Книжка-казка
Алан Маршалл усе життя багато уваги приділяв дітям, любив їх, сам був батьком двох доньок. Письменник постійно їздив Австралією, виступав з лекціями у шкільних закладах, бібліотеках. Він листувався з дітьми, часом відповідаючи на 30–40 листів на тиждень. Для дітей письменник написав кілька книжок. Про одну з них повість-казку 
«Шепіт на вітрі» (пер. з англ. О. Гавури ; мал. С. Кім. — К. : Веселка, 1990. — 151 с. : ілюстр.), ми хочемо тобі розповісти. Не дивлячись на те, що на титульній сторінці видання написано, що це повість-казка, написана вона у характерному маршаллівському стилі. Кожен з 21 розділу повісті можна сприймати як самостійну казкову розповідь. Книжка має зв’язаний сюжет про пригоди в австралійському буші одних і тих же героїв. Ця повість-казка пізнавальна і повчальна, цікава і смішна. Читаючи її сторінки, здивуєшся видумці і фантазії автора, який так уміло зумів поєднати у сюжеті твору народні мотиви і сучасність. Як у народних казках, у цьому творі живуть класичні казкові герої: король і королева, прекрасна принцеса, хижий дракон, жорстокий велетень і зла відьма. Свою справу тут роблять південний вітер і дядько усіх чотирьох вітрів. Є тут і королівський палац, обнесений ровом з підйомним мостом, сторожі і кухарі. А ще, щоб головний персонаж Пітер одружився з прекрасною принцесою, йому потрібно, як і годиться, виконати три важких завдання короля. Так вимагає класичний сюжет казки. Однак, дія відбувається не в стародавні часи. А у часи, коли у Всесвіті вже літають космічні кораблі. Тому то у цих дійових осіб з’явилися нові обов’язки. Відьма змушена щоночі підмітати Місяць, бо там смітять «американці й радянці». У результаті цих прибирань у неї зібралася чимала колекція фотоапаратів і кінокамер. А також з’явилося хобі — фотографування. І як класно вона це робить! Навіть фотографує весілля. А дядько всіх вітрів Віллі-Віллі зробив своє пересування у смерчах більш комфортним. Усередині смерчової труби він приладнав стільці і попиває чай з гостями. Та ще й переключає швидкості чотиритактного двигуна, щоб смерч закрутився у шаленому вирі. І дракон, який стереже прекрасну принцесу, зовсім не класичний. Це баньїп, австралійський дракон. У нього тіло гігантського вомбата, товстий гнучкий хвіст кенгуру, довга жираф’яча шия і голова дракона. Та ще й весь укритий шерстю. До того ж з ніздрів у нього вилітає не вогонь, а вода, в якій він топить усіх, хто хоче одружитися з принцесою. А велетень Джарра такий великий, що коли він готує собі їжу, то у його кухні розпочинається гроза. А його живий громовідвід Джордж гасить блискавки. Та все ж, найцікавіший герой повісті-казки — кенгуру Сіра Шкурка. Тим, що вона розумненька, уміє по-людськи говорити, тебе не здивуєш. Але вона має чарівну сумку. З неї при потребі можна вийняти що завгодно: живого африканського слона або викрутку, сільничку чи наручники, рояль або морозиво і взагалі будь-що, будь-кого і у будь-який момент. Причому усі ці тварини, люди і речі перебувають у сумці Сірої Шкурки не постійно. Вона через свою чарівну кишеню просто дістає їх своєю лапкою з будь-якого місця на земній кулі. А остання ув’язнена на землі казкова принцеса Лована також цілком сучасна: вона змушена весь час вчитись, щоб скласти іспити і отримати атестат про освіту. Це так думає Лована. А насправді її скнара батько, король-бізнесмен, який тільки й уміє, що брехати і рахувати гроші, не хоче, щоб його донька виходила заміж. Бо тоді йому доведеться розстатися з посагом Ловани — дорогоцінною золотою короною, прикрашеною діамантами. Принцеса нікому не потрібна, її ніхто не любить і іспитів вона ніколи не складе. Усе у тому королівстві якесь бездушне і нецікаве, сумне і безлике. Навіть у контрольних роботах Ловани не було ніяких запитань про життя, про добро і зло, чуйність і безкорисливість, квіти і птахів. Але казка є казка. І все у ній відбувається за казковими законами. Усе так триватиме до того часу, поки з принцесою не познайомиться головний герой казки — безстрашний, сміливий і гордий Пітер. Він цілеспрямований і дужий, любить читати книжки, чудовий вершник, який уміє мчати на своєму поні швидше за вітер. Його поні, Місячне Сяйво, так легко торкається копитами землі, що не зачіпає жодної квітки, навіть не збиває крапель, які «…наче намисто прикрашають кожну травинку». Та все ж головне достоїнство Пітера — доброта і щедрість, а ще розуміння, що людина щаслива тоді, коли вона комусь потрібна. А скільки пригод доведеться пережити Пітеру та Сірій Шкурці, перш ніж вони дістануться королівства, в якому живе принцеса! Скільки їм доведеться подолати перешкод і небезпек! А ще ж потрібно буде виконати три важких завдання короля. І лише за таких умов принцеса зможе стати вільною і щасливою.
Коли ти читатимеш цю повість-казку, то разом з її героями побуваєш в австралійських лісах та трав’янистих територіях. Зустрінешся з тваринами, які їх населяють: опосумами та кенгуру, вомбатами та качконосами, папугами та кукабаррами, страусами ему та лірохвостами. А ще прочитаєш, якими високими бувають евкаліпти, які властивості мають «гумові» дерева, як і що вміють шептати австралійські трави і як чарівні пелюстки вміють дарувати людям щастя.
Попередня До змісту 