожі по сторінках книжки «Де ховає сонце роси».
А тепер розгорнемо третій подарунок авторки. Він має назву «Пісеньки». Взагалі вірші Тамари Коломієць дуже мелодійні. Багато з них покладено на музику. Коли поетеса складає їх, то наспівує собі. Ось один із них:
Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І підспівують дерева
За парканом у саду.
І вусатий садівник,
Що вставати рано звик,
Щось веселе замугикав
Поливаючи квітник. |
Є у цьому розділі піснягра «Ми у лісі були». Думаю, що стати в коло і погратися з усіма було б цікаво і тобі.
Ми у лісі були,
В коло білку взяли.
Білкапоскакушка —
Дрібонькидрібушки —
В колі чеберяє,
Танець починає.
Скік та скік
З боку в бік —
В колі чеберяє. |
Такі ж цікаві пісеньки про весну («Співаночкавесняночка») та зиму («А до нас іде зима») чекають на тебе на сторінках книжки.
Четвертим подарунком поетеси є «Оповідки». Вони —про вже відомого тобі хлопчикапомагайка Дбайка, про його добрі справи.
Настав час довідатися про п’ятий подарунок Тамари Коломієць, який вона назвала «Звичайні речі». Весело і цікаво розповіла поетеса про те, як уміло працюють звичайні речі, які оточують нас. Це веселий душ, який залюбки миє посуд; олівці, що малюють на папері жабку, курку, кицьку та інших тварин; поливалка, що поливає капусту; клей, що допомагає зробити аплікації. А як старанно працює ложка!
Коло миски з борщем
Ложка працювала.
— А підсиптено ще!
Стало дуже мало...
Та налийте молока,
Та укиньте кашу!
«Роботяща яка! —
Всі про мене кажуть.
В мене діло не просте —
Спробуй покрутиться!
Я ж стараюсь —
Хай росте
Мамі помічниця. |
Шостим подарунком авторки книжки є «Казочки». А точніше — казочкидрібнята. Так любовно їх називає поетеса. Вони про зайчиська, який турбується про малих зайчат («Біг зайчисько»), про червоного лиса, який сам придумав казку («Кумедний лис»), про царя Гороха, який спустився з бобових хмар («Цар Горох»).
Є серед цих казочок ще одна — «Наймиліше слово». Вона про школу у бору, в якій навчаються різні звірята: котик, зайчик, ведмежа, білченя. На першому уроці вони вивчають слово «між словами усіма щонайголовніше».
А ти, дорогий читачу, здогадуєшся, що це за слово? Якщо ні, то заглянемо на урок до звірят і почуємо:
— Мама! — крикнули малі
Якнайголосніше.
На усійусій землі
Слово наймиліше! |
І, нарешті, останній із семи подарунків Тамари Коломієць — «Лічилки». Мабуть, ти їх добре знаєш. Адже яка гра у піжмурки без лічилки!
Ой за лісомперелісом
Зустрілася курка з лисом.
— Здрастуй, лисе, —
каже курка.
Нумо гратися у жмурки!
...Тобі лисулисовину,
Ховатися у ліщину.
А Рябові — йти шукати.
Ну ж бо, лисе, утікати! («Жмурки»). |
Тамара Коломієць подбала, щоб лічилки легко запам’ятовувались, були цікавими та різноманітними. У своєму дитинстві вона теж часто грала у піжмурки та інші ігри. То ж вона знає, як важливо мати гарну лічилку. А вибирати тобі. Тут є «Сонячна лічилка», «Дбайкова лічилка», «Смачна лічилка» та інші.
Тепер, отримавши аж сім подарунків у першому розділі книжки, ми подорожуємо далі по її сторінках і потрапляємо в розділ «Небилиці». Поетеса каже, що ці вірші для того, щоб усім повеселитися, а ще потренувати свою уяву. Перший з віршів так і називається «Небилиця».
А у зими на порозі
Цвітуть маки на морозі
А у літа на печі
Замерзають калачі.
А у весни коло поля
Листя скинула тополя.
А в осені коло стежки
Вбрались верби у сережки
А ми стали коло хати
Та й не можем розібрати,
Кому іти рибу пасти,
Кому воду в копи класти,
Кому піски молотити,
Кому сніги волочити. |
Ти таке десь бачив, ти таке десь чув? А ще, коли прочитаєш небилиці «Кротів борщ», «Ведмедів танок», «Чудеса» то, насміявшись досхочу, може й сам щось подібне почнеш розповідати.
У наступному розділі «Вірші без кінця», куди ми вирушаємо, поетеса просить допомогти їй.
Віршенята безкінечні
І невдячні, і негречні
Я їх все кажу, кажу,
А кінця не прив’яжу.
Ви мені допоможіть,
Вслід за мною їх кажіть. |
А вірші ці про білку, що стрибає з гілки на гілку і зриває горішки («Потішка»), про катання на санчатах і польоти в замет («Санчата»), про обруч, що покотився навтікача («Доганялочка»), про діда та обід, який він варив, з’їдав і знову варив («Дідів обід») та ще багато чого безкінечного.
Тепер ми дісталися розділу «Календарик» (теж, здається, безкінечний). А як же інакше?
Календарик новорічний
Починає рік із січня
Груднеммісяцем кінчає.
Знову рік Новий стрічає...
Так по колу він іде —
За собою нас веде. |
Тут ти знайдеш дванадцять пізнавальних цікавих віршів про кожний місяць року. Оскільки все, про що розповідає поетеса Тамара Коломієць, легко уявити собі, то ти ніби побуваєш в гостях у місяців і довідаєшся про їхні обов’язки і важливі справи.
Так, «сердитий, та не дуже» січень землю пухом укриває, щоб не змерз урожай. Лютий посилає морози і заметілі. А березень хоч і не встигає трави простелити до ніг, та дарує ніжні проліски. Квітень оживляє все довкола, заквітчує землю, посилає джмелів на цвіт. Травень поливає землю з хмар, наливає жита, яблука і вишні. Червень збирає спілі ягоди. Липень запрошує куштувати мед. Серпень дбає про дозрівання і збирання врожаїв. Вересень турбується вже про новий урожай хліба. Жовтень фарбує листя і збирає пізні яблука. Листопад оглядає сад, ліс, перевіряє озимину. Грудень викликає вітрів, щоб закрутили віхолу і вкрили землю білим снігом. Так працюють місяці весь рік.
У наступному розділі «Жива вода» здійснимо цікаву, пізнавальну подорож разом з лісовим джерелом («Джерело»). Його жива вода потекла у яр струмком. Її п’ють їжаки, зайчата, дерева і кущі. Струмок перетворився на річечку, де хлопці ловлять рибу і плавають у човнах. Річечка влилася у Дніпроріку. Повноводний Дніпро біжить у гості до Чорного моря. А найбільше води — в океані. Там «кругом вода та небо, і землі не стрінеш ти». Потім зберуться хмари. З них нап’ється земля і знову зпід коріння заб’є джерело.
Дивовижне вічне коло
Є в цілющої води.
І нема йому початку
І нема йому кінця. |
Так поетично розповіла Тамара Коломієць про кругообіг води в природі. Наша подорож сторінками цієї книжки завершується розділом «Що воно за диво», в якому вміщено загадки. У Тамари Коломієць їх більше п’ятисот. У розділі ж всього тридцять. У вступі до нього поетеса підказує тобі, як відгадувати ці загадки:
Це диво загадкове
Ніяк не випадкове:
Хто римувати вміє,
Усе тут зрозуміє.
Як слово в риму ляже,
Відгадку вам підкаже.
То ж спробуємо відгадати! |
Тож скористайся цією порадою. Читай і відгадуй загадки самостійно. Для прикладу тобі дві з них:
Вірний друг дитячий,
Як ніхто терплячий:
Б’ють його — не плаче,
А все вище скаче.
І до рук навскач
Потрапляє... (М’яч). |
У коробці спочивають
Спритні хлопцімолодці.
Убрання барвисте мають
І загострені кінці.
На папері слід лишають
Гостроносі... (Олівці). |
От і закінчилася наша бібліографічна подорож сторінками книжок поетеси Тамари Коломієць. Думаю, що ти, маленький читачу, дізнався багато цікавого, став спостережливішим, кмітливішим, добрішим, розумнішим, почув, яка співуча рідна українська мова. То ж іди далі у світ до знань із добрими і талановитими віршами Тамари Опанасівни Коломієць.
До змісту Наступна 