Наша подорож шевченковими шляхами була б неповною без спроби доторкнутися до ще однієї грані непересічного таланту митця — живопису. Образотворча спадщина Шевченка в школі не вивчається. Але ми вважаємо, що ознайомлення дітей з його мистецьким доробком повинно бути обов’язковим. Це не тільки дасть змогу одержати повне і чітке уявлення про роль Шевченка в розвитку національної культури, але й сприятиме естетичному вихованню дітей. Кобзар як художник не менш знаний як письменник: його акварелі, сепії, офорти, вражають своєю небуденністю, променяться божественним світлом. До нас дійшло понад 1000 його художніх робіт. На допомогу викладачам літератури, бібліотекарям пропонуємо підготувати тематичні добірки «Мистецька спадщина Шевченка». Ця тематика стане основою циклу коментованих бесід, з тим, щоб потім найбільш обізнані діти поширювали ці знання серед однолітків.
Оцінити і донести образ, творчість Кобзаря неможливо без шевченкознавців і шевченкознавства як важливої науки літературознавства. Для бібліотекарів важливо використовувати дослідження шевченкознавців, зокрема І. Дзюби, І. Огієнка, що є унікальними тим, що автори не лише постійно тримають у полі зору масив шевченкознавства давнього і новітнього, а й озброюють нас вагомими аргументами проти спроб принизити велич генія, і своїм трактуванням дають можливість відчути, чому Шевченко довіку насущний і в Україні, і в цивілізованому світі.
Список перекладачів-популяризаторів творчості Т. Шевченка в різних країнах містить понад сотню імен, серед яких С. Войнич, Дж. Ліндсей, М. Садовяну, Кімацу, В. Брюсов, І. Бунін, С. Єсенін, В. Державін, М. Свєтлов, В. Інбер, О. Благиніна. Чимало з них спеціально вивчали українську мову, щоб читати Шевченка в оригіналі. У шанобі схиляли голови перед генієм Шевченка Л. Толстой, В. Короленко, М. Горький, В. Маяковський і багато таких творців світової культури, як Л. Арагон, Н. Хікмет, Я. Колас, Я. Райніс, К. Хетагуров, А. Церетелі, Є. Желіговський, Ч. Діккенс, і їхню славну когорту щороку доповнюють десятки видатних поетів. Отже, розкриваємо цю вагому тему циклами заходів «Шевченко і світова культура».
Зацікавить дітей життєвий шлях Т. Шевченка і через ознайомлення зі спогадами його сучасників. І зрозуміло чому — діти ніби слухають голос тих, хто особисто знав Т. Шевченка, тиснув йому руку, приймав у себе. Слід довести до них уривки спогадів О. Чужбинського, В. Рєпніної, П. Куліша, М. Костомарова, М. Лєскова, Л. Жемчужникова.
Треба пам’ятати також, що в кожному регіоні є колекціонери творчості і матеріалів про Шевченка. Не можна не спрямувати дітей хоча б до одного з них — Юрія Меженка, колекція якого є унікальною і найповнішою у світі, бо зібрання видань творів та матеріалів про поета розпочате ще в 1911 р., коли відзначалося 50-річчя від дня смерті Кобзаря, а збирач був ще чернігівським гімназистом. Його колекція налічує 13 тис. експонатів і сьогодні знаходиться в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка в Києві.
Бібліотеки також можуть і повинні долучитись до творення шевченкіани. Сьогодні, коли з надзвичайним інтересом сприймається все пов’язане з пам’яттю про Шевченка, увага до його бібліографії стає особливо пильною. Все це вимагає більш розвиненої системи бібліографічних посібників, літератури, яку ми маємо. Нам бракує бібліографічних посібників зарубіжних шевченкознавців, особливо останнього періоду. Існують проблеми локального характеру, зокрема, нема покажчиків образотворчої шевченкіани, які об’єднали б відомості про портрет Шевченка, про присвячені йому картини й малюнки, про ілюстрації до його творів. Слід творити краєзнавчу бібліографію, яка згодом ввійде в загальнодержавну і, вочевидь, бібліотеки будуть серед ініціаторів цього.
Оскільки невід’ємною частиною роботи обласних бібліотек для дітей є дослідницька діяльність, пропонуємо розгорнути її на тему: «Кобзар» у Вашому домі». Прикладом результативності такої роботи може бути дослідження Центральної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва, яке проводиться з 2000 р. Потрібно також здійснювати систематичну роботу в рамках цільової програми за аналогічною назвою, яка служить орієнтиром для бібліотекарів, педагогів, батьків в поширенні, вивченні спадщини великого сина України.
Під час семінарів, тренінгів у системі підвищення кваліфікації варто відновити огляди-конкурси серед бібліотекарів на кращу книжкову виставку (Орієнтовна назва «Мудра, світла книга — то «Кобзар» Тараса»), і презентації видань «Кобзаря» з фондів бібліотек області. Знання Шевченкіани варто внести до питань атестації бібліотечних працівників. Слід узагальнювати досвід популяризації шевченкіани, що є в кожній бібліотеці, у т.ч. окремі заходи, а згодом в цілому по області і поширювати серед закладів культури, освіти.
І насамкінець. Що ми хочемо? Чого досягатимемо? Розповідаючи про Шевченка П. Грабовський писав: «…ми переконані, що один спогад про подібних людей здатний звеличити і облагородити нашу душу. Без таких людей давним-давно зачерствіло б людське серце і заглохла б нива життя». Завдяки творчій постійній праці задля дітей, багаторівневих заходів популяризаторів Т.Г. Шевченка ми досягнемо того що «покоління, поколінню об тобі розкаже і твоя, Кобзаря, слава не вмре, не поляже». Його будуть знати і шанувати в кожній родині, кожній оселі, покоління українців житимуть за Тарасовими заповітами й пам’ятатимуть «чия правда, чия кривда, чиї ми діти». Кожен побуває на батьківщині Шевченка, в його оселі, біля колиски, де він народився, на Тарасовій горі, де спочиває наш духовний батько. Покоління будуть знати подвижницьке і, водночас, героїчне життя великого сина України, геніального поета, художника, який справив величезний вплив на життя свого часу і назавжди став символом духовної величі українського народу.
Всіма формами і методами, особистою пристрастю і любов’ю до генія ми будемо виявляти у Шевченка те, що живе вічно, по своєму промовляє до розуму і серця сучасного читача, розкриває секрети величезної сили його духу, секрети величезної сили впливу його поетичного слова — це і означатиме з’ясування значення спадщини Кобзаря та його великих традицій для сьогодення.
Сьогодні і завжди в бібліотеках має чекати читача знайомство з творчістю, життям геніального сина України, яке впевнено переросте в постійне бажання щораз відкривати сторінки славної української книги, зачитуватись ними, чаруватись нев’янучим у своїй красі словом, і нема сумніву, що згодом дитина вживеться в багатющий світ його образів, зрозуміє, що книгу цю написала людина, яка по крутизнах життя піднеслась «до вершин мудрості, на верхогір’я людського духу». Відкривайте для себе, для дітей Шевченка, всі його грані життя і творчості! Дорожіть Шевченком!
Читаймо більше Кобзаря! Адже сам Шевченко любив читати вголос і роздавав свої рукописи і тому був широко знаний ще за свого життя. Він — наша гордість, наша слава. Поповнюйтесь духом шевченкового слова, щоб відчути себе дітьми народу, який жив, живе і буде жити вічно.
До змістуНаступна 